Державне регулювання інноваційних процесів у системі охорони здоров’я - Автореферат

Сьогодні, говорячи про якісні зміни в суспільстві, неможливо реалізувати стратегічне управління системою охорони здоровя без розуміння чіткої концепції інноваційних перетворень. Регулювання системних інноваційних перетворень означає, перш за все, стратегічне планування розвитку системи охорони здоровя, а також контроль з боку громадськості за реалізацією державної політики у даній сфері та дотриманням норм чинного законодавства з питань охорони здоровя тими, від кого залежить майбутнє системи як соціально-спрямованої галузі. Необхідність здійснення інноваційних перетворень системи охорони здоровя в Україні зумовлюється реальними політичними та соціально-економічними процесами, а саме: критичною демографічною ситуацією та незадовільним станом здоровя населення; зниженням рівня якості життя більшості громадян; поширенням соціально-небезпечних хвороб у суспільстві; структурними диспропорціями системи охорони здоровя та низькою загальною ефективністю її функціонування. Водночас, і попри велику кількість праць з теоретичних питань державного регулювання розвитку системи охорони здоровя, комплексного дослідження проблем державного регулювання інноваційних процесів у системі охорони здоровя досі не існує, хоча не підлягає сумніву доцільність і необхідність здійснення інноваційних перетворень в системі охорони здоровя на сучасному етапі державотворення. дістало подальший розвиток: поняттєво-категорійний апарат дослідження шляхом уведення в науковий обіг таких понять, як “ієрархічна впорядкованість системи охорони здоровя”, “інтегрована суспільно-солідарна інвестиційна модель управління системою охорони здоровя”, “поліпрагмазія в управлінні системою охорони здоровя”, “інноваційні процеси в системі охорони здоровя”, “таргетинг інноваційного процесу”, “тенденційні властивості інноваційного процесу”, “морфологічна діагностика інноваційних процесів”, а також уточнення сутності та змісту таких понять, як “сфера охорони здоровя”, “система охорони здоровя” і “галузь охорони здоровя” та обґрунтування їхнього застосування відповідно до змістовних характеристик;У першому розділі - “Становлення проблематики стратегічного управління системою охорони здоровя в умовах соціально-економічних та суспільно-політичних трансформацій” - проаналізовано основні принципи функціонування системи охорони здоровя в контексті загальнолюдських цінностей соціальної держави, визначено проблеми забезпечення конституційних гарантій та реалізації державної політики охорони здоровя в Україні. Пропонується використовувати програмний підхід у процесі функціонування та розвитку охорони здоровя таким чином: окреслення життєво важливих галузевих проблем на відповідних рівнях функціонування системи; підготовка державних програм на основі проблемно орієнтованого підходу; визначення за кожною програмою найбільш дієвих та надійних щодо технологічних підходів виконавців; організація й координація діяльності виконавців у межах запланованих програм; забезпечення виконавців протекціоністськими заходами; контроль з боку держави, недержавних організацій, громадськості за виконанням програм. Розглядаючи основні напрями реформування системи охорони здоровя в Україні, слід зазначити, що загальна стратегія реформи полягає в перетворенні системи охорони здоровя із соціально-витратної в соціально-інвестиційну, переході від екстенсивного до інтенсивного розвитку системи, від галузевого до міжгалузевого підходів в управлінні системою охорони здоровя. У другому розділі - “Методологічні та гносеологічні основи стратегічного управління системою охорони здоровя: інноваційний аспект” - розкрито теоретичні засади управління системою охорони здоровя, при цьому системний підхід використано як методологічну основу стратегічного управління системою охорони здоровя. Визначення провідної ролі держави в регулюванні інноваційних процесів та запровадження відповідних механізмів з метою здійснення якісних змін, спрямованих на створення власної ефективної системи охорони здоровя громадян, зумовило проведення комплексного дослідження із застосуванням наукових методів, зокрема системного аналізу з урахуванням зовнішніх і внутрішніх впливів на систему охорони здоровя.Необхідність здійснення інноваційних перетворень у системі охорони здоровя в Україні зумовлюється її тривалою системною кризою, деструктивний характер якої вказує на неефективність державної соціальної та економічної політики у цій сфері, про що свідчить, зокрема: критична демографічна ситуація та незадовільний стан здоровя громадян; погіршення рівня та якості життя соціально-незахищених верств населення; поширення соціально-небезпечних хвороб у суспільстві; зниження загального доступу до охорони здоровя та якості надання медичної допомоги, а також виснаження ресурсної бази системи охорони здоровя та її структурні диспропорції. Ключовими проблемами, які заважають інноваційним перетворенням у системі охорони здоровя, є: відсутність системного підходу, що забезпечує визначення пріоритетних напрямів розвитку охорони здоровя, відсутні

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ