Державне регулювання експортного потенціалу харчової промисловості - Автореферат

Розвиток експортного потенціалу, збільшення його обсягів та формування збалансованої товарної структури відносяться до ключових пріоритетних напрямів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Для України розвиток експортного потенціалу, окрім указаних причин, визначається також особливостями перехідного етапу, коли в умовах тривалого спаду промислового виробництва і скорочення попиту на внутрішньому ринку експорт відіграє роль стримуючого фактору, запобігаючи кризовому розвитку подій. Необхідність пошуку внутрішніх джерел та шляхів активізації зовнішньоекономічної діяльності за рахунок збільшення експортного потенціалу галузей АПК і, перш за все, харчової промисловості вимагає проведення наукових досліджень, повязаних з подальшим розвитком теоретичних основ регулювання експортного потенціалу, оцінкою національних умов і факторів щодо використання експортних можливостей галузі та розробкою заходів підвищення її експортної орієнтації. В дисертаційному дослідженні за мету ставилася розробка науково-методичних основ державного регулювання експортного потенціалу харчової промисловості в системі зовнішньоекономічних звязків з підвищенням ефективності і експортної орієнтації галузі шляхом удосконалення нормативно-правового, економічного і технологічного забезпечення. Для цього використовувався системно-структурний метод, що дозволило розкрити цілісність формування експортних можливостей харчової промисловості в умовах перехідної економіки, виявити факторні звязки та створити на цій основі теоретичну модель регулювання експорту і запропонувати алгоритм розрахунку прогнозних параметрів експортного потенціалу харчової промисловості.Категорія “експортний потенціал” має двоєдину природу, бо ґрунтується як на національному (галузевому) підході щодо визначення можливостей виробництва, так і на оцінці конкурентних умов світового ринку щодо реалізації. Наявність земельних ресурсів, придатних для сільськогосподарського використання, сприятливі природні умови, традиційна продуктова спеціалізація сільського господарства створюють необхідну сировинну базу для розвитку потужної харчової промисловості з широким асортиментом продуктів експорту. За соціально-економічним змістом категорія “експортний потенціал” багатша ніж такі поняття, як “експорт”, “конкурентні переваги”, “конкурентний статус”, що використовують окремі автори при розгляді експортних можливостей галузі. Виходячи з логічної несуперечності розглянутих залежностей, в дисертаційній роботі доведено, що експортний потенціал, як соціально-економічна категорія найповніше відповідає такому визначенню - це потенційна можливість галузі зберігати або збільшувати обсяг експорту в довгостроковій перспективі, використовуючи сукупність національних і зовнішніх чинників, які дають можливість ефективно конкурувати на світовому ринку. У другому розділі “Аналіз економічного стану та експортних можливостей харчової промисловості” доведено, що національні умови України створюють надзвичайно продуктивне середовище для розвитку сільського господарства і харчової промисловості.Вона узагальнює і розвиває теорію експортного потенціалу, створює науково-методичну основу державного регулювання експортних можливостей галузі і пропонує практичні заходи з оцінки перспективних параметрів експортного потенціалу та активізації зовнішньоекономічної діяльності галузі. Важливість і складність проблем розвитку експортного потенціалу харчової промисловості, а також необхідність його державного регулювання визначається особливостями сучасного етапу трансформаційних процесів в Україні, повязаних з переходом до ринкової системи господарювання і інтеграцією у світову економічну спільноту. Оцінка стану та проблем розвитку експортного потенціалу галузі показали, що харчова промисловість виступає активним субєктом зовнішньоекономічних звязків, але тенденції останніх років були не на користь економіки України. Ефективність управлінських рішень, виходячи з економічної природи поняття „експортний потенціал” має спиратися на відповідне методологічне забезпечення у вигляді факторного інструментарію, який дозволив би виділити найсуттєвіші звязки експортних можливостей з економічними умовами, що склалися як в середині країни, так і з конкретними вимогами світової економіки. Серед внутрішніх чинників, окрім природно-ресурсних (земля, мінеральна сировина, паливно-енергетичні і трудові ресурси), що відіграють визначальну роль у формуванні експортного потенціалу харчової промисловості, суттєвий вплив на експортні можливості галузі мають технологічні чинники (інфраструктура країни, науковий потенціал, рівень освіти населення) та виробничі чинники (економічний і технічний стан виробництва, структура і рівень витрат виробництва, продуктивність праці, асортимент і якість товарів, інвестиційні та інноваційні можливості галузі).

Основний зміст дисертаційного дослідження

Дисертаційна робота спрямована на розвязання важливої економічної проблеми стосовно наукового обґрунтування теоретичних основ, економічних передумов і прогнозних параметрів розвитку експортного потенціалу харчової промисловості. Вона узагальнює і розвиває теорію експортного потенціалу, створює науково-методичну основу державного регулювання експортних можливостей галузі і пропонує практичні заходи з оцінки перспективних параметрів експортного потенціалу та активізації зовнішньоекономічної діяльності галузі.

Виконане дослідження дозволяє зробити наступні висновки.

1. Важливість і складність проблем розвитку експортного потенціалу харчової промисловості, а також необхідність його державного регулювання визначається особливостями сучасного етапу трансформаційних процесів в Україні, повязаних з переходом до ринкової системи господарювання і інтеграцією у світову економічну спільноту. Це потребує підвищення наукової обґрунтованості як поточних рішень відповідно до збільшення експортних можливостей галузі, так і при формуванні довгострокової зовнішньоекономічної політики держави.

2. Експортний потенціал галузі містить в собі сукупність ознак системи, яка дозволяє розглядати його як обєкт державного регулювання. Оцінка стану та проблем розвитку експортного потенціалу галузі показали, що харчова промисловість виступає активним субєктом зовнішньоекономічних звязків, але тенденції останніх років були не на користь економіки України.

3. Ефективність управлінських рішень, виходячи з економічної природи поняття „експортний потенціал” має спиратися на відповідне методологічне забезпечення у вигляді факторного інструментарію, який дозволив би виділити найсуттєвіші звязки експортних можливостей з економічними умовами, що склалися як в середині країни, так і з конкретними вимогами світової економіки.

4. Серед внутрішніх чинників, окрім природно-ресурсних (земля, мінеральна сировина, паливно-енергетичні і трудові ресурси), що відіграють визначальну роль у формуванні експортного потенціалу харчової промисловості, суттєвий вплив на експортні можливості галузі мають технологічні чинники (інфраструктура країни, науковий потенціал, рівень освіти населення) та виробничі чинники (економічний і технічний стан виробництва, структура і рівень витрат виробництва, продуктивність праці, асортимент і якість товарів, інвестиційні та інноваційні можливості галузі).

5. Серед зовнішніх чинників, що надають експортному потенціалу кількісного і якісного прояву, є умови конкуренції, а саме: кількість конкурентів, що діють на галузевому ринку; їх ринкові частки; висота барєру входження до галузевого ринку або його сегменту, тобто цінові обмеження; ефект масштабу виробництва; рівень прибутку та можлива поява товарозамінників. Для визначення експортних можливостей галузі слід враховувати також загальний стан ринку - його ємність, обсяг та структуру попиту, наявність зовнішньої системи збуту, міжнародних інститутів співробітництва, а також торгово-політичний стан зовнішнього середовища.

6. Проведений аналіз дозволяє віднести до основних проблем розвитку експортного потенціалу галузі такі: скорочення ресурсної бази харчової промисловості; деформація товарної структури експорту продукції АПК; низький рівень використання виробничих потужностей підприємств харчової промисловості; нестача оборотних коштів та інвестиційних ресурсів; недостатня державна підтримка підприємств сільського господарства та харчової промисловості. Серйозні помилки були зроблені під час приватизації та реструктуризації обєктів постачання та реалізації продукції (зернових елеваторів, транспортних підприємств, обєктів харчової промисловості), через що українська система реалізації належить до найбільш неефективних у Європі.

7. Практичний зміст роботи становить оцінка економічних передумов експортної стратегії галузі, стан експортної орієнтації та проблеми регулювання ефективності зовнішньоекономічних звязків харчової промисловості. Пропонуються концептуальні принципи формування експортного потенціалу галузі, алгоритм розрахунку і прогнозні параметри, а також основні засади активізації зовнішньоекономічної діяльності галузі.

8. Основні положення дисертаційної роботи можуть бути використані в практичній роботі: органів державного управління економікою при розробці поточних і перспективних програм соціально-економічного розвитку; підприємницькими структурами - при складанні бізнес-планів господарської діяльності та розробці експортної стратегії галузі; вітчизняними та закордонними інвесторами, установами банків, інвестиційними фондами - при оцінці і виборі перспективних проектів розвитку харчової промисловості та її зовнішньоекономічних звязків, а також в наукових дослідженнях, присвячених розвитку експортної орієнтації галузей промисловості та при вивченні дисциплін з менеджменту зовнішньоекономічної діяльності.

1. Кириченко О.М. Проблеми експортної орієнтації харчової промисловості, напрями реалізації // Формування ринкових відносин в Україні. - К.: НДЕІ Мінекономіки України. - 2002. - в.17. - С.12-15.

2. Кириченко О.М. Напрями та ефективність регулювання експортно-імпортних звязків (на прикладі харчової промисловості) // Вісник ДОНДУЕТ ім.М.Туган-Барановського. Серія - економічні науки. - Донецьк - 2001. - №4 (12). - С.270 - 278.

3. Кириченко О. До проблем розвитку харчової промисловості// Економіка України. - 2000. - №10. - С.82-84.

4. Кириченко О.М. Напрями удосконалення механізму регулювання торговельних звязків харчової промисловості // Формування ринкових відносин в Україні. - К.: НДЕІ Мінекономіки України. - 2000. - в.10. - С.102-105.

5. Кириченко О. М. Експортний потенціал харчової промисловості України // Наукові праці Українського державного університету харчових технологій. - К.: УДУХТ - 1999. - №5. - С.66-69.

6. Кириченко О.М. Стан економіки та ефективність зовнішньоекономічної діяльності харчової промисловості // Формування ринкових відносин в Україні. - К.: НДЕІ Мінекономіки України. - 1999. - в.8. - С.271-280.

Размещено на .ru