Принципи залежності політики державного регулювання фондового ринку в Україні від процесів глобалізації, тенденцій та умов діяльності на світовому фондовому ринку. Дослідження впливу державного регулятора на фондовий ринок. Модель взаємодії інвесторів.
Головним аргументом на користь державного регулювання фондового ринку у розвинених країнах є необхідність оперативного вирішення проблем, передусім у випадках, коли діяльність учасників цього ринку не забезпечує надходження у необхідних обсягах фінансових ресурсів до ділових одиниць. Розумне поєднання ринкових і державних регуляторів дає можливість реалізувати цілі розвитку фондового ринку України, недостатній розвиток якого гальмує інвестиційні процеси, стримує структурну перебудову вітчизняної економіки, що унеможливлює підвищення її конкурентоспроможності. Забезпечити становлення фондового ринку, уникнувши хаосу та стихійних руйнівних процесів, що відкидають економіку країни далеко назад, може тільки держава. Усі провідні школи та напрями економічної думки другої половини XX ст. приділяють значну увагу ролі держави в економічному розвиткові країни та регулюванні фондового ринку. У дисертації використано: системний метод наукового пізнання, за допомогою якого автор досліджує механізм державного регулювання фондового ринку України у взаємозвязку з розвитком усієї економічної системи; історичний та логічний методи, поєднання яких застосовують при дослідженні діяльності органів державного регулювання фондового ринку на різних етапах його розвитку; методи лінійного програмування і чисельної оптимізації для дослідження оптимального портфеля і стратегії поведінки інвестора на фондовому ринку України.У першому розділі дисертаційної роботи - “Теоретико-методологічні основи дослідження державного регулювання фондового ринку” - розкрито суть, функції та інфраструктуру фондового ринку України, визначено принципи та механізм державного регулювання фондового ринку. На основі макроекономічного аналізу фондового ринку зясовано проблеми розвитку фондового ринку в Україні. Відтак досліджуючи інформаційну інфраструктуру фондового ринку, встановлено, що генерування інформаційних потоків на ринку є дуже повільним (це дещо компенсується їхньою доволі розширеною структурою); виокремлено основні сфери взаємодії та аспекти взаємовпливу учасників фондового ринку і його інформаційної системи. На думку автора, для успішого розвитку національного фондового ринку в умовах трансформації економіки України, доцільно створити та реалізувати кілька відповідних цільових програм - міжнародну, що регулюватиме важливі макроекономічні пропорції; біржову, орієнтовану на вирішення проблем окремих бірж і торгово-інформаційних систем; функціональну, спрямовану на реалізацію ключових функцій державного регулювання фондового ринку (інвестиційні, соціально-економічні, науково-технічні, інноваційні та ін.); регіональну, що містить комплекс заходів впливу держави на стан фондового ринку окремих областей і регіонів. У другому розділі - “Організація державного регулювання фондового ринку в Україні” - виокремлено головні пріоритети та досліджено взаємозвязок політики управління державою фондовим ринком з іншими політичними сферами, форми і методи державного регулювання фондового ринку; наведено і вдосконалено критерії та підходи оцінки фінансових показників цінних паперів; вивчено математичні моделі, які використовують при формуванні стратегії поведінки учасника ринку.У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання - дослідження ефективності державного регулювання фондового ринку України, що продемонстровано в обґрунтуванні авторської моделі взаємодії інвесторів на ринку, а також механізмів управління інфраструктурою фондового ринку і портфелем цінних паперів. В умовах формування фондового ринку важливе значення набуває державне регулювання економіки. Оптимальне поєднання різних підсистем регулювання ринкового механізму та фондового ринку зможе забезпечити прискорення розвитку фондового ринку. Обєктивна необхідність впровадження ефективних механізмів зумовлена тим, що в Україні державні заходи впливу на розвиток фондового ринку здійснюються несистемно і некомплексно. Важливим напрямом покращення механізму державного регулювання фондового ринку України є цільові державні програми підтримки діяльності та розвитку фондового ринку в Україні, котрі необхідно спрямувати передусім на створення глобальних торговельних і розрахунково-клірингових систем для обслуговування міжнародних ринків капіталу; зростаня ролі інституційних інвесторів (інститутів спільного інвестування, недержавних пенсійних фондів, страхових компаній) у здійсненні фінансових інвестицій; формування ефективної системи захисту прав та інтересів вітчизняних та іноземних інвесторів; гармонізацію політики держави на фондовому ринку з іншими політичними сферами.
План
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Вывод
У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання - дослідження ефективності державного регулювання фондового ринку України, що продемонстровано в обґрунтуванні авторської моделі взаємодії інвесторів на ринку, а також механізмів управління інфраструктурою фондового ринку і портфелем цінних паперів.
Проведене дослідження дало підстави сформулювати такі висновки: 1. В умовах формування фондового ринку важливе значення набуває державне регулювання економіки. Оптимальне поєднання різних підсистем регулювання ринкового механізму та фондового ринку зможе забезпечити прискорення розвитку фондового ринку. Обєктивна необхідність впровадження ефективних механізмів зумовлена тим, що в Україні державні заходи впливу на розвиток фондового ринку здійснюються несистемно і некомплексно. Окрім того, вони є суперечливими, що різко знижує результативність функціонування фондового ринку і, відповідно, показники розвитку вітчизняної економіки.
2. Під час дослідження сутності фондового ринку виявлено деякі розбіжності в тлумаченні категорій і понять. Найчастіше фондовий ринок ототожнюють з ринком цінних паперів. Аналізуючи відмінності між цими поняттями, у роботі запропоновано визначення фондового ринку як механізму ринкових взаємовідносин, де здійснюються операції з середньо- і довготерміновими цінними паперами, під час яких відбувається взаємодія фінансового, кредитного та інвестиційного секторів економіки, внаслідок чого між його субєктами динамічно нагромаджуються та перерозподіляються ринкові ресурси - потоки грошових резервів.
3. Важливим напрямом покращення механізму державного регулювання фондового ринку України є цільові державні програми підтримки діяльності та розвитку фондового ринку в Україні, котрі необхідно спрямувати передусім на створення глобальних торговельних і розрахунково-клірингових систем для обслуговування міжнародних ринків капіталу; зростаня ролі інституційних інвесторів (інститутів спільного інвестування, недержавних пенсійних фондів, страхових компаній) у здійсненні фінансових інвестицій; формування ефективної системи захисту прав та інтересів вітчизняних та іноземних інвесторів; гармонізацію політики держави на фондовому ринку з іншими політичними сферами.
4. На кожному етапі розвитку механізму державного регулювання фондового ринку охарактеризовано діяльність регулятивних органів. Встановлено, що для формування ефективного механізму та прискорення розвитку фондового ринку в Україні його державне регулювання є необхідним і принциповим.
5. Розроблено схему організаційно-управлінської структури фондового ринку в умовах вітчизняної економіки. Запропоновано створити єдину систему управління фондовим ринком, що налічує державні, громадські та приватні субєкти ринку. Така модель значно спрощує механізм державного регулювання фондового ринку на районному, обласному і національному рівнях.
6. Методом економіко-математичного моделювання описано поведінку інвестора на фондовому ринку та взаємодію різних інвесторів між собою у межах діючого фондового ринку. На підставі виконаних досліджень розроблено модель такої взаємодії та запропоновано перехід до ітеративної апроксимуючої моделі для розрахунку стану ринку. Як наслідок, розвиток фондового ринку визначено як динамічний багатоваріантний циклічний процес, який має спіралеподібну форму і виявляється через кількісні та якісні зрушення у структурі системи при збереженні її цілісності. Його стійкість забезпечується лише за умов державного регулювання.
7. Як наслідок дослідження етапів розроблення та прийняття державою управлінських рішень у визначеній послідовності, зроблено висновок, що у процесі прийняття управлінського рішення провідну роль відіграє аналіз стану фондового ринку та правильний вибір методів регулювання.
8. Використовуючи підходи та моделі нейронних мереж для аналізу обєктів, досліджено напрями застосування цього інструменту щодо оцінки параметрів фондового ринку з погляду вибору стратегії управління ринком та автоматизації попереднього аналізу ринку, а також окремих його сегментів.
Результати роботи можуть стати основою для оптимізації механізму державного регулювання фондовим ринком як на місцевому, так і на загальнодержавному ринку; уточнення принципів поведінки окремих учасників фондового ринку; адаптації механізмів управління ринку до умов глобалізації. фондовий ринок глобалізація регулятор
Список литературы
1. Блага Н. Державне регулювання фондового ринку // Фінанси України. - 2002. - № 7. - С. 89-93.
2. Блага Н. Основні напрямки розвитку фондового ринку в Україні // Вісник національного університету “Львівська політехніка”. Серія „Проблеми економіки та управління”. - Львів: Національний університет „Львівська політехніка”, 2002. - № 448. - С. 48-54.
3. Блага Н. Розвиток фондового ринку України в аспекті загальноєвропейських тенденцій // Вісник Львівського університету. Серія економічна. Випуск 32. - Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2003. - С. 70-77.
4. Блага Н. Економіко-інституційні принципи державного регулювання фондового ринку в різних господарських системах // Вісник Львівського університету. Серія економічна. Випуск 33. - Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2004. - С. 305-311.
5. Блага Н. Проблеми становлення та перспективи розвитку фондового ринку в Україні // Науковий вісник Буковинського державного фінансово-економічного інституту Міністерства фінансів України. Серія: економічні науки. Випуск 5. - Чернівці, 2004. - С.275-288.
6. Блага Н. В. Інформаційна прозорість фондового ринку України // Фінанси України. - 2005. - № 3. - С. 90-95.
7. Блага Н. Напрями та заходи підвищення ефективності державного регулювання фондового ринку в Україні // Формування ринкової економіки в Україні. Спецвипуск 15. Ч.1. Львів: Інтереко, 2005. - С. 251-255.
8. Блага Н. В. Основні засади державної політики розбудови фондового ринку // Науковий вісник Львівської національної академії ветеринарної медицини імені С.З. Гжицького. Т. 5. Ч. 4. - Львів, 2003. - С. 208-211.
9. Блага Н. В. Проблеми розвитку фондового ринку // Матеріали міжнародної наукової студентсько-аспірантської конференції „Актуальні проблеми формування економічної системи України”. - Львів, 2002. - С. 10-11.
10. Блага Н. В. Державна політика регулювання фондового ринку в Україні // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції „Ринкова трансформація економіки України: теорія, практика, перспективи”. - Львів, 2003. - С. 29-30.
11. Блага Н. Оптимізація дохідів на фондовому ринку // Матеріали міжнародної наукової студентсько-аспірантської конференції „Інтеграція країн з перехідною економікою у світовий економічний простір: стан і перспективи”. - Львів, 2005. - С. 23-24.
12. Блага Н. В. Стратегія поведінки учасників на фондовому ринку України // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції „Сучасні проблеми інноваційного розвитку держави”. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2005. - Т. 3. - С. 3-5.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
