Державне регулювання комунікаційного забезпечення туристичної індустрії в Україні - Автореферат

Соціальна, економічна, політична та культурна роль туризму на сучасному етапі визначає обєктивну необхідність активного регулювання цієї галузі з боку держави, одним із найважливіших напрямів якого є формування комунікацій із усіма активними учасниками туристичної індустрії як усередині країни, так і за її межами. Державне регулювання комунікаційного забезпечення вітчизняної туристичної індустрії не реалізується як ефективний управлінський механізм промоції України, створення позитивного туристичного іміджу держави, пожвавлення внутрішніх та вїзних туристичних потоків. Не відповідає потребам сьогодення і рівень підготовки та проведення виставково-ярмаркових, комунікативних заходів у туризмі як в Україні, так і за кордоном. Розглянуто сутність, структуру, понятійний апарат туристичної індустрії із застосуванням основних наукових підходів до її вивчення, визначено ступінь розробки досліджуваної теми, виявлено потреби та проблеми державного регулювання комунікаційного забезпечення вітчизняної туристичної індустрії на сучасному етапі. В умовах інформаційного суспільства туризм розвивається як явище багатогранне, унаслідок чого поглиблюється науковий інтерес до особливостей його функціонування, виокремлення взаємозвязків, що виникають між виробниками, споживачами туристичних послуг та державою.На основі проведеного у дисертаційній роботі аналізу наукової літератури, нормативно-правової бази, діяльності державних та приватних інституцій вирішено актуальне завдання щодо оптимізації механізмів державного регулювання комунікаційного забезпечення туристичної індустрії в Україні в період трансформаційних перетворень. Суспільні та управлінські потреби державного регулювання комунікаційного забезпечення туристичної індустрії в Україні виникли у звязку з утвердженням засад інформаційного суспільства в туризмі та невизначеністю цього напряму державної політики в цій галузі як пріоритетного та перспективного, а також проблемами, зумовленими неефективним застосуванням маркетингових комунікацій, відсутністю загальнодержавного банку даних туристичних ресурсів та субєктів туристичної діяльності; неналежним законодавчим та організаційно-інституційним супроводом, слабкою фінансовою підтримкою галузі з боку держави. Наведено авторське визначення поняття “державне регулювання комунікаційного забезпечення туристичної індустрії” як здійснення уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування соціально-політичних, фінансово-економічних, правових, організаційних, інформаційних заходів, спрямованих на використання інноваційних підходів до розвитку вітчизняного туризму із застосуванням принципів державного маркетингу. Аналіз нормативно-правової бази державного регулювання комунікаційного забезпечення туристичної індустрії в Україні свідчить про необхідність її удосконалення та введення до понятійно-категорійного апарату низки авторських визначень, зокрема: - туристична інформація - це відомості про національні та міжнародні туристичні ресурси та туристичні продукти, що створюються субєктами туристичної діяльності за участі органів державної влади та місцевого самоврядування для задоволення інтересів та потреб осіб, що подорожують; У дослідженні підготовлено рекомендації з удосконалення інформаційного супроводу вебсайта Державної служби туризму і курортів (а в подальшому новоствореної структури - Державної агенції України з туризму та курортів) та представлено управлінські заходи щодо застосування в туризмі маркетингових комунікацій; розроблено зведені таблиці туристичних ресурсів України в мережі Інтернет з характеристикою основних туристичних порталів України, веб-сайтів вітчизняних туристичних видань, туристичних інтернет-ресурсів місцевих органів державної влади.

туристичний брендинг комунікаційний інноваційний

На основі проведеного у дисертаційній роботі аналізу наукової літератури, нормативно-правової бази, діяльності державних та приватних інституцій вирішено актуальне завдання щодо оптимізації механізмів державного регулювання комунікаційного забезпечення туристичної індустрії в Україні в період трансформаційних перетворень. Одержані в процесі дослідження результати підтверджують поставлені мету, завдання та дають можливість зробити такі висновки.

1. Проведено комплексний науковий аналіз з позицій різних наукових підходів щодо сутності, структури туристичної індустрії як складової світового господарства, потужного комплексу національних економік, що функціонує у тісному взаємозвязку з природним середовищем, економічною системою, суспільством у цілому та потребує обовязкового державного управління й державного регулювання.

Суспільні та управлінські потреби державного регулювання комунікаційного забезпечення туристичної індустрії в Україні виникли у звязку з утвердженням засад інформаційного суспільства в туризмі та невизначеністю цього напряму державної політики в цій галузі як пріоритетного та перспективного, а також проблемами, зумовленими неефективним застосуванням маркетингових комунікацій, відсутністю загальнодержавного банку даних туристичних ресурсів та субєктів туристичної діяльності; неналежним законодавчим та організаційно-інституційним супроводом, слабкою фінансовою підтримкою галузі з боку держави.

Наведено авторське визначення поняття “державне регулювання комунікаційного забезпечення туристичної індустрії” як здійснення уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування соціально-політичних, фінансово-економічних, правових, організаційних, інформаційних заходів, спрямованих на використання інноваційних підходів до розвитку вітчизняного туризму із застосуванням принципів державного маркетингу.

2. Аналіз нормативно-правової бази державного регулювання комунікаційного забезпечення туристичної індустрії в Україні свідчить про необхідність її удосконалення та введення до понятійно-категорійного апарату низки авторських визначень, зокрема: - туристична інформація - це відомості про національні та міжнародні туристичні ресурси та туристичні продукти, що створюються субєктами туристичної діяльності за участі органів державної влади та місцевого самоврядування для задоволення інтересів та потреб осіб, що подорожують;

- туристична індустрія - це складова національної економіки, що забезпечує функціонування та розвиток туризму шляхом надання послуг: готелями та іншими засобами розміщення; засобами транспорту, розваг, пізнавального, ділового, лікувально-оздоровчого, фізкультурно-спортивного та іншого призначення; обєктами санаторно-курортного оздоровлення, відпочинку, громадського харчування; організаціями, що здійснюють туроператорську й турагентську діяльність; операторами туристичних інформаційних систем; установами, що надають послуги екскурсоводів, гідів-перекладачів, інструкторів, провідників, необхідних для задоволення потреб осіб, що подорожують;

- інформаційне забезпечення туристичної індустрії - це процес одержання, використання, поширення й зберігання необхідної інформації, а також діяльність фахівців щодо ефективного використання цієї інформації та безперебійного функціонування організаційних структур, що забезпечують її надання;

- державна політика інформаційного забезпечення туристичної індустрії - сукупність основних напрямів і способів діяльності держави щодо одержання, використання, поширення та зберігання туристичної інформації з метою розвитку національної туристичної індустрії;

- державне регулювання інформаційного забезпечення туристичної індустрії - здійснення уповноваженими органами державної влади заходів правового, фінансово-економічного, адміністративного, організаційного, інформаційного та іншого спрямування з метою розвитку національної туристичної індустрії та утвердження України на світовому ринку туризму.

Теоретичні положення, висвітлені у дисертації, становлять основу проектів: Закону України “Про туризм”, Типового положення про туристично-інформаційний центр, Концепції Державної цільової програми формування, позиціонування та просування туристичного бренда України, інших нормативно-правових актів.

3. У процесі дослідження визначено ключову роль маркетингу як інноваційного механізму державного регулювання вітчизняної туристичної індустрії через використання маркетингових каналів поширення туристичної інформації: рекламу, звязки з громадськістю, виставки, ярмарки, брендинг, спонсорство тощо. Обґрунтовано, що застосування принципів державного маркетингу: пріоритету потреб та запитів споживача; системного підходу до явищ та субєктів, що діють у маркетинговому середовищі; гнучкого пристосування до змін у зовнішньому маркетинговому середовищі; комплексного та активного впливу на зовнішнє маркетингове середовище; науковості вдосконалює інструментарій державного маркетингу у туризмі і позитивно впливає на формування мережі туристично-інформаційних центрів та туристично-інформаційних пунктів, розширення туристичних можливостей України під час проведення виставково-ярмаркових, комунікативних заходів, використання маркетингових комунікативних технологій органами державної влади, представниками туристичного бізнесу.

У дослідженні підготовлено рекомендації з удосконалення інформаційного супроводу вебсайта Державної служби туризму і курортів (а в подальшому новоствореної структури - Державної агенції України з туризму та курортів) та представлено управлінські заходи щодо застосування в туризмі маркетингових комунікацій; розроблено зведені таблиці туристичних ресурсів України в мережі Інтернет з характеристикою основних туристичних порталів України, веб-сайтів вітчизняних туристичних видань, туристичних інтернет-ресурсів місцевих органів державної влади.

4. На підставі аналізу державної політики міжнародного співробітництва України зі світовою туристичною спільнотою, яка є складовою державної політики комунікаційного забезпечення туристичної індустрії і реалізується шляхом формування договірно-правової бази зовнішніх зносин, участі у світових туристичних форумах, проведенні спільних рекламно-інформаційних кампаній, запропоновано оптимізувати організаційний механізм створення мережі закордонних туристичних представництв України.

Рекомендовано здійснити інституціалізацію цих структур із залученням матеріальних, фінансових, інтелектуальних ресурсів та людського потенціалу в Україні й за кордоном за участі Міністерства інфраструктури України, Міністерства закордонних справ України, Державної служби туризму і курортів (а в подальшому новоствореної структури - Державної агенції України з туризму та курортів), Науково-дослідного інституту українознавства, представників української діаспори. Внесено пропозицію створити перші закордонні туристичні представництва в Республіці Польща, Російській Федерації, Республіці Білорусь, які проявляють найбільший інтерес до туристичних ресурсів України.

5. На основі теоретичних узагальнень доведено інноваційну значимість національного туристичного брендингу як процесу формування унікального бренда держави, що підтримується державними інституціями, представниками туристичного бізнесу та громадськістю, з метою привертання уваги потенційних туристів, їх обслуговування, формування та утримання позитивного туристичного образу та туристичного іміджу держави.

Для виявлення особливостей побудови туристичного бренда було проведено експертне соціологічне опитування “Формування, позиціонування та просування туристичного бренда України”, яке підтвердило необхідність реалізації туристичного брендингу у 2010 р., на чому наголосили 48,5% респондентів, та 40,6% - у 2011-2012 рр.

Запропоновану інновацію, на думку опитаних вітчизняних та зарубіжних державних службовців, представників туристичних фірм та студентів вищих навчальних закладів туристичного профілю можна застосувати в діяльності Міністерства культури і туризму України (51,5%), Державної служби туризму і курортів (31,3%) та Міністерства закордонних справ України (17,2%). Опитування довело необхідність застосування правового механізму через прийняття Концепції державної цільової програми формування, позиціонування та просування туристичного бренда України, проекту Закону України “Про туризм”.

6. Представлені у дисертації положення, пропозиції, обґрунтування стали підґрунтям для розробки Концептуальної моделі, в основу якої покладено доцільність здійснення комплексного впливу держави на комунікаційне забезпечення вітчизняної туристичної індустрії з використанням правового, організаційного, економічного та політичного механізмів.

Зміст Концептуальної моделі доповнюється характеристикою особливостей формування та реалізації державної політики в туристичній індустрії на законодавчому та всіх рівнях виконавчої влади як інструменту регуляторного впливу держави на туризм. Особлива роль відводиться створенню Державної агенції України з туризму та курортів - центральному органу виконавчої влади, що за умов використання міжнародного досвіду сприятиме підвищенню конкурентоспроможності вітчизняного туризму.

1. Гаврилюк А. Рекламно-інформаційна інфраструктура туристичної галузі України: становлення та розвиток / А. Гаврилюк // Зб. наук. пр. НАДУ / за заг. ред. О.Ю. Оболенського, С.В. Сьоміна. - К. : НАДУ, 2008. - Вип. 2. - С. 132-141.

2. Гаврилюк А. Туристично-інформаційні центри як чинники державного регулювання туристичною галуззю України / А. Гаврилюк // Вісн. НАДУ. -2009. - № 1. - С. 78-85.

3. Гаврилюк А.М. Інформаційна складова туристичної галузі як чинник демократизації українського суспільства / А.М. Гаврилюк // Економіка і держава : міжнар. наук.-практ. журн. - 2009. - № 8. - С. 84-86.

4. Гаврилюк А.М. Формування державної політики інформаційного забезпечення туристичної індустрії в сучасних умовах / А.М. Гаврилюк // Теоретичні та прикладні питання державотворення (електронне фахове вид.). - 2009.

5. Гаврилюк А. Виставково-ярмаркова діяльність як маркетинговий інструмент розвитку туристичної індустрії в Україні / А. Гаврилюк // Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. пр. - Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2010. - Вип. 1 (41). - С. 65-68.

6. Гаврилюк А. Формування, позиціонування та просування туристичного бренду: міжнародний досвід та українська проекція / А. Гаврилюк // Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. пр. - Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2010. - Вип. 4 (44). - С. 71-74.

Размещено на .ru