Державна політика забезпечення продуктивної зайнятості населення регіону шляхом розвитку підприємництва - Автореферат

Україна вступила у ХХІ сторіччя державою, яка динамічно розвивається і прагне більш активно включитися у суспільно-економічні процеси сучасного світу, інтегруватися в європейське співтовариство. Однією з головних причин, що обумовлює значні труднощі у досягненні якісно нового рівня ефективності та конкурентоспроможності національної економіки, високих стандартів життєдіяльності населення і, в кінцевому рахунку, підвищення політико-економічного рейтингу держави, є системні деформації у сфері використання людського потенціалу. Ця сфера характеризується загостренням суперечностей між попитом на робочу силу та її пропозицією, окремими соціальними, економічними та іншими ускладненнями в процесі залучення населення до продуктивної трудової діяльності, недосконалістю механізмів державного регулювання зайнятості. Інформаційну базу дисертаційного дослідження становлять закони України та нормативні акти Президента України, Верховної Ради України, Державного Комітету статистики України, Міністерства праці і соціальної політики України, економіко-статистичні матеріали управління статистики Харківської області, Головних управлінь економіки, освіти та науки, праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації та Харківського обласного центру зайнятості, територіальних органів управління, Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України, періодичних видань, науково-практичних конференцій і семінарів. У дисертації уперше: · запропоновано якісні критерії визначення продуктивної зайнятості населення регіону (можливість реалізації потреб у праці, рівень продуктивності та ефективності праці, наявність механізмів задоволення зростаючих життєвих потреб людини, раціональний розподіл трудових ресурсів, оптимальний розподіл суспільної праці, економічна обґрунтованість доходів громадянина, сприятливі умови розвитку особистості та ін.), які ґрунтуються на системній оцінці соціально-економічних факторів ринку праці (рівень зайнятості та самозайнятості, мобільність робочої сили, ринкові механізми формування робочих місць, упровадження сучасних освітніх технологій перепідготовки безробітних, економічна активність населення та ін.), що дозволяє звернутися до оцінки зайнятості окремого працівника, тобто зважити на особистісний, субєктивний момент, а також зясувати у структурі продуктивної зайнятості відмінності трьох різних рівнів: макро-(держава), мезо-(регіон, міжгалузевий і галузевий комплекси) та мікро-(підприємство) ;Перший розділ - ”Теоретико-методологічні засади державної політики забезпечення продуктивної зайнятості населення” - містить аналіз соціально-економічних витоків щодо змістовної характеристики продуктивної зайнятості та її регіональних особливостей, основних моделей, загальних тенденцій та можливих перспектив удосконалення дієвих механізмів державного регулювання зайнятості, поняття державної політики зайнятості та пріоритетних напрямів її реалізації, підприємництва як сутнісного чинника забезпечення продуктивної зайнятості населення. У свою чергу, відтворення, розподіл і перерозподіл трудового населення передбачає створення в державі розвинутої системи зайнятості, в якій реалізується конституційне право кожної конкретної людини на працю, що є головним фактором досягнення власного добробуту та високого рівня життя населення в цілому. Зазначене дозволяє ввести і обґрунтувати поняття “продуктивна зайнятість населення” як синтетичне, що певною мірою корелює з поняттями “повна, раціональна і ефективна зайнятість”, та зясувати особливості її забезпечення на макро-(держава), мезо-(регіон, міжгалузевий і галузевий комплекси) та мікро-(підприємства) рівнях. Досвід країн з розвинутою ринковою економікою свідчить про зростання ролі держави в регулюванні сфери зайнятості на основі фінансово-кредитних, структурно-організаційних, податкових та інвестиційних впливів на ринок праці, застосування елементів активної (створення нових робочих місць, сприяння працевлаштуванню і самозайнятості, перепідготовка тощо) та пасивної (надання матеріальної допомоги, консультацій та ін.) політики зайнятості, можливо, з певними перевагами однієї з них. Аналіз результативності державних регулюючих заходів, наведений у дисертації, охоплює: динаміку змін статевовікової структури трудового потенціалу, при цьому рівні зайнятості населення диференційовано за віковими групами, що дає змогу врахувати специфіку залучення населення до продуктивної трудової діяльності; розподіл і розміщення населення області за сферами зайнятості та формами власності дозволяє визначити збалансованість попиту і пропозиції робочої сили та зміни у співвідношенні між ними; якісні характеристики робочої сили, насамперед її професійно-кваліфікаційного рівня, представляють можливість дати характеристики забезпеченості населення трудовими доходами порівняно з науково розробленими вітчизняними нормативами та європейськими стандартами.

2. Основний зміст роботи

1. Міненко В.Л. Ринок праці та проблеми зайнятості населення // Актуальні проблеми державного управління: Науковий збірник. - Х.: УАДУ ХФ, 1999. - №3(5). - С.122 - 127.

2. Міненко В.Л. Державна політика зайнятості населення: стан та перспективи // Удосконалення механізму державного управління зайнятістю населення та особливості його застосування в депресивних регіонах: Матеріали науково-практичної конференції 27 грудня 2000 р. - Х.: УАДУ (ХФ), 2000. - С. 34 - 38.

3. Міненко В.Л. Інформаційні моделі політики зайнятості населення в різних країнах світу // Вісник Університету внутрішніх справ. - Х.: 2000.-Вип. 11. - С. 272 - 277.

4. Міненко В.Л. Самозайнятість населення - засіб розвязання основної проблеми регіонального ринку праці // Соціальні пріоритети ринку праці в умовах структурної модернізації економіки: Наукові доповіді Міжнародної науково-практичної конференції 19-20 вересня 2000 р. - Т.1. - Київ: Рада по вивченню продуктивних сил України, 2000. - С. 494 - 500.

5. Міненко В.Л. Залежність політики зайнятості населення від стану регіонального ринку праці // Стратегія економічного розвитку регіонів в умовах адміністративної реформи в Україні. - Х.: УАДУ ХФ, 2000. - С.76-78.

6. Міненко В.Л. Держава як субєкт регіонального ринку праці та зайнятості населення. За. ред. д.е.н., проф. О.Ю. Амосова. - Х.: УАДУ ХФ, 2001. - 41с.

7. Миненко В.Л. Регулирование рынка труда // Управління в умовах ринкової трансформації економіки України (теорія і практика). - Харків: ХІБМ, 2002. - С. 24 - 32.

8. Міненко В.Л. Негативні наслідки скорочення діючих або знову створених робочих місць і шляхи їх подолання // Зайнятість та ринок праці: Міжвідомчий науковий збірник. - Київ: Рада по вивченню продуктивних сил України, 2002. - Вип.17. - С. 114 - 128.

9. Міненко В.Л. Регіональна політика зайнятості населення // Актуальні проблеми державного управління: Збірник наукових праць. - Х.: Вид-во ХАРРІ НАДУ “Магістр”, 2003. - №3(18). - С.181 - 185.

Размещено на .ru