Поняття, юридична природа та склад державної території. Територіальний суверенітет країни, правові підстави та способи зміни державної території. Поняття, види та встановлення державних кордонів. Принципи правового регулювання режиму державної території.
Аннотация к работе
Становлення поняття державної території відбувалося у праві одночасно зі становленням і розвитком держав і включає кілька стадій, на кожній із яких територія відігравала величезну роль у житті держави, становлячи її найважливішу ознаку. На етапі появи держав їхні території складали колишні племінні та родові землі. Тому держава із самого моменту появи мала потребу в закріпленні правового статусу своєї території. Ситуація змінюється в пізній феодальній абсолютистській державі, коли роль державної влади значно зростає та поряд із приватною власністю на землю виникає поняття державної території як простору, у межах якого держава існує, а монарх здійснює владу. Обґрунтовуючи право народу створювати державу на тій території, на якій він проживає, ідеологи епохи Просвітництва розглядали, у свою чергу, державу як джерело публічної влади на цій території.Приналежність території до держави означає, що держава виступає публічним володільцем належної їй території і будь-які зміни цієї території можливі винятково на публічно-правових підставах. Територіальне верховенство держави означає, що її влада є суверенною і вищою стосовно усіх фізичних та юридичних осіб, які знаходяться в межах її території, а також те, що на території однієї держави виключається можливість дії публічної влади іншої держави. Уся законодавча, виконавча та судова влада держави поширюється як на власних громадян та організації-резиденти, так і на іноземців та організації-нерезиденти, що знаходяться на території цієї держави. У той час як повна і виключна влада держави обмежена її територією, юрисдикція держави в деяких випадках поширюється за межі її території. Таке верховенство передбачає: право народу на самовизначення; визнання того, що будь-які територіальні зміни статусу державної території або її частини, будь-яка зміна державних кордонів повинні провадитися винятково у відповідносте з прямим волевиявленням народу, згодою держави і міжнародного права без будь-якого втручання ззовні, погрози силою або її застосування, з обовязковим наступним затвердженням будь-яких територіальних змін вищим законодавчим органом держави; право держави на прийняття законів і правил, що регулюють режим державної території й окремих її складових частин, питання громадянства, місця проживання, переміщення, вїзду і виїзду з країни й інших прав і свобод людини; виняткову й абсолютну владу держави в межах державної території, що виключає владу будь-якої іншої держави, якщо інше не встановлено спеціальною міжнародною угодою; невтручання у внутрішні справи держави з боку інших держав, міжнародних організацій, іноземних фізичних і юридичних осіб; визнання недоторканності державної території; наявність невідємного права держави всіма наявними законними способами захищати недоторканність своєї території і державних кордонів, політичну незалежність і цілісність своєї держави, а також життя, майно, честь і гідність громадян, майнові та інші немайнові права фізичних і юридичних осіб; виключне право територіального суверена на надання дозволу із використання державної території і її природних ресурсів іноземними фізичними і юридичними особами і здійснення безпосереднього контролю за цим.Значення цих кордонів полягає, перш за все, в тому, що вони встановлюють межі належної державі території з усіма її ресурсами, а також визначають межі територіального верховенства держави. Державний кордон - це зазначена на картах та закріплена на місцевості лінія і перпендикулярно проведена через неї вертикальна площина, що визначає зовнішні межі державної території, а також відділяє держану територію від інших просторів. Залежно від місця проходження державного кордону розрізняються сухопутні, водні та повітряні (бокові) кордони. № 1777-ХІІ “Про державний кордон України” державні кордони не переміщуються як при зміні рівня або обрису берегів рік, озер та інших подібних водойм, так і при відхиленні русла річки (ручаю) в той чи інший бік. Процес встановлення кордону складається з таких стадій: 1) делімітація - визначення в договірному порядку загального напряму проходження державного кордону шляхом детального словесного опису характерних місць його проходження (ріки, озера, гірські хребти, умовно обрані обєкти тощо) та графічного зображення на картах.;· спеціальних правил постійного проживання, тимчасового перебування, проїзду (проходу), пересування осіб та транспортних засобів;В сфері користування державною територією застосовуються такі принципи міжнародного права: · принцип непорушності кордонів; Декларація принципів міжнародного права виділяє 2 спеціальні принципи, що стосуються державної території та державних кордонів, це: 1) Принцип непорушності державних кордонів. Даний принцип регламентує відносини держав з приводу встановлення й охорони розділяючого їх території кордону та вирішення спірних питань у звязку з кордоном. Ідея непорушності кордонів вперше отримала своє правове оформлення в договорі СРСР з ФРН від 12 серпня 1970 р., а потім в договорах ПНР, НДР і ЧССР з ФРН. «Держави-учасн