Державне регулювання митно–тарифної політики та захист внутрішнього ринку України - Курсовая работа

На сучасному етапі розвитку багатополярного світу жодна країна не здатна розвиватися ізольовано. Посилення інтеграційних процесів на макро-та мікрорівні пояснюється зростаючою взаємозалежністю економік окремих країн і має прояв в укладанні двох - та багатосторонніх угод щодо регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Вона складається з митної політики, міжнародних правил, зовнішньоторгівельних угод, порядку та умов переміщення через митні кордони товарних, транспортних, фінансових та інформаційних потоків, а також із загальноприйнятних заходів тарифного та нетарифного регулювання, експортного контролю тощо.Після прийняття Декларації про державний суверенітет Україна самостійно визначає митну політику, створює власну митну систему та здійснює митне регулювання на своїй території. Спеціально уповноваженим органом державного управління в галузі митної справи є Державний митний комітет України, який приймає нормативні акти, що регулюють дану сферу діяльності. У галузі імпорту до тарифних методів належать не лише митні тарифи, а й податки і збори з товарів, які ввозять, імпортні депозити та ін. Найважливішим засобом економічного регулювання зовнішньої торгівлі є митний тариф - систематизований перелік ставок митних тарифів, якими обкладають товари у разі імпорту або експорту з країни. Ставки митного тарифу поділяють на такі: а) преференційні - застосовують до товарів, імпортованих з держав, що утворюють з Україною економічні інтеграційні угруповання - зони вільної торгівлі, митний союз та ін.;Прикладом активних державних дій щодо розбудови та збереження внутрішнього ринку є економічна політика Німеччини та Китаю, які під час кризи найбільш активно використовували фінансові механізми захисту внутрішнього ринку і забезпечили на цій основі економічний розвиток: утримали на високому рівні внутрішній платоспроможний попит, а згодом забезпечили лідерство на міжнародних ринках у посткризовому відновленні. Разом із тим сучасне нестійке світове економічне відновлення, висока ймовірність настання повторної міжнародної фінансової кризи на тлі боргових проблем країн Єврозони, змушує національні уряди всіх без виключення країн світу активізувати пошуки результативних механізмів розвитку внутрішнього ринку, утримавши при цьому бюджетно-боргові рахунки на контрольованому рівні. Потреба цієї захисної функції зумовлена аналогічними діями найважливіших торговельних партнерів України, зокрема, країн ЄС, Китаю, країн - членів Митного Союзу, які здійснюють рішучі кроки щодо захисту спільного внутрішнього середовища, застосовуючи повний спектр організаційно-фінансових механізмів для масштабного впровадження цільових програм імпортозаміщення, фінансового сприяння національним виробникам, системного розширення інвестиційного та споживчого платоспроможного попиту внутрішнього ринку. Зрозуміло, що для України розбудова механізмів розвитку внутрішнього ринку повинна узгоджуватися з існуючими можливостями. Механізми розвитку внутрішнього ринку України принципово повинні забезпечити злам тенденції нарощення ролі внутрішнього ринку України у формуванні відємного сальдо зовнішньої торгівлі.Своїми головними завданнями СОТ називає лібералізацію міжнародної торгівлі, забезпечення її справедливості та послідовності, сприяння економічному зростанню та підвищенню економічного добробуту людей. Країни - члени СОТ вирішують ці завдання шляхом: - здійснення контролю за виконанням угод та домовленостей; На останньому засіданні 25.01.2008 р., члени Робочої групи схвалили "вступний пакет" України: Звіт Робочої групи, розписи зобовязань з доступу до ринку товарів та послуг, проект рішення Генеральної ради та протоколу про вступ. Верховна Рада України прийняла Закон України "Про ратифікацію Протоколу про вступ України до Світової організації торгівлі".16.04.2008 р. цей Закон було підписано Президентом України, про що цього ж дня було направлено повідомлення COT. Так, серед основних переваг вступу України до СОТ можна назвати: підвищення можливостей у міжнародній торгівлі товарами та послугами.Традиційно митна галузь сприймається як сукупність правових норм, що регламентують структуру й діяльність митних органів, їх посадових осіб і відображають особливості функціонування всього апарату митної служби, а найчастіше головним завданням мають охорону економічних інтересів держави загалом. Першу становлять правові норми загального характеру: Декларація про державний суверенітет України, яка започаткувала правову норму про самостійне створення Україною власної митної системи (розд. Дані нормативні документи визначають основні правові засади функціонування митної системи України, головні напрямки митної політики країни; систему органів державного регулювання митної справи. Це найбільш чисельна група нормативних документів, які регламентують широке коло відносин, - постанови, інструктивні листи, накази, які приймаються і видаються в першу чергу Державною митною службою України з питань митно-тарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності

Зміст

Вступ

Розділ 1. Державне регулювання митно-тарифної політики України

§ 1.1 Регулювання митних тарифів

§ 1.2 Проблеми захисту внутрішнього ринку

§ 1.3 Наслідки вступу до СОТ

Розділ 2. Основні напрямки удосконалення державного регулювання митно-тарифної політики за сучасних умов

§ 2.1 Удосконалення законодавчої бази митно-тарифного регулювання

§ 2.2 Основні засади захисту внутрішнього ринку України

§ 2.3 Рекомендації щодо підвищення ефективності реалізації державної політики

Висновки

Список використаної літератури