Державна виконавча служба України як суб’єкт публічної фінансової діяльності - Автореферат

У цих умовах зростає науковий і практичний інтерес до вивчення ролі та функцій Державної виконавчої служби (далі - ДВС) Міністерства юстиції України, визначення її місця в державному устрої, причому у всіх аспектах, а не лише в контексті узагальнення інформації щодо реального стану виконання рішень, покладених відповідно до закону на державних виконавців. Всебічний розгляд правового статусу ДВС дозволяє стверджувати про наявність фінансово-правового аспекту її діяльності, який відіграє істотну роль як у діяльності самої служби, так і безпосередньо у публічній фінансовій діяльності в державі. Як орган, що входить до системи органів Міністерства юстиції України, Державна виконавча служба в процесі реалізації своїх повноважень бере постійно участь і у публічній фінансовій діяльності. Але у цих роботах не розглядався статус Державної виконавчої служби як субєкта фінансово-правових відносин, як учасника публічної фінансової діяльності. Нормативно-правову базу дослідження становлять Конституція України, Бюджетний кодекс України, закони України „Про державну виконавчу службу", „Про виконавче провадження", а також інші акти фінансового та адміністративного законодавства України, інших галузей права, що регулюють діяльність державної виконавчої служби, практика їх застування.Розділ 1 „Теоретико-правові засади фінансової діяльності державної виконавчої служби" складається з трьох підрозділів, у яких розкрито сутність та особливості здійснення публічної фінансової діяльності органами державної влади, проаналізовано особливості фінансово-правового статусу державної виконавчої служби як учасника публічної фінансової діяльності. У підрозділі 1.2 „Державна виконавча служба в Україні: поняття, склад, функції, завдання" проаналізовано теоретичні та нормативно-правові джерела, що дозволяють розкрити поняття, склад, функції та завдання Державної виконавчої служби України. У підрозділі 1.3 „Особливості реалізації фінансово-правового статусу органів державної виконавчої служби" підкреслюється, що для органів державної виконавчої служби, які входять до системи Міністерства юстиції України і відносяться до органів публічної влади, правовий статус виступає однією із базових категорій. Розділ 2 „Роль державної виконавчої служби у процесі мобілізації фінансових ресурсів" складається з трьох підрозділів, у яких охарактеризовано чинне законодавство України, що визначає особливості залучення органів ДВС до процесу мобілізації фінансових ресурсів до публічних фондів коштів; надано характеристику бюджетним доходам, у формуванні яких бере участь державна виконавча служба. У підрозділі 2.2 „Інституційні ознаки доходів бюджету, що надходять від діяльності державної виконавчої служби" підкреслено, що від стану виконання фінансово-правових норм, що формують інститут публічних доходів, значною мірою залежить виконання державою та органами місцевого самоврядування своїх функцій.Під час проведеного комплексного аналізу доведено, що дослідження правового статусу державної виконавчої служби повинно включати не лише аналіз організаційно-правових засад діяльності, але й розгляд її фінансово-правового статусу. Проведений комплексний аналіз правового статусу ДВС дозволив сформулювати ряд наукових і практичних висновків стосовно участі державної виконавчої служби у публічній фінансовій діяльності: 1. Особливості здійснення публічної фінансової діяльності державною виконавчою службою витікають з її завдань, функцій та компетенції, закріплених чинним законодавством України, насамперед законами України „Про державну виконавчу службу" та „Про виконавче провадження". У свою чергу, фіскальні цілі держави спрямовані на поповнення дохідної частини державного та місцевих бюджетів за рахунок коштів, що підлягають зарахуванню до публічних фондів внаслідок виконання судових та інших рішень. Суттєвим для фінансово-правового статусу державної виконавчої служби є те, що вона реалізує державну політику у сфері примусового виконання, забезпечує виконання покладених на неї завдань із дотриманням положень як законодавства про виконавче провадження, так і фінансового законодавства - бюджетного, податкового, банківського.

Основний зміст роботи

У результаті дисертаційного дослідження вирішено наукове завдання, що полягає у характеристиці державної виконавчої служби як субєкта публічної фінансової діяльності, зясуванні практичних проблем у цій сфері та окресленні шляхів їх подолання. Під час проведеного комплексного аналізу доведено, що дослідження правового статусу державної виконавчої служби повинно включати не лише аналіз організаційно-правових засад діяльності, але й розгляд її фінансово-правового статусу.

Проведений комплексний аналіз правового статусу ДВС дозволив сформулювати ряд наукових і практичних висновків стосовно участі державної виконавчої служби у публічній фінансовій діяльності: 1. Фінансова діяльність державної виконавчої служби є складовою публічної фінансової діяльності, оскільки повязана з процесом мобілізації, розподілу та використання публічних фінансових ресрусів при здійсненні розпорядчої, виконавчо-організаційної, правоохоронної та фіскальної функцій, покладених на державну виконавчу службу чинним законодавством України. Особливості здійснення публічної фінансової діяльності державною виконавчою службою витікають з її завдань, функцій та компетенції, закріплених чинним законодавством України, насамперед законами України „Про державну виконавчу службу" та „Про виконавче провадження".

2. Діяльність ДВС повязана як із забезпеченням судової, правоохоронної діяльності, так і з фіскальною ціллю держави. Для цього державні виконавці наділяються, у певному сенсі, повноваженнями правоохоронних органів. У свою чергу, фіскальні цілі держави спрямовані на поповнення дохідної частини державного та місцевих бюджетів за рахунок коштів, що підлягають зарахуванню до публічних фондів внаслідок виконання судових та інших рішень.

3. Елементи правового інституту державної виконавчої служби мають комплексний характер і охоплюють правові норми різних галузей національного права, у тому числі фінансового. Суттєвим для фінансово-правового статусу державної виконавчої служби є те, що вона реалізує державну політику у сфері примусового виконання, забезпечує виконання покладених на неї завдань із дотриманням положень як законодавства про виконавче провадження, так і фінансового законодавства - бюджетного, податкового, банківського.

4. Фінансово-правовий статус державної виконавчої служби може розглядатися як складова її диференційованого за змістом правового статусу, що розкривається через: статусні правові норми; субєктивні права та юридичні обовязки органів ДВС як учасників фінансових відносин; правові принципи та юридичні гарантії; правоздатність та юридичну відповідальність.

5. Органи ДВС реалізують свої функції завдяки спеціальним формам і методам діяльності. Форми фінансової діяльності органів ДВС можна класифікувати на правові та неправові. До правових форм відносять ті, які створюють юридичні наслідки для учасників виконавчого провадження і які реалізуються через нормотворчу та правозастосовну діяльність. До неправових форм включаються інформативно-організаційні (наради, засідання) та матеріально-технічні (використання технічних засобів у процесі контролю, підготовка довідкових та аналітичних матеріалів тощо). У фінансовій діяльності органів ДВС використовують обидві форми - як правову, так і неправову, з перевагою правової.

6. Під час реалізації своїх прав та обовязків державні виконавці стосовно мобілізації фінансових ресурсів до публічних фондів коштів (у першу чергу - Державного бюджету України), повинні опиратися не лише на положення спеціального законодавства у сфері виконавчого провадження, але й на норми фінансового законодавства.

Повноваження органів ДВС щодо мобілізації фінансових ресурсів до Державного бюджету України та інших публічних фондів конкретизовані у різних нормах права. Так, відповідно до Закону України „Про виконавче провадження": ч. 3 ст. 1 наділяє ДВС обовязком здійснювати виконавче провадження про стягнення сум у дохід Державного бюджету України; ч. 3 ст. 11 наділяє ДВС обовязком здійснювати виконавче провадження про стягнення у дохід Державного бюджету України судового збору (державного мита); ч. 4 ст. 44-1 дозволяє перерахування грошових сум, стягнутих державним виконавцем до Державного бюджету України, у порядку, встановленому Державним казначейством України; ч. 7 ст. 44-1 надає право зарахування стягнутих з боржника грошових сум, що залишися не витребувані стягувачем протягом трьох років з дня їх зарахування на депозитний рахунок органу державної виконавчої служби, до Державного бюджету України у порядку, встановленому Державним казначейством України; абз. 13 ч. 3 ст. 5 дозволяє накладення стягнення у вигляді штрафу на громадян і посадових осіб у випадках, передбачених законом; ст. 46 надає право стягнення виконавчого збору.

Опосередковано на мобілізацію фінансових ресурсів можуть впливати також й інші повноваження органів ДВС.

7. Державний виконавець (який представляє відповідний орган державної виконавчої служби), здійснюючи виконавче провадження, не ототожнюється з фіскальним органом. Реалізуючи повноваження, закріплені за ним законом, державний виконавець бере безпосередню участь у мобілізації фінансових ресурсів до публічних фондів коштів, у першу чергу - до державного бюджету.

8. Відносини, що виникають щодо фінансових ресурсів, які надходять від діяльності органів ДВС, можуть регулюватися нормами одного з наступних фінансово-правових інститутів: інституту податкового права, інституту неподаткових доходів бюджету, інституту доходів публічних цільових позабюджетних фондів.

9. У частині, що стосується доходів Державного бюджету України, органи державної виконавчої служби беруть участь у формуванні як податкових, так і неподаткових доходів. При цьому не всі податки, виходячи з їх правових режимів, можуть бути предметом виконавчого провадження.

Органи ДВС також беруть участь у формуванні дохідної частини державного бюджету завдяки перерахуванню коштів від реалізації конфіскованого та арештованого майна у встановлених законодавством випадках, сплати судового збору (державного мита).

10. Виконавчий збір може розглядатися як неподатковий дохід бюджету, що має публічно-правовий характер. Надходження від виконавчого збору є постійним джерелом поповнення дохідної частини державного бюджету як публічного фонду коштів. Бюджетний кодекс України від 8 липня 2010 р. деталізує значення виконавчого збору у процесі формування доходів державного бюджету, визнавши його постійним доходом загального фонду Державного бюджету України (з можливістю залишення частини від надходжень у складі спеціального фонду державного бюджету згідно з законом).

11. Чинне законодавство чітко визначає джерела, з яких фінансується діяльність органів ДВС - Державний бюджет України та кошти виконавчого провадження. Кошти виконавчого провадження є коштами спеціального фонду кошторису, а значить, згідно з чинним Бюджетним кодексом України, і коштами спеціального фонду Державного бюджету України. Водночас закріплення коштів виконавчого провадження виключно за спеціальним фондом Державного бюджету України буде змінено у звязку з набуттям чинності нового Бюджетного кодексу України з 1 січня 2011 р.

Відмінними виступають фонди бюджету, з якого виділяються кошти на: фінансування поточних видатків органів ДВС, що здійснюється за рахунок загального фонду державного бюджету; фінансування витрат, повязаних із проведенням та організацією виконавчих дій, що здійснюється за рахунок спеціального фонду державного бюджету; фінансування капітальних видатків, що може здійснюватися за рахунок обох фондів.

12. При подальшому вдосконаленні правового регулювання бюджетних повноважень бюджетних установ доцільно врахувати положення, закріплені ст. 237 Бюджетного кодексу РФ (закріплює право бюджетної установи самостійно визначати спрямування касового видатку зі свого рахунку у разі затримання фінансування або при фінансуванні не більше 75 % обсягу бюджетних асигнувань) та ст. 238 (закріплює право отримувача бюджетних коштів на компенсацію у розмірі недофінансування, що здійснюється згідно з судовим актом). Запровадження в Бюджетному кодексі України аналогічних положень (оскільки це не відбулося у прийнятій новій редакції Кодексу) слугуватиме підвищенню стабільного функціонування бюджетних установ.

13. Оскільки ДВС бере участь на різних етапах публічної фінансової діяльності (у процесах мобілізації та витрачання фінансових ресурсів), існують різні підстави фінансових правопорушень. При цьому вихідними нормами будуть норми фінансового законодавства, яке врегульовує правовідносини, що належать до різних інститутів (підгалузей) фінансового права. При здійсненні виконавчого провадження дотримання фінансової дисципліни повинно відбуватися у різних сферах публічної фінансової діяльності, зокрема, у сфері бюджетних відносин, відносин щодо акумуляції публічних доходів (зокрема, справляння податків та обовязкових платежів), відносин щодо здійснення публічних видатків, у сфері розрахункових відносин і дотримання касових правил, а також у сфері валютних відносин.

14. Принципів єдності та цілісності фінансового контролю повинні дотримуватися усі органи, що беруть участь у його здійсненні, усі субєкти фінансового контролю. Дія фінансово-правової відповідальності в її відновлювальному спрямуванні поширюється не лише на фізичних та юридичних осіб, але й на державу та її органи.

15. Правильна кваліфікація правопорушення має істотне значення. Адже правильна кваліфікація правопорушення, індивідуалізація покарання або стягнення, реалізація застосованих до правопорушника заходів примусу досить важливі для штрафної, каральної відповідальності. Порушення фінансової дисципліни, що можуть допускатися працівниками ДВС, можна класифікувати за ознакою інституційної приналежності норм фінансового законодавства, які порушуються, а саме: бюджетні, податкові правопорушення, правопорушення у сфері готівкових і безготівкових розрахунків та грошово-касового обслуговування, правопорушення у сфері валютного регулювання тощо. Залежно від рівня суспільної небезпеки, порушення фінансової дисципліни можуть поділятися на фінансові злочини та фінансові проступки (делікти).

1. Стаднік Г. В. Державна виконавча служба України як субєкт публічної фінансової діяльності / Г. В. Стаднік // Бюлетень Міністерства юстиції України.- 2009. № 10. - С. 24-32.

2. Стаднік Г. В. Правова природа виконавчого збору : фінансово-правові аспекти / Г. В. Стаднік // Право України - 2009. - № 11 - С. 156-164.

3. Стаднік Г. В. Правові засади бюджетного фінансування органів державної виконавчої служби в Україні. / Г. В. Стаднік // Бюлетень Міністерства юстиції України - 2010. № 2. - С. 73-81. - Частина 1.

4. Стаднік Г. В. Правові засади бюджетного фінансування органів державної виконавчої служби в Україні / Г. В. Стаднік // Бюлетень Міністерства юстиції України. - 2010 р. № 3. - С. 71-81. - Частина 2.

5. Стаднік Г. В. Фінансово-правовий статус Державної виконавчої служби України / Г. В. Стаднік // Системообразующие категории в финансовом праве: состояние и перспективы трансформации : материалы междунар. науч.-практ.конференции (г. Харьков, 15-16 апреля 2010 г.) : [редкол. В. Я. Таций, Ю. П. Битяк, Л. К. Воронова и др.]. - Х. : НИИ гос. стр-ва и мест. самоуправления, 2010. - С. 166-168.

6. Стаднік Г. В. Роль Державної виконавчої служби у процесі мобілізації фінансових ресурсів до публічних фондів коштів / Г. В. Стаднік // Актуальні проблеми сучасних державотворчих та правотворчих процесів : матеріали міжнародної науково-практичної конференції (Запоріжжя, 28 квітня 2010 р.) : у 3-х частинах. - Запоріжжя : Запоріз. міськ. гром. орг-ція „Істина", 2010. - С. 55-56. - Частина 3.