Державне регулювання малого підприємництва в Україні та її регіонах - Автореферат

Розвиток продуктивних сил, поглиблення галузевого і територіального поділу праці привели до того, що, починаючи з другої половини ХХ століття, мале підприємництво перетворилось з кустарної, переважно ремісничої діяльності в однопорядкову за технічною озброєністю і формою організації ланку великомасштабного суспільного виробництва. Проте питома вага малих підприємств в промисловості України в загальній їх кількості становить лише 15%, а в обсязі балансового прибутку ще нижче - 10%. Недостатній розвиток малого підприємництва в промисловості обумовлюється як обєктивними, так і субєктивними причинами. Стан наукових досліджень проблем розвитку малого підприємництва в промисловості поки що не відповідає потребам практики. До цього часу в Україні немає жодного фундаментального дослідження, присвяченого питанням державного регулювання малого підприємництва в промисловості, хоча значну кількість статтей з цих питань друкували в наукових журналах і збірниках: Абрамова І., Білик В., Буряк Л., Вареник М., Василюк О., Виноградська А., Гапонюк М., Герасимчук З., Громов І., Дзісь Г., Єгоров П., Жаліло Я., Загородній А., Іващенко М., Ісакова Н., Карсенін В., Кваснюк Б., Ключко Ю., Користін О., Крунка М., Кужель О., Кутай Н., Кук Н., Лавриненко Р., Лисенко Ю., Марінець В., Миска В., Музичук В., Новіков В., Пенська І., Решетов В., Романенко С., Рудовська Н., Сменковський А., Тириак В., Хоттан Д., Цимбал Л., Черниш О., Черняк Т., Шмаглій О. та ін.Не дивлячись на те, що підприємництво як визнаний спосіб господарювання вже має свою історію, серед вітчизняних науковців і фахівців поки ще панує дуалістичний погляд на межі його розповсюдження. Інші вважають, що підприємництво - це загальний спосіб господарювання, який, маючи різні форми прояву, існує в будь-якому суспільстві і притаманний будь-якій формі власності. В Україні визначення поняття "підприємництво" наведено в Законі України "Про підприємництво": "Підприємництво - це самостійна ініціатива, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг та заняття торгівлею з метою одержання прибутку". В дисертації доводиться, що підприємства, організації, установи будь-якої форми власності повинні в своїй діяльності виявляти ініціативу, здійснювати інвестиційну та інноваційну діяльність, ризикувати, вдосконалювати управління, маркетинг, одержувати прибуток-все, що забезпечує конкурентоспроможність підприємства на ринку. Вона намагається стабільно підтримувати підприємництво - зокрема пільговим податковим режимом, що сприяє розширенню діючих і створенню нових підприємств; формуванням розвиненої інфраструктури підтримки підприємництва (мається на увазі створення інноваційних і впроваджувальних центрів, консультаційних центрів із питань управління і реклами і т.п., шкіл і курсів підготовки підприємців, надання специфічних форм допомоги тим із них, кого правомірно вважати початківцем, і ін.); створенням ефективної системи захисту інтелектуальної власності не тільки на винаходи, але й на продукцію, ідеї, концепції, методи ділової активності.Специфічні риси підприємця - це передбачення, наполегливість, ініціатива, авторитет, комунікабельність, вміння приймати ризикові рішення. 2.Підприємництво завжди потребує державної підтримки. Раціональний поділ праці кооперування і комбінування, територіальна спеціалізація робить мале підприємництво органічним структурним підрозділом крупного. 4.Ленінське визначення концентрації виробництва як зосередження останього на все більш великих підприємствах вже не відповідає сучасному розвиткові продуктивних сил. В умовах мініатюризації, автоматизації, компютеризації, біохімічних технологій та інших проявів НТП оптимальний розмір мають не тільки великі, але й малі підприємства.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

1.Підприємництво є позаісторичним специфічним видом суспільно-корисної економічної діяльності. Специфічні риси підприємця - це передбачення, наполегливість, ініціатива, авторитет, комунікабельність, вміння приймати ризикові рішення. Підприємництво властиве як фізичним особам, так і юридичним особам всіх форм власності, різних розмірів і організаційних структур.

2.Підприємництво завжди потребує державної підтримки. Особливо актуальна вона для країн з перехідною економікою, зокрема України.

3.Це - Мале підприємництво в сфері промисловості не є сьогодні кустарним натуральним господарством. однопорядкове з великим виробництвом за технічною озброєністю, технологією і організаціє товарне підприємство. В сучасних умовах розвиток малого підприємництва не призводить до деконцентрації виробництва. Раціональний поділ праці кооперування і комбінування, територіальна спеціалізація робить мале підприємництво органічним структурним підрозділом крупного. До того ж таке поєднання великих і малих підприємств в одному виробничо-територіальному комплексі призводить до підвищення концентраціі суспільного виробництва.

4.Ленінське визначення концентрації виробництва як зосередження останього на все більш великих підприємствах вже не відповідає сучасному розвиткові продуктивних сил. Сьогодні концентрація виробництва - це зосередження його на підприємствах оптимального розміру. В умовах мініатюризації, автоматизації, компютеризації, біохімічних технологій та інших проявів НТП оптимальний розмір мають не тільки великі, але й малі підприємства.

5.Розвиток малого підприємництва в промисловості залежить сьогодні значною мірою від наявності таких форм його культивування, як технопарки і, особливо, бізнес-інкубатори. Останні повинні створюватись при великих наукових центрах, університетах, НДІ. В Україні поки що немає раціонально побудованих бізнес-інкубаторів, а потрібні вони в кожному регіоні.

6.Обмежуючим фактором розвитку малого підприємництва є недостатність державних фінансових ресурсів. Майже єдиним нетрадиційним для України їх джерелом є сьогодні власні кошти (збереження) населення. Необхідно підвищувати довіру населення до держави, особливо у фінансових стосунках між ними; змінити акценти в державній політиці підтримки малих підприємств в бік стимулювання великих промислових підприємств у створенні дочірних структур. Це вигідно державі, великим і малим підприємствам. Перші звільняються від обтяжливого непрофільного для них виробництва (допоміжного, обслуговуючого), а другі мають гарантований ринок збуту, як правило, приміщення і обладнання, що використовувались до цього великими підприємствами. Головне, підвищується довіра населення при вирішенні питання утримуватись чи вкладати власні кошти в мале підприємство. Організаційною формою акумулювання коштів фізичних і юридичних осіб можуть бути взаємні фонди кредитування.

7.Комплексно-цільові програми розвитку малого підприємництва, що розроблені в кожному регіоні і місті України поки що не є ефективними - жодна з них не була реалізована. Необхідно змінити обєкт програмно-цільового регулювання, а саме: ним повинні бути не малі підприємства, а державна установа, яка, за розподілом обовязків в структурі виконавчої влади України, відповідає за розвиток певної сфери економіки.

Монографії

1.Аржевітін С.М., Кирпот О.І., Лебединська О.Ю. Концентрація виробництва і малий бізнес в харчовій промисловості. - К.: ГРОТ, 1999.-108 с. Особистий внесок здобувача: розроблені положення про необхідність галузевої диференціації показників визначення малих підприємств, вдосконалення економічного механізму державної підтримки малого підприємництва.

Статті у наукових фахових виданнях

2.Кирпот О.І. Технопарки - каталізатор організації малого бізнесу // Збірник наукових праць Української Академії державного управління при Президентові України. - К.: Видавництво УАДУ. - 2000. - Випуск №2. - ч.ІІ. - С.97-102.

3.Кирпот О.І. Сутність і зміст малого підприємництва // Вісник Української Академії державного управління при Президентові України. - К.: Видавництво УАДУ. - 2000. - №4. - С.233-240.

4.Кирпот О.І. Висококонцентроване суспільне виробництво - основа малого підприємництва // Вісник Української Академії державного управління при Президентові України. - К.: Видавництво УАДУ. - 2001. - №1. - С.127-134.

Размещено на .ru