Державне регулювання економічної безпеки в Україні - Автореферат

Заходи, що здійснюються останнім часом, зі створення системи державного регулювання економічної безпеки вже привели до певних результатів. Так, був прийнятий Закон України «Про основи національної безпеки в Україні», затверджена Президентом України «Стратегія національної безпеки України». Але, на жаль, поточні заходи мають фрагментарний характер і на сьогодні існує ряд проблем, які справляють стримувальний вплив на ефективність державного регулювання економічної безпеки. Поняття економічної безпеки держави, класифікацію економічних загроз та інтересів держави, підходи до оцінки рівня економічної безпеки держави, принципи формування системи забезпечення економічної безпеки держави висвітлювали у своїх працях такі вітчизняні та зарубіжні учені, як Л. Разом з тим сучасні українські та іноземні фахівці, аналізуючи сутність економічної безпеки в ринкових умовах, не приділяють значної уваги здійсненню державного регулювання економічної безпеки в регіоні.У першому розділі - «Теоретичні основи державного регулювання економічної безпеки» - визначено, що в Україні основи національної безпеки держави визначаються виключно законами України. Згідно з Законом України «Про основи національної безпеки України» під національною безпекою держави необхідно розуміти захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечується сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам. По-друге, функції одночасно стосуються інтересів кожної людини, суспільної групи, суспільства та держави, а не рідко й інших держав, які, як правило, не збігаються, що зумовлює необхідність пошуку взаємоприйнятного балансу (компромісу) інтересів і є першочерговою управлінською проблемою, розвязання якої покладається на систему державного регулювання економічної безпеки. Аналіз сукупності специфічних функцій, які покладаються на систему державного регулювання економічної безпеки, широких та значних її повноважень (оскільки забезпечення належної безпеки суспільства і держави є головною передумовою їх життєдіяльності та цілісності) і, відповідно, специфіки сукупності методів, способів, сил і засобів, що використовуються для виконання головної мети функціонування цієї системи, дають змогу стверджувати про приналежність її більшою мірою (як невідємної складової) до вищого ієрархічного рівня адміністративно-політичного виду державного управління. У другому розділі - «Оцінка стану державного регулювання економічної безпеки в Україні» - встановлено, що складні трансформаційні процеси та безсистемність і непослідовність їх реалізації негативним чином вплинули на економічну безпеку.У дисертації наведено теоретичне узагальнення й нове вирішення наукового питання удосконалення державного регулювання економічної безпеки в Україні шляхом визначення теоретичних підходів та розробки системи відповідних заходів. Визначено, що в Україні створена достатня законодавча база, яка в цілому характеризує зміст поняття економічної безпеки. Аналіз проведення активних реформ в економіці Україні, практики діяльності управлінських структур Заходу свідчить про необхідність визначення поняття «національна економічна безпека». Встановлено, що державне регулювання економічної безпеки є специфічним видом державного управління, який охоплює соціально-економічну, політичну та інші сфери суспільного життя, тому функції, повноваження та відповідальність, які на нього покладаються: специфічні; одночасно стосуються різних інтересів, що зумовлює необхідність пошуку їх взаємоприйнятного балансу; спрямовані на забезпечення умов, за яких може відбуватися сталий прогресивний розвиток суспільства та реалізація національних інтересів як у зовнішній, так і внутрішній сфері життєдіяльності держави. В Україні виділено такі ієрархічні рівні регулювання економічної безпеки: стратегічний (Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України), оперативно-стратегічний (міністерства і відомства) та оперативний (державні адміністрації).

Основний зміст роботи

У дисертації наведено теоретичне узагальнення й нове вирішення наукового питання удосконалення державного регулювання економічної безпеки в Україні шляхом визначення теоретичних підходів та розробки системи відповідних заходів. Отримані в процесі дослідження результати підтвердили покладену в його основу гіпотезу, а їх узагальнення дає змогу сформулювати висновки і внести пропозиції, що мають теоретичне й практичне значення.

1. Визначено, що в Україні створена достатня законодавча база, яка в цілому характеризує зміст поняття економічної безпеки. Так, в нормативно-правовій базі національна безпека характеризується через категорію «інтереси» та рівень їх захищеності. Таке визначення слід доповнити через категорію «загрози» як можливість з боку держави протистояти негативному впливу системи загроз. При цьому необхідно враховувати особливості сучасного розвитку країни, її можливості, дії в процесі просування до мети реформ.

Економічна безпека як різновид національної охоплює та характеризує економічні процеси та суміжні з ними явища. Аналіз проведення активних реформ в економіці Україні, практики діяльності управлінських структур Заходу свідчить про необхідність визначення поняття «національна економічна безпека».

2. Встановлено, що державне регулювання економічної безпеки є специфічним видом державного управління, який охоплює соціально-економічну, політичну та інші сфери суспільного життя, тому функції, повноваження та відповідальність, які на нього покладаються: специфічні; одночасно стосуються різних інтересів, що зумовлює необхідність пошуку їх взаємоприйнятного балансу; спрямовані на забезпечення умов, за яких може відбуватися сталий прогресивний розвиток суспільства та реалізація національних інтересів як у зовнішній, так і внутрішній сфері життєдіяльності держави.

В Україні виділено такі ієрархічні рівні регулювання економічної безпеки: стратегічний (Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України), оперативно-стратегічний (міністерства і відомства) та оперативний (державні адміністрації).

3. Удосконалено систему показників економічної безпеки держави. Показники першої групи можуть використовуватися для оцінки поточного стану економічного, соціального і екологічного потенціалу суспільства. Вони характеризують поточні і середньострокові аспекти економічної динаміки і соціального розвитку. Показники другої групи визначають економічне забезпечення обороноздатності країни. Показники третьої групи повинні характеризувати можливий розвиток економічної ситуації. Вони визначають здатність економіки до самостійного розвитку. Використання цих показників органами державного управління дозволить з більш точною ймовірністю визначити рівень економічної безпеки в державі, провести оцінку потенційним загрозам не тільки економіці, але й окремим її галузям, застосувати більш ефективні заходи, що направлені на ліквідацію зазначених небезпек.

4. Оцінка стану економічної безпеки свідчить, що не дивлячись на існуючі процеси зростання, їх обсяг і якісні характеристики на даному етапі в основному не здатні задовольнити реальні потреби держави і регіонів в необхідних ресурсах. Існує невідповідність більшості фактичних значень пороговим. У звязку з цим визначено основні реальні і потенційні загрози, які негативним чином впливають на процес державного регулювання економічної безпеки: недосконалість проведення державної економічної політики, відсутність чіткої системи загальнодержавної та регіональної політики, високий рівень залежності вітчизняної економіки від закордонного надходження енергоносіїв, порушення господарсько-економічних звязків, нерівномірність економічного розвитку регіонів, недосконалість функціонування фінансової та бюджетної систем, недосконалість проведення державної інвестиційної політики, неефективність проведення державної та регіональної політики розвитку соціальної сфери.

5. Результати експертного опитування свідчать, що причинами, які обумовлюють неефективність державного управління у сфері економічної безпеки є непослідовність і безсистемність у здійсненні економічних реформ, відсутність власної моделі перебудови національної економіки та її ідеологічного обґрунтування, корупція в управлінських структурах, нездатність державного управління забезпечити стійке економічне зростання, низький рівень кваліфікації осіб, які приймають рішення у сфері державних повноважень, високий ступінь впливу лобістських угрупувань на прийняття державних рішень, недосконалість державної та регіональної політики щодо забезпечення національної економічної безпеки.

6. Запропоновано організаційну систему моніторингу економічної безпеки, яка є реальним механізмом контролю за реалізацією державної політики в сфері забезпечення економічної безпеки. Застосування цієї системи допоможе проводити експрес-аналіз регіональних кризових ситуацій з ранжируванням регіонів за рівнем загроз економічній безпеці; проводити аналіз кризових ситуацій в регіонах держави з метою обґрунтування комплексу заходів по локалізації і нейтралізації кризових ситуацій в регіонах держави.

7. Розроблено систему заходів державного регулювання забезпечення економічної безпеки виходячи з третьої (постіндустріальної) моделі розвитку держави: зрушення у бік високих технологій і конкурентоздатного наукоємкого виробництва; збільшення сукупного доходу на душу населення; інформаційна прозорість для суспільства і громадян всіх державних структур; розумна децентралізація господарського управління і неухильне дотримання принципів суверенності, незалежності засобів масової інформації, цілеспрямоване формування довіри населення до влади, економічної і соціальної політики держави; створення і розвиток інформаційної системи «Освіта - наука»; переорієнтація багатьох промислових підприємств на створення і модернізацію парку засобів інформатики; послідовна інтеграція інформаційного простору України в світовий інформаційний простір при збереженні національною економічного суверенітету.

8. Удосконалено механізм забезпечення економічної безпеки на регіональному рівні створенням місцевих рад національної безпеки та оборони, які знаходяться у підпорядкуванні місцевим державним адміністраціям та Раді національної безпеки та оборони України. Доцільність створення таких місцевих рад обґрунтована тим, що проблемам економічної безпеки на місцях приділяється недостатньо уваги. Створення такого органу допоможе підвищити ефективність роботи та створить дієві механізми забезпечення економічної безпеки як місцевими державними адміністраціями так і Радою національної безпеки та оборони України.

9. Запропоновано такі практичні рекомендації органам державної влади щодо регулювання аграрного сектору економіки України в ринкових умовах: - Раді національної безпеки та оборони України на державному рівні створити Центр моніторингу економічної безпеки, на регіональному рівні - місцеві ради національної безпеки та оборони;

- місцевим органам управління у практичній діяльності забезпечити використання системи показників оцінки економічної безпеки.

Размещено на .ru