Державне регулювання грошової пропозиції в перехідній економіці - Автореферат

Поява нових тенденцій у проведенні ринкових реформ, вихід з глибокої економічної кризи та формування засад ринкової економіки вимагають адаптації сучасних ринкових методів регулювання грошової пропозиції до реалій економіки України. Державне регулювання грошової пропозиції в сучасних економіках виконує пріоритетну роль у досягненні цілей грошово-кредитної політики. Тривалий процес ринкової транзиції вимагає постійного розвитку та адаптації можливостей ті методів державного регулювання грошової пропозиції до певного етапу ринкових реформ. грошовий ринок державний регулювання Регулювання грошової пропозиції в арсеналі державної економічної політики в сучасний період трансформації набуває нового змісту і спроможне утвердити тенденції економічного зростання, стабільності цін, скорочення безробіття та прискорити інтеграцію України у світову економіку. Наукова новизна дослідження полягає у поглибленні та розвитку теоретичних підходів до державного регулювання грошової пропозиції за умов ринкової трансформації, а саме: запропоновані нові підходи до змісту державного регулювання пропозиції грошей за умов ринкової трансформації;Пропозиція грошей є одним з складників механізму грошового ринку, що визначається центральним банком, має нееластичний характер і використовується як один із основних важелів державного впливу на економіку. Зміна пропозиції грошей впливає на цілу низку макроекономічних чинників, серед яких реальний обсяг виробництва, ціни, зайнятість тощо. Шляхом зміни пропозиції грошей можливо коригувати бюджетно-фіскальну політику, проте ефект від збільшення пропозиції грошей буде меншим від бюджетно-фіскальної політики. В довготерміновому періоді грошово-кредитна політика, спрямована на збільшення грошової пропозиції, є неефективною, нейтральний характер впливу грошей в довготерміновому періоді позбавляє їх можливості впливати на економіку. Аналіз феномена демонетизації характерного для економіки України за умов глибокої кризи, гіперспаду виробництва та гіперінфляції, дає змогу констатувати формування двох паралельних каналів проходження грошей: перший - у фінансовому секторі, де адаптація до ринкових умов здійснювалася найбільш повно, другий - в реальному секторі економіки, повязаному з важкою промисловістю і орієнтованому на виконання державних замовлень, де ринкові стимули майже не впливають на економічну діяльність.

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та запропоновано нове рішення проблеми формування грошової пропозиції в перехідних економіках, що послугувало автору підставою для таких висновків.

Регулювання та координація субєктів грошового ринку є одним з визначальних напрямів державної економічної політики. У відносини на грошовому ринку вступають практично всі учасники економічної діяльності в ролі позичальників або кредиторів, використовуючи власні або позичені грошові інструменти. За своєю економічною природою сучасний ринок грошей є вторинним ринком цінних паперів, де функціонують грошові інструменти, які відрізняються ліквідністю, терміном дії та ступенем ринку.

Процентні ставки грошового ринку є визначальним параметром, навколо якого побудована система ринкового механізму. Коливання процентних ставок на сучасних грошових ринках перебуває під впливом складної системи чинників, які виходять за межі взаємодії пропозиції та попиту на гроші. Механізм взаємодії грошового ринку включає систему взаємодії макроекономічних чинників, які реалізуються через взаємодію з іншими ринками у структурі раціонального ринку, такими як ринок робочої сили, ринок товарів, ринок капіталів, ринок облігацій та міжнародними фінансовими ринками.

Пропозиція грошей є одним з складників механізму грошового ринку, що визначається центральним банком, має нееластичний характер і використовується як один із основних важелів державного впливу на економіку. Центральний банк формує пропозицію грошей відповідно до економічної конюнктури і мети грошово-кредитної політики. Зміна пропозиції грошей впливає на цілу низку макроекономічних чинників, серед яких реальний обсяг виробництва, ціни, зайнятість тощо. В сучасній ринковій економіці пропозиція грошей має емісійно-кредитний характер. Поряд з центральним банком емісію платіжних засобів здійснюють державні казначейства та комерційні банки.

Грошово-кредитна та бюджетно-фіскальна політика є взаємодоповнювальними в процесі стабілізації економіки. Шляхом зміни пропозиції грошей можливо коригувати бюджетно-фіскальну політику, проте ефект від збільшення пропозиції грошей буде меншим від бюджетно-фіскальної політики. В короткотерміновому періоді зростання пропозиції грошей призводить до зниження норми процента, зростання реального обсягу виробництва та підвищення цін. Водночас після збільшення грошової пропозиції можуть виникати тимчасові ефекти впливу, повязані з нерівномірним і непропорційним розподілом грошової маси до існуючого рівня. В довготерміновому періоді грошово-кредитна політика, спрямована на збільшення грошової пропозиції, є неефективною, нейтральний характер впливу грошей в довготерміновому періоді позбавляє їх можливості впливати на економіку.

У сучасних економічних концепціях домінують погляди, які трактують грошову пропозицію як екзогенний чинник, характер впливу якого формується поза межами самої економічної системи і залежить від політичної конюнктури, зокрема державної політики у цій сфері.

В монетариській теорії в центр механізму економічного циклу поставлено не абсолютний розмір грошової маси, а зміну темпів зростання, що породжує імпульси, які поширюються на всю економіку. Гроші виступають домінантним чинником економічних циклів і зміна поворотних точок грошової маси передує зміні поворотних точок економічних циклів. Ефективність державної грошово-кредитної політики детермінована досягненням природного рівня безробіття, який забезпечує довготермінову рівновагу економічної системи і є антициклічним факторам.

Залежно від того, яким чином субєкти економічної діяльності формують свої очікування щодо економічної грошово-кредитної політики держави, виокремлено теорію адаптивних очікувань на підставі минулої інформації і теорію раціональних очікувань на підставі своїх уявлень про майбутні дії держави. Теорія раціональних очікувань, в яку закладені параметри економічної системи, наближеної до вільного ринку, є гіперболізованою версією монетарної концепції.

Несподівані зміни грошової пропозиції на відміну від очікуваних змін впливають на реальний обсяг виробництва,. Тому на рівень безробіття та інфляції можна вплинути тільки непередбаченими заходами грошово-кредитної політики

Аналіз феномена демонетизації характерного для економіки України за умов глибокої кризи, гіперспаду виробництва та гіперінфляції, дає змогу констатувати формування двох паралельних каналів проходження грошей: перший - у фінансовому секторі, де адаптація до ринкових умов здійснювалася найбільш повно, другий - в реальному секторі економіки, повязаному з важкою промисловістю і орієнтованому на виконання державних замовлень, де ринкові стимули майже не впливають на економічну діяльність. Цей сектор економіки був практично виключений з ринкового обороту і в ньому спостерігається хронічний дефіцит грошей. З позицій монетаризму стан реального сектора економіки є однією з найбільших перешкод для продовження ринкових реформ.

Стабілізація економіки та перехід до сталого економічного зростання, яке почалося з 2000 р., супроводжується процесом ремонетизації, коли грошові сурогати поступово витісняються повноцінними грішми. За сучасних умов при формуванні грошової пропозиції, поряд з таким загальноважливим цільовим орієнтиром, як рівень інфляції, доцільно використовувати нормативні значення ремонетизації. Насичення економіки грішми і формування структури грошової маси, властивої для сучасних економік, дає змогу активізувати ринкові механізми. В процесі регулювання грошової пропозиції досягнення оптимального рівня монетизації доцільно узгоджувати з темпами зростання грошової маси та рівнем інфляції.

В Україні донедавна використовувалися переважно прямі методи регулювання, значною мірою поєднаних з адмініструванням. Характерно, що вони більш суттєво впливають на стан економіки і мають значно менший часовий лаг затримки. До прямих методів регулювання належать прямі обмеження або заборони на кількісні параметри формування складників грошової пропозиції. За умови переходу до сталого економічного зростання пріоритет переходить до непрямих методів регулювання пропозиції грошей, які вимагають формування економічного середовища, організованого на ринкових засадах. Для таких методів характерні відсутність прямих заборон і тривалий часовий лаг отримання бажаних результатів. В арсеналі центральних банків є дві основні групи методів регулювання: нормативні та коригуючі. Центральний банк визначає свій валив на грошову масу шляхом контролю над грошовою базою. Для цієї мети найбільш ефективні операції на відкритому ринку. Проте недостатній ринок розвитку цінних паперів обмежує можливості впливу центрального банку на грошову пропозицію.

Оцінка результативності регулювання грошової пропозиції через складність обєкта регулювання і значні часові лаги вимагає збалансованого підходу. Ефективне регулювання грошової пропозиції можливе лише в економічному середовищі, яке функціонує на засадах ринкової взаємодії фінансового та реального секторів економіки за умов “прозорої” державно-економічної політики. Проте значна частина реального сектора сучасної економіки, що продовжує відчувати наслідки гіперспаду безробіття, доволі мляво реагує на ринкові стимули регулювання. Можна навіть стверджувати, що у значній частині реального сектора економіки існують “ірраціональні” очікування.

Відсутність коштів на реформування реального сектора економіки, повязаного з великими підприємствами, зумовлює єдино можливий напрям реформування - розвиток малого та середнього бізнесу. Створення ринкового середовища в реальному секторі економіки слугує стимулом звернення грошових потоків з фінансових структур і дає змогу використовувати регулятивні можливості грошової пропозиції.

За умов неефективного або малоефективного регулювання пропозиції грошей в реальному секторі вітчизняної економіки актуальності набуває формування збалансованої державної політики, спроможної сформувати таку структуру грошової маси, яка найбільш повно сприятиме становленню та розвитку ринкових механізмів, побудованих на використанні грошей. Виявлені ефекти та дефекти державного регулювання грошової пропозиції варто доповнити показниками її оцінки. Контролювати зміни реального та фінансового сектора економіки зі зміною грошової пропозиції доцільно шляхом використання запропонованих нами індексів.

Постійне підвищення ефективності державної грошово-кредитної політики є запорукою поглиблення економічних реформ у перехідній економіці. Підвищення ефективності державного регулювання грошової пропозиції дає змогу стабілізувати економіку, забезпечити економічне зростання, подолати інфляцію та безробіття.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ, ВИКЛАДЕНІ У ФАХОВИХ ВИДАННЯХ

Джус Ю. М. Грошовий ринок: Принципи формування пропозиції грошей та проблема грошової рівноваги // Вісник Львівської комерційної академії. Серія економічна. Випуск. 8. - Львів: Видавництво ЛКА, 2001. - С. 260-267.

Джус Ю. М. Про функії та типи грошей в сучасних економіках // Вісник Національного університету “Львівська політехніка” № 436. Менеджмент та підприємництво в Україні: етапи становлення і проблеми розвитку. - Львів: НУЛП, 2001. - С. 446-451.

Джус Ю. М. Про кейнсіанську модель грошового ринку та її використання в економіках перехідного типу // Вісник Львівської комерційної академії. Серія економічна. Випуск. 9. - Львів: Видавництво ЛКА, 2001. - С. 165-175.

Джус Ю. М. Про класичну модель грошового ринку // Вісник Львівської комерційної академії. Серія економічна. Випуск.11. - Львів: Видавництво ЛКА, 2001. - С. 124-127.

Джус Ю. М. Грошовий ринок в сучасних економіках // Еколого-економічні проблеми розвитку лісового комплексу. Збірник науково-технічних праць. -Львів: УКРДЛТУ, 2001. - С. 176-181.

Єлейко Я. І., Дунаєвський Р. А., Джус Ю. М. Ймовірність банкрутства страхової компанії у випадку неоднорідності її портфеля // Вісник Львівської комерційної академії. Серія економічна. Випуск 6. - Львів: Коопосвіта, 1999. - С. 92-98. Особистий внесок автора - вказано на роль грошового ринку на діяльність страхових компаній.

В ІНШИХ ВИДАННЯХ: Носов О. Ю., Джус Ю. М., Турянський Ю. І. Проблеми демонетизації економіки України // Макроекономіка: проблеми, тенденції і перспективи / Матеріали 3-ї Міжнародної конференції молодих учених-економістів. 7-9 квітня 2000. - К., 2000. - С. 99-101. Особистий внесок автора: проаналізовано вплив демонетизації економіки на ефективність регулювання грошової пропозиції.

Мазаний Б. М., Башнянин Г. І., Джус Ю. М. Проблема грошового стандарта та вартості грошей // Перехідні економічні системи: Збірник наук. праць студентів і викладачів. Вип. 2. - К.: ІЗМН, 1999. - С. 184-187. Особистий внесок автора: висвітлено деякі проблеми ефективного регулювання грошової пропозиції.

Вовчак Т. Я., Башнинин Г. І. Джус Ю. М. Економічнав природа грошей та її функції // Перехідні економічні системи. Вип. 4. Львів: ЛКА, 2001. - С. 37-40. Особистий внесок автора: дана характеристика державної грошово-кредитної політики щодо регулювання грошової політики.

Піхура С. І., Башнянин Г. І., Джус Ю. М. Саморегулювання національного ринку на основної зміни ставки процента // Перехідні економічні системи. Вип. 4. - Львів: ЛКА, 2002. - С. 58-60. Особистий внесок автора: виявлена залежність національного ринку від коливання процентних ставок.

Шевчук Є. С., Башнянин Г. І., Джус Ю. М. Природа і функції грошей. Грошова система, типи грошових систем // Політична економія: Навч. посібн. - Львів: Новий Світ, 2004. - С. 279-297.

Шевчук Є. С., Джус Ю. М., Лапчук Я. С., Башнянин Г. І. Грошова пропозиція та її структура. Кількісне рівняння обміну // Політична економія: Навчальний посібн. - Львів: Новий Світ, 2004. - С. 298-314.

Джус Ю. М., Баскін Г. Ю., Носов О. Ю. Проблема доступу іноземного капіталу в банківську систему України // Фінансово-кредитна система України: проблеми та шляхи їх вирішення. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2004. - С. 74-75.