Вивчення поняття прогнозованої та непрогнозованої інфляції, з позицій макроекономічної і макрофінансової стабілізації. Сутність, методи та інструменти антиінфляційної політики, метою якої є пом"якшення негативних соціально-економічних наслідків інфляції.
Фінансовий стан країни є індикатором її “здоровя”,економічного стану, тому дуже важливим є дослідження напрямів, методів та інструментів антиінфляційної політики держави. Фінансова система не лише забезпечує необхідні взаємозвязки в економіці, вона є одним з найвпливовіших важелів макроекономічного регулювання, інструментом, за допомогою якого уряди мають змогу регулювати економічний розвиток.Ряд економістів дотримується точки зору, що незначна за рівнем інфляція (наприклад, щорічні підвищення цін на 3-4%), що супроводжується відповідним зростанням грошової маси, здатна стимулювати виробництво. Помякшити негативні соціально-економічні наслідки інфляції можливо лише в разі ефективного регулювання рівня інфляції, розробки науково обґрунтованої антиінфляційної політики. Мета антиінфляційної політики держави полягає у встановленні контролю за інфляцією і досягненні прийнятних для народного господарства темпів її зростання. Спроби впоратись з інфляцією шляхом грошової рестриктивної політики в наших умовах мають значно більші негативні наслідки, ніж сама інфляція, оскільки призводять до скорочення виробництва, зростання неплатежів у всіх секторах економіки, відкладання виплат за державним зовнішнім і внутрішнім боргами. Системне прогнозування інфляційних процесів передбачає визначення тенденцій у динаміці індексу інфляції за допомогою аналітичних трендів, а також оцінки, з одного боку, - ступеня впливу причинно-зумовлюваних монетарних, фінансових та інших макропоказників на індекс інфляції, з другого, оцінки впливу інфляції на динаміку реального валового внутрішнього продукту.Як правило, в умовах боротьби з інфляцією ці методи використовуються комплексно, що дає більш виражений ефект, i дозволяє помякшити труднощі, припадаючі на долю економіки країни. а) Методи антиінфляційного оподаткування У разі, якщо податкова система країни має труднощі з адаптацією до інфляційних процесів, виникають такі складні проблеми: По-перше, із зростанням рівня цін частка податкових виплат у загальному обсязі реальних доходів збільшується, породжуючи, таким чином, ефект прогресивного зростання податків. Якщо б податки знаходилися у постійній пропорції до номінальних доходів незалежно від розміру останніх, у цьому не було б ніякої проблеми, оскільки в такому разі люди сплачували б однаковий, не залежний від рівня цін відсоток своїх доходів у вигляді податків. Але, оскільки, норма оподаткування при використанні його прогресивної форми має тенденцію зростати разом з рівнем номінальних доходів, то інфляція, призводячи до збільшення номінальних доходів, тим самим збільшує й частку податків у складі реальних доходів. Припустимо, що інфляція збільшується з 5 до 10% й вітсоткові ставки зростають разом з інфляцією в пропорції один до одного, як це й припускається залежністю Фішера.Населення України складає 46,3 млрд. чол., зайнято в народному господарстві 18 млн.чол., чисельність безробітних - 3 млн. чол. Наскільки зменшиться фактичний ВНП щодо потенційного ВНП внаслідок безробіття? Якщо фактичний ВНП складає 500 млн.грн., то які будуть втрати ВНП внаслідок безробіття.Адже крім бюджетного дефіциту інфляція обовязково супроводжується нерівномірним зростанням цін й, звідси, порушенням господарчих звязків, гонкою цін між окремими галузями економіки й хвильоподібним поширенням зростання цін по районах держави й галузям. Незважаючи на дію ринкових законів, держава не відмовляється від впливу на ціни, суттєво посилюючи його в кризові для національної економіки періоди. Тому вихід з кризового стану для економіки будь-якої країни містить два основних елементи. Між оподаткуванням та встановленням державного контролю за цінами існує функціональний взаємозвязок i цим користуються уряди, коли ставлять собі за мету припинити зростання внутрішніх цін та поставити у невигідне становище тих господарюючих субєктів, які планують підняти ціну напродукцію. Адже державний контроль над цінами грає надзвичайно важливу роль, особливо в умовах кризису економіки i виходу з нього.
План
Зміст
Вступ
Розділ 1. Сутність антиінфляційної політики
Розділ 2. Методи та інструменти антиінфляційної політики
Розділ 3. Практична частина
Висновок
Перелік літератури
Вывод
Отже за результатами дослідження можна зробити висновки: Інфляція властива більшості економічно розвинутих країн світу i є основною проблемою в тих країнах, що розвиваються. Чим би не була спровокована інфляція, вона знецінює доходи бюджету й супроводжується його дефіцитом. Адже крім бюджетного дефіциту інфляція обовязково супроводжується нерівномірним зростанням цін й, звідси, порушенням господарчих звязків, гонкою цін між окремими галузями економіки й хвильоподібним поширенням зростання цін по районах держави й галузям.
У стані інфляційної нестабільності орієнтація лише на регулювання з боку співвідношення “попит-пропозиція” може призвести до затяжних криз з повільним періодом стабілізації i оздоровлення економіки. Незважаючи на дію ринкових законів, держава не відмовляється від впливу на ціни, суттєво посилюючи його в кризові для національної економіки періоди.
Тому вихід з кризового стану для економіки будь-якої країни містить два основних елементи. По-перше, приборкання інфляції та, по-друге, припинення падіння виробництва. Однак ключовим моментом є саме вирішення питання інфляції, оскільки це найважливіша умова для поновлення інвестиційної активності, що, в свою чергу, має забеспечити відродження виробництва.
Між оподаткуванням та встановленням державного контролю за цінами існує функціональний взаємозвязок i цим користуються уряди, коли ставлять собі за мету припинити зростання внутрішніх цін та поставити у невигідне становище тих господарюючих субєктів, які планують підняти ціну напродукцію. Адже державний контроль над цінами грає надзвичайно важливу роль, особливо в умовах кризису економіки i виходу з нього.
Інфляція - це не лише свідотство слабкості економіки, а й свідотство слабкості державної влади або слабкості політичної мудрості. Поліпшити ситуацію можна лише за умов комплексного впровадження заходів анти інфляційного регулювання. Адже економіку будь-якої країни слід розглядати як систему, організм з обмеженою кількістю прямих та опосередкованих звязків. Механізм дії інфляційних факторів залежить від співвідношення багатьох економічних процесів - внутрішніх і зовнішніх. Він неоднорідний на часовому проміжку становлення ринкової економіки в Україні. Також неоднакова активність конкретних інфляційних факторів. Це обумовлено тим, що інфляція - це, передусім, динамічний макроекономічний процес. У більшості випадків ті негативні процеси, які проглядаються на рівні макроекономіки, є наслідком значних деформацій внутрішніх економічних процесів, як макроекономічних, так і мікроекономічних.
Саме тому без системного підходу, без комплексного оздоровлення фінансової ситуації, що мають бути узгоджені з конкретними національними особливостями, конкретними змінами процесів у кожній ланці економічної системи країни, їх розвитком протягом незупинного плину часу. Інакше, якщо засоби щодо оздоровлення економічної ситуації використовуються частково, то результат нагадуватиме лише тимчасову “косметичну” операцію.
Заходи по оздоровленню фінансової ситуації в Україні можуть дати позитивні результати лише за умов початкового, обовязкового і суттєвого оздоровлення фінансів базової ланки економіки - фінанси підприємств та організацій, ефективного стимулювання ділової активності та підприємництва, продукуючого процесу.
