Державне регулювання автономізації закладів охорони здоров’я в Україні - Автореферат

Одним з пріоритетів діяльності будь-якої соціально орієнтованої держави, статусу якої прагне набути Україна, є ефективний розвиток системи охорони здоровя, складовою якого є досягнення балансу між потребами громадян в якісних і доступних медичних послугах та можливостями щодо їх забезпечення за рахунок державного фінансування. На цьому наголошується в Указі Президента України “Про невідкладні заходи щодо реформування системи охорони здоровя населення” від 6 грудня 2005 р. Виходячи з досвіду розвинутих європейських країн одним з таких ключових механізмів є перехід від командно-адміністративної моделі фінансування та управління в цій сфері до контрактної моделі з використанням автономних закладів охорони здоровя. Це безпосередньо і стало підставою для дослідження й аналізу системи державного регулювання адміністративної та фінансової автономії закладів охорони здоровя в Україні та спонукало систематизувати існуючі підходи до його вдосконалення. розробити методичний підхід й практичні рекомендації щодо розвитку організаційно-правових механізмів державного регулювання в процесі створення ефективної та прозорої моделі управління й фінансування галузі охорони здоровя, орієнтованої на реальні потреби пацієнтів і водночас на ефективне використання ресурсів системи охорони здоровя.У першому розділі - “Методологічні аспекти дослідження державного регулювання фінансових та економічних відносин у системі охорони здоровя” - на підставі аналізу наукових та нормативно-правових джерел розглянуто регулювання адміністративної і фінансової автономії закладів охорони здоровя та суспільних відносин, що складаються в процесі реформування зазначеної галузі, специфіку формування автономії закладів охорони здоровя в Україні, а також досвід запровадження контрактної моделі управління та фінансування в системах охорони здоровя зарубіжних країн. Установлено, що в останні роки в системах охорони здоровя фактично всіх високорозвинених країн дедалі активніше застосовуються моделі регулювання, що базуються на стратегіях автономізації закладів охорони здоровя, повязаних з формуванням так званих планових регульованих ринків, у поєднанні з моделями децентралізації та обовязкового саморегулювання, які доповнюються основними елементами акредитації, ліцензування та міжгалузевого співробітництва. Питання про необхідність надання автономії закладам охорони здоровя (тобто певної адміністративної та фінансової самостійності) та запровадження державних контрактних закупівель медичних послуг в Україні розглядалося, зокрема, на Дні Уряду України у Верховній Раді України з порядком денним “Про інформацію Кабінету Міністрів України про стан справ у вітчизняній системі охорони здоровя” (жовтень, 2002 р.), на слуханнях у Комітеті Верховної Ради України з питань охорони здоровя, материнства та дитинства на тему “Проблеми у сфері забезпечення охорони здоровя і медичного обслуговування громадян та шляхи їх розвязання” (липень, 2005 р.), на засіданні колегії Міністерства охорони здоровя України, присвяченому підсумкам роботи галузі охорони здоровя України у І півріччі 2005 року (липень, 2005 р.), на Всеукраїнській конференції “Автономізація постачальників медичних послуг та запровадження контрактних відносин - головні складові реформи системи охорони здоровя в Україні”, що була організована Міністерством охорони здоровя України спільно з Проектом Європейського Союзу “Фінансування та управління в сфері охорони здоровя в Україні” (м. Результати дослідження стану правового регулювання в системі охорони здоровя України показали, що принципові правові можливості для запровадження адміністративної та фінансової автономії державних і комунальних закладів охорони здоровя та поступового переходу від існуючої командно-адміністративної моделі до більш прозорої та економічно доцільної контрактної моделі управління й фінансування в цій галузі були закладені з прийняттям Основ законодавства України про охорону здоровя (1992 р.), Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” (1997 р.), Цивільного та Господарського кодексів України (2003 р.), Бюджетного кодексу України (2001 р.) та Закону України “Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти” (2000 р.). У другому розділі - “Адміністративна та фінансова автономія закладів охорони здоровя як механізм забезпечення ефективного використання ресурсів галузі охорони здоровя: досвід пілотних регіонів України” - узагальнено результати аналізу нормативно-правових засад державного регулювання процесу автономізації закладів охорони здоровя, обґрунтовано можливість створення в секторі охорони здоровя державних і комунальних підприємств, висвітлено та критично оцінено досвід запровадження адміністративної та фінансової автономії закладів охорони здоровя і державних закупівель медичних послуг для потреб населення в пілотних районах у Харківській та Житомирській областях.У дисертаційному дослідженні на теоретичному й практичному рівнях вирішено актуальне наукове завдання щодо науково-теоретичного обґрунтування організацій

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ