Регулювання державними органами економіки Китаю в період її трансформації від централізованої до ринкової, функціонування підприємств з іноземним капіталом. Китайський варіант підходів та механізмів сполучення інтересів держави та особистої ініціативи.
Наприкінці 70-х років Китайська Народна Республіка зіткнулась з характерними для централізованої планової економіки проблемами: неконкурентноздатністю вітчизняної сільськогосподарської і промислової продукції, низькою ефективністю трудової мотивації зайнятих у державному секторі економіки, несприйняттям до інноваційних процесів в усіх галузях виробництва та сферах обслуговування, зниженням темпів приросту внутрішнього валового продукту. Ці процеси потребували глибокої колективної роботи керівництва КПК по обміркуванню зростаючих труднощів та прийняття адекватних заходів реагування з орієнтацією на еволюційне зближення з ринковою економікою. Проблемі державного регулювання в китайській економіці присвячено немало робіт як в Китаї, так і в інших країнах. Теоретичну та методологічну базу роботи складають праці китайських, українських та російських вчених по державному управлінню економікою, а також Конституція Китаю, рішення зїздів і пленумів ЦК КПК, закони та постанови уряду по реформуванню національної економіки. Інформаційну базу дослідження складають: статистична база даних основних макроекономічних показників Китаю та інших країн за 1990-1997рр., закони та підзаконні акти уряду КНР по управлінню економікою, теоретичні праці вчених економістів Китаю та інших країн, присвячені ринковій економіці та трансформації постсоціалістичної економіки у ринкову.Заключення.При цьому управління економікою втілювалось на основі соціалістичних принципів правління і господарювання. У першому розділі "Історико-економічні витоки китайських реформ" розглянуто історичні та сучасні аспекти моделей управління економікою. В другому розділі "Дослідження державного регулювання економічних процесів в Китаї" досліджено широке коло питань, які впливають на державне регулювання економічних процесів в Китаї. Вони такі: Централізована економіка стримує ініціативу, тому реформи передбачають економічну свободу, яка може реалізуватись лише при орієнтації на реальний попит внутрішнього та зовнішнього ринків. Для країни з великою чисельністю та густотою населення, якою є Китай, форми проведення реформ не повинні загрожувати соціальній стабільності.Державне регулювання економіки в Китаї з 1978 р. зорієнтовано на поступовий перехід до ринкових форм господарювання при збереженні центрального планового управління економікою. Державне управління зовнішньою економічною діяльністю в Китаї включає: · утворення нормативно-правової бази для функціонування спільних підприємств з іноземним капіталом; · утворення вільних економічних зон, де вітчизняним та закордонним інвесторам надається максимальна ступінь економічної самостійності; Основними напрямками економічного перетворення у китайському селі, де мешкає близько 70% населення країни, є підтримка інвестицій китайського населення та широкий розвиток системи дрібного кустарного виробництва для утворення робочих місць безробітним селянам. В даний час 48% ВВП Китаю виробляється в державному секторі, 39% - на колективних підприємствах, 5% - на підприємствах з особистою власністю, 9% - на підприємствах з участю іноземного капіталу.
План
Основний зміст роботи
Вывод
1. Державне регулювання економіки в Китаї з 1978 р. зорієнтовано на поступовий перехід до ринкових форм господарювання при збереженні центрального планового управління економікою.
2. Особливостями китайського укладу економічного життя є : · збереження державної власності на засоби виробництва в головних галузях народного господарства;
· збереження принципів центрального планового управління макроекономічними перетвореннями в країні;
· поступовий перехід до власного користування землею на селі;
· обєднання зусиль центральних та муніципальних органів влади по підтриманню трудової мотивації у сільського населення.
3. Державне управління зовнішньою економічною діяльністю в Китаї включає: · утворення нормативно-правової бази для функціонування спільних підприємств з іноземним капіталом;
· утворення вільних економічних зон, де вітчизняним та закордонним інвесторам надається максимальна ступінь економічної самостійності;
· економічне стимулювання експорту у формі прямого протекціонізму та економічної підтримки через податки.
4. Основними напрямками економічного перетворення у китайському селі, де мешкає близько 70% населення країни, є підтримка інвестицій китайського населення та широкий розвиток системи дрібного кустарного виробництва для утворення робочих місць безробітним селянам.
5. Ступінь державного прямого управління різними галузями в цілому відрізняється в оборонній, аерокосмічній, енергетичній та машинобудівній галузях, де зберігається монопольна влада держави. В той же час сільське господарство, ткацька та інші галузі з простою технологією передаються в особисту власність громадян для надання більшої свободи особистому підприємництву.
6. Проведення економічних реформ з ринковою орієнтацією дозволило Китаю відмінно змінити положення країни в світовій економіці. Так, якщо у 1990 р. на долю Китаю приходилося 3,8% світового виробництва, то у 1997 р. цей показник виріс до 9%.
В даний час 48% ВВП Китаю виробляється в державному секторі, 39% - на колективних підприємствах, 5% - на підприємствах з особистою власністю, 9% - на підприємствах з участю іноземного капіталу.
Близько 70% головних фондів країни зосереджено у державному секторі, 24 - у колективному, 2 - в індивідуальному, 5-6% - на підприємствах з участю іноземного капіталу.
Робоча сила Китаю має таку структуру: 15% - працює в державних підприємствах, 20% - в колективних, більше ніж 60%- це колективний сектор в селі, 3,5% - на індивідуальних підприємствах.
Список литературы
Дяо Ли. Особенности регионального управления внешнеэкономической деятельностью в Китае // Регион. - 1998. - №1. - С. 78-81 (0,3 друк. арк.).
Антоненко Л.А., Дяо Ли. Рыночные преобразования в сельском хозяйстве Китая // Вісник Харківського державного аграрного універсітету ім. В.В. Докучаєва. - 1999. - №3. - С. 153-157 (авт. 50% - 0,3 друк.арк.). Автору належить обробка матеріалу та формулювання висновків щодо реформування ринкових перетворень в аграрному секторі Китаю.
Антоненко Л.А., Дяо Ли. Китайские реформы: сравнительный анализ с Японией и Южной Кореей // Вестник ХНУ. - 1999. - №459. - С. 80-83 (авт. 50% - 0,2 друк. арк.). Автору належать висновки щодо обгрунтування специфічності китайських реформ.
Дяо Ли. Использование метода анализа активностей и сопротивлений для определения места монополии в рыночном хозяйстве // Экономика, общество, рынок: научные записки. Вып. 2. - Х., 1997. - С. 53-60 (0,2 друк. арк.).
