Державне регулювання інфляційних процесів в Україні - Автореферат

Створення цієї передумови є особливо актуальним для України, оскільки індекс споживчих цін (ІСЦ) як основний індикатор інфляції в Україні суттєво коливається і має тенденцію до прискореного зростання. Дослідженню питань, повязаних з інфляцією, присвячено багато праць як зарубіжних, так і вітчизняних науковців. Теоретичну основу вивчення інфляції становлять праці таких класиків економічної науки, як Дж. Особистий внесок автора дисертації полягає у підготовці окремого підрозділу 2.5 "Прогнозування та державне регулювання інфляції", в якому досліджено особливості формування та державного регулювання інфляційних процесів, обґрунтовано основні чинники інфляції та розроблено моделі прогнозування показників інфляції. Зокрема при аналізі теоретичних концепцій інфляції та розвитку інфляційного процесу в Україні було використано історичний метод, у процесі вивчення причин інфляції та методів її державного регулювання застосовувався системний підхід і метод порівняння, які разом з методами аналізу та синтезу, індукції та дедукції активно використовувались протягом усього процесу написання дисертації.Представники монетаристської теорії, спираючись на рівняння кількісної теорії грошей та виходячи з того, що швидкість обігу грошової маси є стабільною, а обсяг виробництва не залежить від грошової маси, зробили висновок, що інфляцію викликає надлишкова грошова маса, тобто та її частина, яка перевищує темпи зростання реального продукту. Аналіз динаміки цього показника в Україні показує, що швидкість обігу грошової маси може суттєво змінюватись як в межах року, так і по окремих роках, що обумовлює необхідність її обовязкового врахування у процесі регулювання інфляції. З огляду на це, запропоновано класифікацію чинників інфляції на основі врахування рівня керованості інфляційним процесом з боку держави з виділенням таких їх груп (у напрямку зменшення ступеня керованості): адміністративні (ціни, що встановлюються державними адміністраціями), монетарні (різні шляхи грошової емісії), сезонні (чинники, що викликають сезонні зміни цін), імпортні (ціни на імпортну сировину та енергоресурси, валютний курс), витратні (чинники, що повязані із середніми витратами на виробництво продукції). Поділ чинників інфляції за рівнем їх керованості показує, що в залежності від того, які причини переважають у механізмі розвитку інфляції, здатність держави передбачати та впливати на інфляційний процес буде різною. Виходячи з того, що на рівні товарно-грошових відносин репрезентантом сукупного попиту є грошова маса: чим більший сукупний попит, тим більше грошей потрібно економічним субєктам для його реалізації в процесі товарно-грошових відносин, зростання сукупного попиту може бути повязане зі зростанням грошової маси, яка, у свою чергу, завдяки наявності розвиненої мережі інструментів управління нею порівняно з іншими чинниками інфляції виступає основним інструментом монетарної політики у процесі державного регулювання інфляції.У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове розвязання наукової задачі, що виявляється у розробці теоретико-методологічних засад і практичних рекомендацій щодо державного регулювання інфляційних процесів в Україні з метою підвищення його ефективності та забезпечення досягнення цінової стабільності. Інфляція є складним і багатофакторним явищем, тому для того, щоб здійснювати державне регулювання процесу її розвитку за допомогою відповідних методів та заходів, необхідно знати причини, що лежать в її основі. З метою встановлення рівня керованості інфляційним процесом та визначення адекватних заходів державного регулювання інфляції запропоновано класифікацію чинників інфляції за рівнем їх керованості з боку держави з виділенням таких груп (у напрямку зменшення ступеня керованості): адміністративні, монетарні, сезонні, імпортні, витратні. Встановлення величини часового лагу впливу грошової маси на індекс споживчих цін в Україні, значення якого знаходиться в межах 6-9 місяців і є значно меншим аналогічних показників розвинутих країн, засвідчило про необхідність подовження часового лагу, що може дозволити отримувати більший приріст реального ВВП з меншими інфляційними наслідками в результаті зростання грошової маси. Оскільки досягнення бажаного рівня інфляції слугує передумовою реалізації стратегічної мети економічної політики - зростання ВВП і підвищення на цій основі суспільного добробуту, критерієм оптимізації інфляції встановлено досягнення максимальних темпів приросту ВВП.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове розвязання наукової задачі, що виявляється у розробці теоретико-методологічних засад і практичних рекомендацій щодо державного регулювання інфляційних процесів в Україні з метою підвищення його ефективності та забезпечення досягнення цінової стабільності. В результаті дослідження були отримані наступні висновки: 1. Інфляція є складним і багатофакторним явищем, тому для того, щоб здійснювати державне регулювання процесу її розвитку за допомогою відповідних методів та заходів, необхідно знати причини, що лежать в її основі. З метою встановлення рівня керованості інфляційним процесом та визначення адекватних заходів державного регулювання інфляції запропоновано класифікацію чинників інфляції за рівнем їх керованості з боку держави з виділенням таких груп (у напрямку зменшення ступеня керованості): адміністративні, монетарні, сезонні, імпортні, витратні.

2. Встановлення величини часового лагу впливу грошової маси на індекс споживчих цін в Україні, значення якого знаходиться в межах 6-9 місяців і є значно меншим аналогічних показників розвинутих країн, засвідчило про необхідність подовження часового лагу, що може дозволити отримувати більший приріст реального ВВП з меншими інфляційними наслідками в результаті зростання грошової маси. Визначено завдання монетарної політики, виконання яких забезпечить подовження часового лагу шляхом впливу на його чинники, до яких віднесено інфляційні очікування економічних субєктів та швидкість обігу грошової маси.

3. На основі вдосконаленої методики обчислення надлишкового грошового обороту, яка передбачає врахування швидкості обігу грошової маси, обчислено темпи приросту надлишкового грошового обороту в Україні. Встановлення існування тісного звязку між надлишковим грошовим оборотом та основними показниками інфляції свідчить про його вагомий вплив на зміну загального рівня цін.

4. Оскільки досягнення бажаного рівня інфляції слугує передумовою реалізації стратегічної мети економічної політики - зростання ВВП і підвищення на цій основі суспільного добробуту, критерієм оптимізації інфляції встановлено досягнення максимальних темпів приросту ВВП. При цьому необхідною умовою виступає мінімізація граничної інфляційності ВВП, що є показником співвідношення між темпами інфляції і темпами приросту ВВП, і досягається на основі адекватного зростання грошової маси та створення державою передумов, які б стримували інфляцію витрат.

5. Націлювання монетарної політики НБУ на поступовий перехід до ІТ в умовах високої та нестабільної інфляції обумовлює необхідність проходження Україною двох етапів запровадження ІТ: І - етап дезінфляції, спрямований на зниження граничної інфляційності ВВП та оптимізацію на цій основі рівня інфляції; ІІ - етап цінової стабільності, метою якого є підтримання інфляції на оптимальному рівні. Зазначені етапи відрізняються складовими елементами реалізації ІТ, серед яких визначено наступні: обєкт ІТ, форма цільового показника, можливість відхилення від встановленої цілі, горизонт ІТ, відповідальні органи державної влади та валютний режим. Сформульовані основні переваги і ризики запровадження ІТ в Україні можуть дозволити оцінити ймовірні результати переходу до цього монетарного режиму.

6. У процесі державного регулювання інфляції, особливо в умовах застосування ІТ, мають бути чітко визначені межі відповідальності органів державної влади за цінову динаміку. Національний банк України має здійснювати контроль за монетарними чинниками інфляції, а також імпортним чинником - валютним курсом. Уряд, у свою чергу, здатний регулювати адміністративні чинники, прогнозувати сезонні зміни цін та створювати передумови для зниження впливу витратних чинників на рівень цін у довгостроковому періоді.

7. Зміна ролі прогнозування у державному регулюванні інфляції з пасивної на активну з метою підвищення рівня керованості інфляційним процесом як на сучасному етапі економічного розвитку, так і в умовах переходу до ІТ, передбачає необхідність послідовного застосування двох видів прогнозів інфляції: І - інерційний прогноз, побудований на основі сукупності факторів інфляції, що будуть діяти протягом прогнозного періоду при незмінній економічній політиці порівняно з минулим періодом; ІІ - цільовий прогноз, здійснений з урахуванням антиінфляційних заходів, спрямованих на досягнення цільових темпів інфляції.

8. Розроблені багатофакторні регресійні моделі прогнозування індексу споживчих цін та індексу цін виробників враховують вплив тих факторів, які найменше піддаються тимчасовим та сезонним коливанням і тому визначають тенденцію розвитку інфляційного процесу. Такий вибір дозволив зосередити більшу увагу на контрольованих державою факторах з метою підвищення управлінських якостей прогнозних моделей. Апробація цих моделей дала можливість отримати прогнозні значення ІСЦ та ІЦВ, що досить точно відображають фактичні дані.

У наукових фахових виданнях: 1. Семенова Ю.С. Грошова маса в інфляційному процесі / Ю.С. Семенова // Підприємництво, господарство і право. - 2006. - №9. - С. 169-172. (0,46 др. арк.).

2. Семенова Ю.С. Витратна складова інфляційного процесу в Україні / Ю.С. Семенова // Стратегія економічного розвитку України: Збірник наукових праць. - 2006. - Вип. 19. - С. 38-44. (0,43 др. арк.).

3. Семенова Ю.С. Механізм інфляції попиту в Україні / Ю.С. Семенова // Банківська справа. - 2007. - №2. - С. 83-91. (0,54 др. арк.).

4. Семенова Ю.С. Таргетування інфляції: світовий досвід та можливості застосування в Україні / Ю.С. Семенова // Формування ринкових відносин в Україні: Збірник наукових праць. - Вип. 1 (80) / Наук. ред. І.К. Бондар. - К., 2008. - С. 10-14. (0,63 др. арк.).

5. Семенова Ю.С. Інфляційне таргетування: проблеми та перспективи його запровадження в Україні / А.Г. Савченко, Ю.С. Семенова // Економіка України. - 2008. - №7. - С. 46-56. (0,82 др. арк., особистий внесок: обґрунтування визначення оптимального рівня інфляції та вибору обєкта і горизонту інфляційного таргетування в Україні - 0,4 др. арк.).

6. Семенова Ю.С. Прогнозування як інструмент управління інфляцією в Україні / Ю.С. Семенова // Підприємництво, господарство і право. - 2008. - №11. - С. 179-183. (0,57 др. арк.).

В інших виданнях: 7. Семенова Ю.С. Природний рівень безробіття та інфляція / Ю.С. Семенова // Сучасні наукові дослідження - ‘2006: Матеріали ІІ Міжнародної науково-практичної конференції. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2006. - Т.33. - 59 с. - С. 52-54. (0,15 др. арк.).

8. Семенова Ю.С. Роль грошової маси в інфляційному механізмі / Ю.С. Семенова // Європейська наука XXI століття: стратегія і перспективи розвитку - 2006: Матеріали І Міжнародної науково-практичної конференції. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2006. - Т.9. - 67 с. - С. 58-60. (0,2 др. арк.).

9. Семенова Ю.С. Механізм інфляції витрат в Україні / Ю.С. Семенова // Економічний і соціальний розвиток України в XXI столітті: національна ідентичність та тенденції глобалізації: Збірник тез доповідей IV Міжнародної науково-практичної конференції молодих учених. - Тернопіль: "Економічна думка", 2007. - Ч.2. - 605 с. - С. 262-264. (0,13 др. арк.).

10. Семенова Ю.С. Лаговий вплив грошової маси на інфляцію / Ю.С. Семенова // Современные направления теоретических и прикладных исследований ‘2007: Сборник научных трудов по материалам международной научно-практической конференции. - Одесса: Черноморье, 2007. - Т. 16. - 97 с. - С. 93-94. (0,14 др. арк.).

11. Семенова Ю.С. Інфляційне таргетування як передумова стабілізації грошової одиниці в Україні / Ю.С. Семенова // Інноваційні процеси економічного і соціально-культурного розвитку: вітчизняний та зарубіжний досвід: Тези доповідей Міжнародної конференції молодих учених і студентів. - Тернопіль: ТНЕУ, 2008. - 475 с. - С. 282-284. (0,1 др. арк.).