Проблеми і тенденції розвитку аграрних відносин в умовах трансформації української економіки. Пріоритетні напрями інвестицій в АПК регіону. Розвиток донецької моделі приватизації землі і реорганізації колективних сільськогосподарських підприємств.
Специфіка функціонування аграрної сфери зумовлює основні напрями державного регулювання агропромислового комплексу (АПК) регіональної економіки. Разом з тим, комплексне розвязання проблем, повязаних з розвитком усіх напрямів державного регулювання цього сектору в Україні поки що не досягнуте, оскільки не враховуються регіональні особливості відтворюючих процесів, що не дає логічної завершеності аграрної реформи, в повному обсязі не використовуються потенційні можливості АПК. В Україні, обравши курс на розбудову ринкової економіки, держава допустила ряд організаційно-економічних прорахунків, що посилили аграрну кризу, джерела якої сягають ще союзного періоду. Еволюція аграрних відносин, що визначаються власністю на землю, реорганізація економічної природи колективних сільськогосподарських підприємств, розвиток нових форм агробізнесу зумовили необхідність подальшого дослідження механізму державного регулювання АПК регіону, спрямованого на формування конкурентного середовища в даному секторі економіки, вироблення ряду практичних рекомендацій в умовах трансформації української економіки. вивчити зарубіжний досвід державного регулювання аграрного сектора і обґрунтувати необхідність державного регулювання АПК регіонів України;На основі аналізу наукових джерел розкриваються сутність і роль агропромислового комплексу регіону, механізм його функціонування і державного регулювання. Досягнення загальної економічної рівноваги можливе тільки за умови збалансованості ринків факторів виробництва, фінансового ринку і т.д., що обумовлює узгодженість і взаємодію двох основних сил - ринку і держави. Оскільки ринок не забезпечує достатніх механізмів управління регіональними відтворюючими процесами в умовах недосконалої конкуренції, а також з урахуванням базової ролі сільського господарства, держава регулює АПК з метою згладжування або зменшення негативних наслідків впливу ринкових механізмів, які визначають реалізацію довгострокових цілей розвитку економіки. Встановлено, що ефективне державне регулювання і використання потенціалу АПК регіону можливе за умови наявності економічно вільного господарювання на землі, що дозволяє максимально наблизити форми і способи організації виробництва і виробничу структуру підприємств АПК до особливостей природних чинників; розвитку нових форм і типів конкурентоспроможних підприємств АПК; підтримки взаємовигідних ринкових звязків аграрного сектора з іншими галузями народного господарства. Розвиток регіонального підходу спрямоване на зміну традиційної вертикальної схеми державного регулювання, що дозволить забезпечити оптимальну господарчу взаємодію регіонів у межах єдиної загальнодержавної економічної політики.У дисертації здійснено теоретичні узагальнення і запропоновано нове вирішення наукової задачі розвитку методології державного регулювання АПК регіону в умовах реорганізації економічних відносин і удосконалення цього процесу за рахунок розробки необхідних умов по формуванню конкурентного середовища в даному секторі. Основними причинами невдач першого етапу аграрних перетворень стали: політична і законодавча невизначеність, нестабільна правова база, нерозвиненість ринку (передусім ринку землі), його інфраструктура, відсутність взаємодії і координації земельної і майнової реформ. Реформування АПК за 1991-1999 роки без створення економічних умов для формування конкурентного середовища в аграрному секторі не принесло позитивних результатів. Для успішного завершення аграрної реформи і реалізації Указу Президента України “Про невідкладні заходи по прискоренню реформування аграрного сектора економіки", прийнятого в грудні 1999 року, необхідний комплекс заходів: макроекономічна стабілізація; створення для нових підприємств на принципах приватної власності системи стимулів, що забезпечують зацікавленість у господарюванні в нових умовах; завершення земельної реформи і створення правової основи для функціонування ринку землі; створення конкурентного середовища в сфері забезпечення сільського господарства факторами виробництва і реалізації переробки сільськогосподарської продукції; підвищення конкурентоспроможності української сільськогосподарської продукції і продуктів її переробки, розвиток експортного потенціалу АПК; розвиток інфраструктури, що задовольняє потреби системи виробництва, переробки, розподілу сільськогосподарської продукції; створення структури фінансових послуг; розвиток інформаційного потенціалу сектора; захист рівня життя незабезпечених верств сільського населення від наслідків реформ в АПК; раціоналізація і реструктуризація державних установ відповідно до їх нових функцій. Пріоритетами інвестування в АПК рекомендуються: розвиток ринкової інфраструктури зберігання і збуту сільськогосподарської продукції; розвиток сільськогосподарського машинобудування і модернізація сервісних структур; реконструкція агропереробних підприємств; розвиток сільськогосподарського виробництва, заснованого на використанні екологічно чистих, із замкненим циклом, енерго-і матеріалозберігаючих технологі
План
2. Основний зміст дисертації
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
