Державна політика в Україні - Контрольная работа

Держава здійснює управління системою державних організацій, громадських обєднань і трудових колективів, що становлять політичну систему соціальне неоднорідного (зокрема, класового) суспільства. Держава - це публічна влада, яка поширює свою дію на суспільство. Вона володіє монополією на примус щодо населення у межах певної території, має право на проведення від імені суспільства внутрішньої та зовнішньої політики, виняткове право видавати закони та правила, які є обовязковими для всіх громадян, право на збирання податків, мита тощо. До основних ознак держави належать: наявність особливої системи органів та установ, "що здійснюють функції державної влади; наявність права, яке закріплює певну систему норм, санкціонованих державою; наявність певної території, на яку поширюється юрисдикція даної держави. Держава - це організація політичної влади панівної частини населення у соціальне неоднорідному, організація політичної влади панівної частини у соціально неоднорідному, зокрема класовому, суспільстві, за допомогою якої здійснюється керівництво суспільством в інтересах цієї його частини, а також управління загальносуспільними справами.В Україні перші паростки політичної думки сягають в сиву давнину, в часи первісно родового ладу. В тих умовах буття у словянських племен були досить міцні спільності, встановлені відповідні відносини між членами цих спільностей: підлеглість, залежність, форми спілкування, право, обовязок і т. д., а відповідно і первісні паростки політичних структур. Державність будується на основі Антського союзу племен (шести племінних груп), які проживали на території від Карпат до сьогоднішньої Чернігівщини та виявляли значну політичну активність. Другим важливим фактором, що сприяв як обєднанню Київської Русі і перетворенню її на могутню феодальну державу, так і посиленню політичної влади володаря, було, безперечно, введення християнства на Русі. Серед основних ідей мислителів Київської Русі слід назвати, насамперед, універсалізм в погляді на історію людського суспільства Це знайшло свій вияв, по-перше, - в ідеї "богоданості" князівської влади, що осмислюється як обєднуюче начало держави; по-друге, - в прагненні включити ідеологію князівства в єдину історію землі руської, віддається пріоритет не одно державності, а братерству, співпраці між князями; по-третє, в уявленні про русичів як представників єдиної спільності словян; по-четверте, - включення словян до загальної історії християнського світу, яка ототожнюється з історією людства.Політична система конкретного суспільства визначається його класовою природою, соціальним ладом, формою правління , типом держави , характером політичного режиму , політико-ідеологічними та культурними відносинами у суспільстві, політико-правовим статусом держави , історичною та національною традиціями політичного устрою . Інституціональну підсистему політичної системи складають політичні інститути - формалізовані явища і процеси політичного життя суспільства, до яких належать як самі політичні установи - держава та її структурні елементи (парламент, уряд, тощо), політичні партії, громадсько-політичні організації, органи місцевого самоврядування тощо, так і процеси їх упорядкованого функціонування. У своїй сукупності і взаємозвязках політичні інститути утворюють політичну організацію суспільства, організаційну основу політичної системи. До політичної системи як її інститути входять лише ті громадські організації, що повязані з функціонуванням політичної влади. Конкретне вираження і вияв функціональна підсистема політичної системи знаходить у політичному процесі й політичному режимі.2) держава - це 1) сукупність людей, території, на якій вони проживають, та суверенної у межах даної території влади; 2) організація політичної влади, головний інститут політичної системи суспільства, який спрямовує і організовує за допомогою правових норм спільну діяльність людей і соціальних груп, захищає права та інтереси громадян. Як правило (але не завжди), відсутність зовнішнього суверенітету держави спричиняє втрату суверенітету народу як внутрішньої свободи його політичного стану. Основні права нації: - право на існування і вільний розвиток, володіння реальною можливістю визначати характер свого національного життя, включаючи спроможність реалізувати право на політичне самовизначення (державна самоорганізація - аж до створення самостійної держави); Держава Україна сприяє консолідації і розвитку української нації, збереженню історичної памяті, традицій і культури, враховує етнічну, культурну, мовну і релігійну самобутність її корінних народів і національних меншин. Якщо нація здійснила своє право на політичне самовизначення шляхом обєднання в союзну державу (федерацію), суверенітет кожної з націй, що обєдналися, досягається шляхом забезпечення суверенних прав субєктів союзу, які поступилися частиною своїх прав багатонаціональній державі (наприклад, охороною спільних державних кордонів, здійсненням спільної фінансової, податкової і оборонної політики).

Зміст

1. Державна політика як особливий вид діяльності в суспільстві 2

2. Формування політичної науки в Україні: історія та сучасність 7

3. Політична система суспільства та політичний режим 14

4. Етнонаціональна політика 19

5. Політична свідомість: зміст, структура, типологія 24

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА 29

1. Державна політика як особливий вид діяльності в суспільстві

1. Алексеев С.С. Государство и право. М., 1994.

2. Горань О.В. Убити дракона (З історії Руху та нових партій України). Київ. Либідь. 1993.

3. Грабовський С., Ставрояні С., Шкляр Л. Нариси з історії українського державотворення. Видавництво: Генеза (Київ) 1995.

4. Котюк В.О. Основи держави і права: Навч. посібник для студентів юрид. вузів та фак. Відп.ред. Борис І. Д..- К.:ВЕНТУРІ, 2005.

5. Кухта Б.Л. З історії української політичної думки. -К., 1994.

6. Пасько І.Т., Пасько Я.І. Донецьк. Громадянське суспільство і національна ідея. Україна на тлі європейських процесів. Компаративні нариси. 1999.

7. Політологія / За ред. О. І. Семківа. - 2-ге вид. -С., 2001.