Сутність державного пенсійного фонду та складу системи України. Зарубіжний досвід державного пенсійного забезпечення. Загальна характеристика фондів цільового призначення. Шляхи удосконалення системи державного пенсійного забезпечення в Україні.
1. Теоретичні засади державного пенсійного забезпечення 1.1 Сутність державного пенсійного забезпечення Право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової втрати працездатності та у старості гарантує Конституція України. Громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, з інвалідності, на випадок втрати годувальника та в інших випадках передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року. Після прийняття в листопаді 1991 року Закону України «Про пенсійне забезпечення» сформувалася законодавча база функціонування Пенсійного фонду. Був установлений певний тариф відрахувань на соціальне страхування, але з 1993 р. докорінно змінений механізм фінансування виплати пенсій. Страхові внески стали акумулювати на рахунках районних і міських відділень Фонду і безпосередньо на цьому рівні направляти на пенсійні виплати, було створено Акціонерний поштово-пенсійний банк «Аваль» для проведення розрахункових операцій, звязаних з виплатою пенсій, грошової допомоги і поштових переказів. З часом була закріплена обовязкова реєстрація платників страхових внесків в органах Пенсійного фонду, почалася компютеризація органів Фонду[5]. У 2001 р. затверджене нове Положення про Пенсійний фонд України і з 2002 р. по всій території України призначення пенсій і оформлення документів для їхньої виплати здійснюють органи Пенсійного фонду[34]. З прийняттям законів України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» і «Про недержавне пенсійне забезпечення» в 2004 розпочато впровадження пенсійної реформи, сутність якої полягає в переході до трирівневої пенсійної системи: це солідарна система загальнообовязкового державного пенсійного страхування (в якій усі кошти, що перераховуються підприємствами та застрахованими особами до Пенсійного фонду України, одразу ж виплачуються нинішнім пенсіонерам), накопичувальна система загальнообовязкового державного пенсійного страхування та система недержавного пенсійного забезпечення[3]. До Пенсійного фонду спочатку йдуть всі відрахування з заробітних плат, а потім йде розподіл серед пенсіонерів - при досягненні пенсійного віку вони зазвичай отримують пенсію. Керування пенсійними коштами здійснюють спеціальні компанії по управлінню активами (зараз вони вже керують активами недержавних пенсійних фондів), обрані на конкурсній основі. Законопроектами, також передбачається, що, починаючи з 2018 року, громадянам буде надано право, у разі їх бажання, перевести їх обовязкові пенсійні заощадження з Накопичувального фонду до обраного ними недержавного пенсійного фонду (тобто на третій рівень). Загальний дефіцит пенсійного фонду за 2011 рік становить 30,1 млрд. грн. Головним недолік такого забезпечення є те, що економіка носить циклічний характер. Учасники НПФ - це люди, на користь яких сплачуються пенсійні внески до НПФ, а вкладники - це особи, які здійснюють такі внески (самі учасники, їх роботодавці, професійне обєднання або члени сімї). Склад пенсійної системи України Головними органами, які представляють в Україні систему загальнообов’язкового державного соціального страхування є Пенсійний фонд, Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
