Державне регулювання економічного розвитку приватних агроформувань в Україні - Автореферат

В Україні здійснено ряд важливих кроків у реформуванні АПК у напрямку закріплення ринкових відносин: утвердження різних форм сільськогосподарських підприємств (СГП), заснованих на приватній власності на землю та засоби її обробітку, прийняття Верховною Радою України Земельного, Господарського та Цивільного кодексів, утворення низки аграрних бірж і торгових домів, запровадження перспективних методів сільськогосподарського виробництва в цілому (нова податкова, кредитна політика держави, заходи щодо усунення диспаритету цін тощо). Однак, сформульована проблема і надалі залишається актуальною, її неможливо вирішувати без вироблення та адаптації ефективних механізмів управління СГП у сучасних умовах і удосконалення нормативно-правової бази, усунення негативних явищ у сфері збуту продукції, запобігання тінізації аграрного ринку, покращення якості продукції. Розглянуто й проаналізовано теоретичні та методологічні засади формування державної аграрної політики, створення сучасних механізмів і важелів управління галуззю, таких як: цінова політика, усунення диспаритету цін, посилення державної підтримки галузі та економічної захищеності сільських товаровиробників, зокрема покращенням умов кредитування, а також досліджено їх вплив на розвиток приватних агроформувань. Завдання земельної та аграрної реформ і головні напрями перетворень розглядаються автором з позицій удосконалення форм власності на землю та засоби її обробітку з метою поєднання в одному економічному субєкті як власника, так і підприємця-виробника, покращення взаємодії індивідуальних і колективних форм праці в агровиробництві, регулювання державою трансформаційних процесів для забезпечення суспільних потреб у сільськогосподарській продукції, поступального економічного зростання агросектору та соціального розвитку села. Розглянуто категорії власності на землю та засоби її обробітку, типи власності, формування та розвиток їх правових засад, проаналізовано відомі законодавчі акти, галузеві нормативні документи, місцеві правила, що використовуються в регулюванні діяльності приватних агропідприємств, а також їх застосування на практиці в ході реформ, на підставі чого зроблено висновки про стан нормативно-правового забезпечення діяльності приватних агрофірм, запропоновано рекомендації щодо порядку підготування нових відповідних нормативно-правових документів.У дисертаційній роботі теоретично узагальнено та розвязано актуальну наукову проблему державного регулювання економічного розвитку приватних агропідприємств, яка полягає у виробленні теоретичних положень, обґрунтуванні системи засобів і інструментів державного регулювання АПК, розробці основних напрямів і організаційно-методичних засад його впровадження на практиці, а також оптимізації стратегій видів діяльності приватних агропідприємств із використанням розвязків задачі математичного програмування. Виконане дослідження дає змогу сформулювати наступні висновки та пропозиції: У дисертації обґрунтовано роль державного регулювання, яка полягає в усуненні протиріч у системі нормативно-правових, економічних, організаційних і інших документів, заходів і практичних дій органів влади (державного управління) на всіх рівнях, підвищенні ступеню їхньої компетентності, дієвості та оперативності керівництва реформуванням аграрного сектору економіки, в запобіганні порушенням законодавства та зловживанням. Для своєчасного й ефективного регулювання процесу становлення нових форм господарювання, заснованих на приватній власності на землю та засоби її обробітку, міністерствам і іншим органам центральної влади запропоновано організувати його соціально-економічний моніторинг, прогнозувати розвиток агропідприємств і запобігати негативним явищам, скоротити пряме державне втручання в механізм суспільного відтворення, здійснити адміністративну реформу з метою посилення ролі Міністерства аграрної політики та усунення дублюючих функцій в управлінні економічними процесами. Для прискорення розвитку фермерства в Україні слід вдосконалити фінансово-кредитну підтримку та страхування ризиків їх діяльності, підвищити рівень механізації й сервісного обслуговування фермерства, розвивати кооперацію праці, обєднувати й спільно використовувати землі та інші засоби виробництва, що перебувають у приватній власності.

приватний агропідприємство економічний

У дисертаційній роботі теоретично узагальнено та розвязано актуальну наукову проблему державного регулювання економічного розвитку приватних агропідприємств, яка полягає у виробленні теоретичних положень, обґрунтуванні системи засобів і інструментів державного регулювання АПК, розробці основних напрямів і організаційно-методичних засад його впровадження на практиці, а також оптимізації стратегій видів діяльності приватних агропідприємств із використанням розвязків задачі математичного програмування.

Виконане дослідження дає змогу сформулювати наступні висновки та пропозиції: У дисертації обґрунтовано роль державного регулювання, яка полягає в усуненні протиріч у системі нормативно-правових, економічних, організаційних і інших документів, заходів і практичних дій органів влади (державного управління) на всіх рівнях, підвищенні ступеню їхньої компетентності, дієвості та оперативності керівництва реформуванням аграрного сектору економіки, в запобіганні порушенням законодавства та зловживанням.

Для своєчасного й ефективного регулювання процесу становлення нових форм господарювання, заснованих на приватній власності на землю та засоби її обробітку, міністерствам і іншим органам центральної влади запропоновано організувати його соціально-економічний моніторинг, прогнозувати розвиток агропідприємств і запобігати негативним явищам, скоротити пряме державне втручання в механізм суспільного відтворення, здійснити адміністративну реформу з метою посилення ролі Міністерства аграрної політики та усунення дублюючих функцій в управлінні економічними процесами.

Новоутворені організаційно-правові форми господарювання (товариства, кооперативи, особливо приватні підприємства чи агрофірми й фермерські господарства) доцільно обєднувати з переробними та торгівельними підприємствами, з фінансово-кредитними установами. Це дасть можливість відстежувати конюнктуру попиту та пропозиції, ринків збуту, виробляти єдині “правила гри” для всіх учасників технологічного ланцюга, забезпечити реальну фінансову підтримку великих і дрібних власників на селі.

Для прискорення розвитку фермерства в Україні слід вдосконалити фінансово-кредитну підтримку та страхування ризиків їх діяльності, підвищити рівень механізації й сервісного обслуговування фермерства, розвивати кооперацію праці, обєднувати й спільно використовувати землі та інші засоби виробництва, що перебувають у приватній власності. Спільне використання приватної власності може стати основним напрямком удосконалення організаційно-правових структур сільськогосподарського виробництва.

У звязку зі списанням частини бюджетних боргів потрібно повернути до майнового паю підприємств-наступників та додатково перерозподілити ту частину подільного колективного майна, що пішла на погашення боргових зобовязань колгоспів чи КСП перед державою.

Необхідно розширювати повноваження та функції кредитних спілок з наданням їм права залучення коштів фізичних і юридичних осіб, здійснення фінансово-кредитних операцій, активізувати за участю НБУ та комерційних банків формування агро-промислово-фінансових груп, які обєднували б у єдину господарську систему фінансові установи, СГП, підприємства-переробники та структури зі зберігання й реалізації готової продукції.

Потрібно продовжити роботу центральних та місцевих органів влади щодо розвитку та вдосконалення ринкової сільськогосподарської інфраструктури, усунення монополізму, недобросовісної конкуренції в підприємницькій діяльності, створення конкурентного середовища при закупівлі ресурсів і реалізації сільськогосподарської продукції, запобігання втручанню органів виконавчої влади в господарську діяльність підприємств, спрощення порядку митних процедур при переміщенні через митний кордон України сільськогосподарської продукції та продовольчих товарів.

На основі запропонованої економіко-математичної моделі діяльності приватного агропідприємства методами математичного програмування в роботі визначено оптимальні стратегії діяльності для середньостатистичного сільськогосподарського підприємства Львівщини, згідно з якими найдоцільнішими видами діяльності є виробництво яєць, молока, вирощування зернових і розвиток свинарства. Навіть незначне підвищення ефективності праці в цих видах діяльності вивільняє певні обсяги ресурсів, які можуть бути перерозподілені між іншими видами діяльності.

Рекомендується покращити компютерно-технічну підготовку молодих спеціалістів, які скеровуються на роботу в агропідприємства, налагодити перепідготовку керівних працівників і фахівців сільського господарства на місцях, у тому числі з основ використання компютерної та оргтехніки, за рахунок формування цільових урядових і регіональних програм, створення спеціальних фондів тощо.

Кулик А.М. Застосування теорії Є. Слуцького до оптимізації маркетингової стратегії приватного агропідприємства // Вісник Львівського університету. Серія економічна. - Вип. 32. - 2003.- С. 111 - 118.

Кулик А.М. Удосконалення важелів управління АПК // Вісник Львівського університету. Серія економічна. - Вип. 33. - 2004. - С. 192 - 196.

Кулик А.М., Романчук О.Я. Аналіз можливостей виходу України на європейський ринок зерна / В кн. “Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Методологія статистичних оцінювань соціально-економічних процесів” (Зб. наук. праць). Вип. 3 (XLI). - Львів: ІРД НАН України, 2003. - С. 141 - 150.

Романчук Я., Кулик А. Аналіз математичних моделей і управління діяльністю агропідприємств // Вісник НУ “Львівська політехніка” “Компютерна інженерія та інформаційні технології”. - 2004. - № 521. - С. 81 - 84.

Кулик А.М. Економіко-правові засади приватних агроформувань: стан і проблеми // Матеріали доповідей міжнародної науково-практичної конференції “Ринкова трансформація економіки України: теорія, практика, перспективи” (Львів, 24-25 жовтня 2003 р.). - Львів: ЛНУ. - 2003. - С. 135 - 136.

Кулик А.М. Інноваційна діяльність ВНЗ при підготовці молодих економістів-аграрників // Матеріали доповідей науково-методичної конференції “Інноваційна діяльність в системі вищої освіти”. - Івано-Франківськ: ІФДТУНГ. - 2000. - С. 90 - 91.

Кулик А.М. Ринок землі та методологія його аналізу // Зб. наук. праць. Бучацький інститут менеджменту і аудиту. - Вип. 1.- 2004. - С. 86 - 90.

Размещено на .ru