Державне регулювання діяльності обласного агропромислового комплексу (організаційно-правові питання) - Автореферат

Забезпеченість держави товарами сільськогосподарського виробництва, зважаючи на особливості побудови національної економіки, рівня розвиненості відповідних галузевих інфраструктур, особливостей кліматичних умов регіонів, наявності природних ресурсів, ефективності впливових заходів держави по регулюванню соціально-економічними процесами в агропромисловому комплексі, у тому числі його регіональних ланок, виступає одним з важливих елементів, які, у свою чергу, є складовими частинами безпеки держави, сталості національної економіки, потенційної можливості автономно вирішувати завдання стратегічної важливості з більшим чи меншим ступенем незалежності від впливу зовнішньоекономічних факторів. Необхідність проведення політики протекціонізму з боку держави щодо сільського господарства і суміжних галузей, зайнятих у сфері виробництва сільськогосподарської продукції, не викликала заперечень ще за часів СРСР, але елементи такої політики, як правило, мали спотворений вигляд. Вищезгадана теоретична проблема набирає особливої актуальності в умовах переходу підприємств і організацій АПК до ринкових умов господарювання і пов?язана, головним чином, з тим, що на даний час у сфері державного управління агропромисловим комплексом склалася певна кризова ситуація, першоджерелом якої виступають, з одного боку, незмінність державної політики з часів існування Союзу РСР по відношенню до АПК як до галузі, за рахунок якої здійснювався розвиток інших галузей народного господарства, а з іншого - незмінність форм і методів впливу держави на зазначену галузь при фактично змінених суспільних відносинах, що потребують державного впливу. необхідністю зміни теоретичних і практичних підходів у засобах впливу на організацію виробничих процесів, переходу від державного управління, застосування норм прямого впливу на галузь, до регулювання процесами, як фактора, що може кардинальним чином впливати як на ефективність забезпечуючих елементів функціонування АПК, так і реалізацію стратегічних завдань держави; визначення співвідношень та суперечностей державного регулювання та державного управління АПК обласної ланки як правових інститутів, розгляд проблеми органічного входження інституту державного управління у систему державного регулювання, в якій управління та регулювання розглядатимуться як невідємні складові частини;Йдеться, насамперед, про законодавче закріплення переходу від управління цими процесами з боку держави та її органів і застосування методів прямого впливу на обєкти управління до регулювання цими процесами на обласному рівні АПК. При теоретичному моделюванні, на наш погляд, слід виходити з концептуального положення, що комплексне правове регулювання, особливо у сфері АПК, потребуватиме залучення поряд з цивільно-правовими і адміністративно-правових засобів впливу на зазначене коло суспільних відносин, що, беззаперечно, призведе до необхідності включення останніх до Кодексу. Обґрунтовується положення про те, що комплексний підхід до правового вирішення проблем функціонування і розвитку АПК, зокрема обласної ланки, зобовязує субєкти управління в однаковій мірі використовувати форми і методи як регулювання, так і управління щодо всіх галузей і сфер АПК. Слід, як вбачається, виходити з того, що оскільки у теорії окреслюється поняття і характерні риси регулювання як альтернативної управлінню форми державного впливу, проте не виключається і необхідність збереження управлінського впливу у певних випадках, необхідно запропонувати вважати управління та регулювання формами державного керівництва сферою АПК. Запропонована модель, як вбачається, тим більш актуальна, оскільки, з одного боку, дозволяє охопити єдиним поняттям процеси в АПК, що зазнають впливу внаслідок як керування, так і управління, а з іншого - передбачає можливість не розглядати керівництво різновидом впливових заходів, оскільки запропонована науковцями застаріла модель розмежування управління та керівництва за критерієм притаманності чи ні будь-кому з останніх у процесах діяльності державно-владного характеру (наявності чи відсутності постійного імперативного характеру впливу на обєкт) більш підходить для зясування тотожності управління та регулювання.

1. Бейкун А.Л. Державне регулювання діяльності обласного агропромислового комплексу: поняття і суть // Право України. - 1997. - № 9. - С. 26-28, 35.

2. Бейкун А.Л. Проблемні питання впливу кодифікації та систематизації аграрного законодавства на динамізм процесів у сфері АПК // Право України. - 1998. - № 11. - С. 42-46.

3. Бейкун А.Л. Реформування структури державного управління АПК // Держава і право. - К., 1998-1999. - Вип. 2. - С. 163-168.

4. Бейкун А.Л. Концептуальні основи правового забезпечення розвитку аграрного сектору національної економіки // Тези доповідей та наукових повідомлень науково-практичної конференції “Теоретичні та практичні питання реалізації Конституції України: проблеми, досвід, перспективи”. - К., 1997. - С. 117-121.

5. Бейкун А.Л. Аграрно-правова реформа як елемент державно-правової реформи в Україні // Тези доповідей та наукових повідомлень науково-практичної конференції “Державно-правова реформа в Україні”. - К., 1997. - С. 44-47.

Бейкун А.Л. Розмежування поняття управління соціально-економічними процесами та їх регулювання в АПК України як умова інтеграції національного законодавства з міжнародно-правовими стандартами // Тези доповідей та наукових повідомлень науково-практичної конференції “Проблеми гармонізації законодавства України з міжнародним правом”. - К., 1998. - С. 360-364.