Державна політика запобігання тероризму в Україні - Автореферат

Активна участь сучасної української держави у міжнародному житті, цілеспрямований зовнішньополітичний курс України на євроатлантичну інтеграцію, її послідовна позиція щодо міжнародного тероризму та участь в антитерористичних інтеграційних структурах на світовому, європейському та регіональному рівнях перетворюють питання формування антитерористичної політики на одне з першочергових завдань державного управління. Загалом, ця проблематика вимагає особливої уваги науковців до опрацювання питань координації діяльності всіх владних структур, у компетенції яких є протистояння терористичним загрозам на національному рівні, створення у суспільстві умов для консолідації громадськості у розвязанні тих проблем сучасного українського суспільства, наявність яких може спричинити прояви тероризму. Вагомий внесок у дослідження теоретично-методологічних засад та вивчення окремих аспектів протидії тероризму здійснили такі українські та зарубіжні вчені, як В. Віддаючи належне дослідникам, чиї наукові розробки мають наукову та практичну значущість, слід зауважити, що у вітчизняній науці тероризм, зокрема внутрішньодержавний, як суспільний феномен, комплексно досліджений недостатньо. Поза увагою дослідників або недостатньо розробленими залишаються проблеми визначення ролі та завдань органів державного управління та місцевого самоврядування щодо запобігання терористичній діяльності, виявлення загроз тероризму в Україні, питання створення ефективної системи протидії тероризму в умовах розширення демократії та громадянського суспільства, що підтверджує актуальність дослідження.У першому розділі „Теоретико-методологічні та правові засади державної політики запобігання загрозам тероризму“ розглянуто методологічні засади дослідження проблем протидії тероризму у науковій літературі, подано типологію мотивацій, методів та засобів сучасного тероризму. Проблеми розуміння та історико-філософської інтерпретації феноменів “терор” і “тероризм” досліджували Я. Зарубіжні вчені, класифікуючи різновиди новітнього тероризму, розрізняють державний, неофашистський, терор націоналістичних або сепаратистських сил, псевдолівий терор, або тероризм пригнічених етнічних меншин, тероризм визвольних рухів у країнах третього світу, тероризм „груповий“ або „індивідуальний“, спрямований на зміну соціального та політичного ладу у високорозвинених країнах Заходу тощо. Державна політика у сфері протидії тероризму визначає основні напрямки діяльності держави та громадських організацій: запобігання проявів тероризму на території нашої держави, створення державної системи протидії тероризму та керівництво нею, виявлення, знешкодження терористів або ліквідації наслідків терористичних дій. У другому розділі „Державна антитерористична система України: проблеми становлення та функціонування” розглянуто соціально-економічні, політичні та інші чинники виникнення та зростання загроз тероризму в Україні, основні елементи загальнодержавної системи протидії тероризму в Україні та основні напрямки реформування системи національної безпеки у контексті протидії тероризму.У дисертаційній роботі відповідно до мети та поставлених завдань здійснено наукове обґрунтування теоретичних основ державної політики запобігання тероризму в Україні. Визначаючи концептуальні та методологічні засади дослідження проблем боротьби з тероризмом, можна стверджувати, що у науковій літературі досліджуються найважливіші проблеми тероризму та боротьби з ним на державному рівні. Конституція України, Концепція національної безпеки України та Закон України “Про боротьбу з тероризмом” складають засади антитерористичного законодавства, яке регламентує створення спеціально уповноважених структур антитерористичної дії в межах наявної загальнодержавної системи антикризового реагування. Такими документами покликані стати Концепція (основи державної політики) протидії тероризму та Стратегія боротьби з тероризмом в Україні, для створення яких в Україні є всі передумови та сформовані правові засади. Аналіз соціально-економічних, політичних та інших чинників існування загроз тероризму в Україні свідчить про те, що абсолютна більшість типів тероризму та мотивів терористичних дій може бути актуальною для нашої держави.

Основний зміст роботи

У дисертаційній роботі відповідно до мети та поставлених завдань здійснено наукове обґрунтування теоретичних основ державної політики запобігання тероризму в Україні. На підставі проведеного дослідження зроблено такі висновки.

1. Визначаючи концептуальні та методологічні засади дослідження проблем боротьби з тероризмом, можна стверджувати, що у науковій літературі досліджуються найважливіші проблеми тероризму та боротьби з ним на державному рівні. Однак бракує досліджень присвячених теоретико-методологічному обґрунтуванню завдань органів державного управління щодо запобігання терористичній діяльності на території окремих країн, створення несприятливих умов для формування та розвитку терористичних осередків, зокрема проблеми практичного протистояння суспільства терористичним загрозам.

2. На державному рівні в основному сформовано концептуальні засади та нормативно-правову базу державної політики протистояння загрозам тероризму, спрямованої на формування системної протидії цьому небезпечному явищу через консолідовану позицію всіх державних структур та громади. Конституція України, Концепція національної безпеки України та Закон України “Про боротьбу з тероризмом” складають засади антитерористичного законодавства, яке регламентує створення спеціально уповноважених структур антитерористичної дії в межах наявної загальнодержавної системи антикризового реагування. Проте в умовах, коли загроза тероризму стала глобальною проблемою, існує необхідність розробки нових нормативно-правових актів, які б регламентували діяльність загальнодержавної антитерористичної системи не тільки для усунення наслідків терористичних дій, а, головним чином, для їхнього попередження.

Відсутність єдиного концептуального документа, який узгоджував би відповідні дії та заходи центральних органів виконавчої влади за часом, зусиллями й використанням фінансово-матеріальних засобів, обєктивно сповільнює процес реформування структур сектора безпеки, з огляду на потенційні загрози, зокрема терористичні. Такими документами покликані стати Концепція (основи державної політики) протидії тероризму та Стратегія боротьби з тероризмом в Україні, для створення яких в Україні є всі передумови та сформовані правові засади.

3. Аналіз соціально-економічних, політичних та інших чинників існування загроз тероризму в Україні свідчить про те, що абсолютна більшість типів тероризму та мотивів терористичних дій може бути актуальною для нашої держави. Рівень терористичних загроз в Україні, що значно зріс через соціально-економічні негаразди та політичну нестабільність, обумовив формування та посилення опосередкованих факторів терористичних загроз. За результатами проведеного соціологічного дослідження, громадська думка не зовсім адекватно оцінює небезпеку тероризму в Україні. Визначальним напрямком спільних зусиль у цьому контексті має бути своєчасне виявлення та усунення соціальних та політичних детермінант тероризму.

Вироблення та реалізація адекватної державної політики протистояння загрозам тероризму, протидії терористичним зазіханням є важливим і актуальним завданням держави.

4. На основі критичного аналізу організації антитерористичної діяльності в Україні можна відзначити, що в державі існують окремі елементи загальнодержавної системи антитерористичної протидії. Організація і проведення антитерористичних заходів, координація діяльності субєктів боротьби з тероризмом відповідно до визначеної законодавством України компетенції здійснюється через Антитерористичний центр при Службі безпеки України. Проте його діяльність переобтяжена іншими завданнями, які виконує уся служба. Необхідно сформувати іншу більш ефективну модель діяльності спецслужб, змінити формат такої діяльності у напрямку посилення оперативної роботи, а також впровадження цивільного контролю над антитерористичними структурами.

На часі створення загальнодержавної системи протидії тероризму, яку доцільно виділити з системи антикризового реагування та яка б мала змогу приділити головну увагу превентивним антитерористичним заходам.

Наявна система протидії тероризму в Україні передбачає необхідність взаємодії підрозділів різної відомчої приналежності, але це не забезпечується належним державним фінансуванням. Кожне силове міністерство на свій розсуд забезпечує спеціальні підрозділи боротьби з тероризмом у межах виділених бюджетних коштів, іноді за залишковим принципом. Відсутність цільового фінансування й оптимального розподілу ресурсів, насамперед організаційних, кваліфікованого персоналу, технологічного досвіду унеможливлює оптимізацію стратегії боротьби з тероризмом.

Сувора регламентація діяльності недержавної системи безпеки, застосування необхідних заходів щодо охорони небезпечних обєктів значно зменшить ризик можливих терористичних актів.

5. Узагальнення досвіду зарубіжних країн у створенні національних систем протидії тероризму дає підстави стверджувати, що уряди більшості зарубіжних країн розглядають протидію тероризму як одне з найважливіших загальнодержавних завдань. Основні напрямки діяльності держав у цій галузі полягають в удосконаленні правової бази, посиленні взаємодії між відповідними владними органами, формуванні спеціальних підрозділів і збільшенні чисельності працівників владних структур, які займаються проблемами тероризму, забезпеченні зазначених структур відповідними сучасними технічними засобами. Одним з найбільш дієвих шляхів запобігання та адекватної протидії терористичним загрозам на національному рівні є використання можливостей та досвіду розвідувальних служб. Цей досвід доцільно використовувати і в Україні, враховуючи специфіку національної системи безпеки.

6. Огляд історичних подій останніх десятиліть підтверджує, що Україна бере активну участь у діяльності міжнародних структур у сфері протидії тероризму відповідно до міжнародних угод. Сучасні засади міжнародної співпраці у галузі боротьби з тероризмом мають ґрунтуватися на єдиному розумінні змісту загроз тероризму, спільних цінностях, взаємній довірі, подібності правового регулювання та оперативної культури, а також передбачають мобілізацію всіх ресурсів наявних інтеграційних структур для того, щоб не допустити реалізацію загроз глобального тероризму як на регіональному, так і на міжнародному рівнях. Підтримуючи світову антитерористичну коаліцію, Україна потенційно може стати обєктом терористичних атак, що підтверджує необхідність приділити увагу проблемам терористичної безпеки з боку держави та громадськості.

7. Аналіз державної антитерористичної політики свідчить про існування владної вертикалі, здатної здійснювати організаційну роботу та оперативне керівництво антитерористичною діяльністю у національному масштабі. Однак для підвищення ефективності цієї діяльності необхідно відпрацювати механізми взаємодії на місцевому рівні, тобто забезпечити дієвість горизонталі місцевих владних структур, до компетенції яких належить здійснення превентивних заходів та безпосередня реакція на можливі терористичні прояви.

Інформування населення, у межах розумного, про феномен тероризму як суспільно-небезпечне явище, залучення громадськості до антитерористичної діяльності, створення атмосфери засудження тероризму у всіх його проявах сприятиме усуненню загроз тероризму в Україні.

Статті у наукових фахових виданнях

1. Ляшенко В. М. До питання типології сучасного тероризму // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. праць ОРІДУ НАДУ. - Одеса, 2006. - № 3. - С. 50 - 57.

2. Ляшенко В. М. Загрози сучасного тероризму в Україні та завдання органів державного управління щодо їх запобігання в науковій літературі. // Актуальні проблеми державного управління: - Зб. наук. праць. ХАРРІДУ НАДУ - Харків: Магістр, 2006. - № 3 (30). - С. - 181 - 188.

3. Ляшенко В. М. Терористичні загрози та протидія тероризму в сучасній Україні: аналіз досліджень громадської думки // Актуальні проблеми державного управління: - Зб. наук. праць ДРІДУ НАДУ. - Дніпропетровськ, 2007. - № 1 (27). - С. 83 - 91.

Тези конференцій

1. Ляшенко В. М. Типологія сучасного тероризму: український контекст // Актуальні проблеми реформування державного управління в Україні: Матеріали наук.-практ. конф. за міжн. участю (20 січня 2006р.) / За заг. ред. А. О. Чемериса. - Львів: ЛРІДУ НАДУ, 2006. - С. 196 - 198.

2. Ляшенко В. М. Концептуальні засади європейського співробітництва у сфері протидії тероризму // Україна і Європейський Союз: шляхи та напрями зближення і співпраці / Матеріали наук.-практ. конф. за міжн. участю (14 вересня 2006 р.). - Львів: ЛРІДУ НАДУ, 2006. - С. 187 - 189.

3. Ляшенко В. М. Державна політика протидії загрозам сучасного тероризму в Україні // Демократичні стандарти професійного навчання та лояльності публічних службовців: теорія та практика: Матеріали наук.-практ. конф. (22 березня 2007 р.) - Львів: ЛРІДУ НАДУ, 2007. - С. 72 - 75.