Державна політика в сфері захисту прав та благополуччя дітей: ретроспективний аналіз - Статья

Законодавством України захист прав дітей, їх благополуччя визнаються загальнодержавними стратегічними пріоритетами, що пояснюється визначальною роллю молодого покоління у гарантуванні життєздатності суспільства та прогнозуванні його розвитку. Незважаючи на значні зрушення, що відбулися у сфері охорони дитинства протягом останніх років, стає очевидним, що існуюча в Україні система захисту прав дітей не в змозі повною мірою забезпечити реалізацію їхніх прав. Маючи свої специфічні потреби, інтереси, володіючи притаманними лише їй характеристиками, дитина потребує закріплення в законодавстві своїх прав, оскільки неспроможна захистити себе самостійно. Конституційно-правовий статус дитини в Україні, питання державної політики щодо захисту прав дітей, їх соціального благополуччя досліджували В. Конвенція зобовязує держави вжити заходів щодо забезпечення та захисту прав дітей на основі чотирьох основних принципів: першочерговість забезпечення інтересів дитини; забезпечення повноцінного життя дітей; залучення кожної дитини до життя спільноти; відсутність дискримінації.Досліджуючи процес формування та реалізації державної політики в сфері захисту прав та благополуччя дітей у ретроспективному аналізі, можемо засвідчити про значний поступ за роки незалежності України у вирішенні питань соціального захисту дітей: ратифіковано низку міжнародних нормативно-правових актів, прийнято системовизначальні вітчизняні закони та інші правові документи, вивчається та застосовується кращий закордонний досвід розвинутих країн світу в побудові сучасної національної системи охорони дитинства тощо. Разом з тим, наявність законодавчої бази з питань захисту прав дітей, не означає ефективність реалізації положень вітчизняного законодавства. Зокрема, аналіз звернень до Уповноваженого Президента України з прав дитини виявив зростаючу потребу в правовому захисті та охороні дитинства, серед яких найбільш типовими були: захист житлових і майнових прав дітей; захист прав дітей-сиріт та дітей з багатодітних родин, неповнолітніх, які перебувають у конфлікті із законом; захист від насильства над дітьми; від загрози життю й здоровю дітей, які перебувають у зоні військового конфлікту; розвязання конфліктів між батьками щодо місця проживання дитини; скарги на дії або бездіяльність місцевих органів влади тощо. Також важливо проводити щорічні статистичні перевірки кількості дітей-сиріт, дітей, залишених без батьківського піклування, неблагополучних сімей, в яких виховуються діти, щоб у подальшому своєчасно вживати заходи щодо покращення становища цих дітей задля спільного благополуччя.

Досліджуючи процес формування та реалізації державної політики в сфері захисту прав та благополуччя дітей у ретроспективному аналізі, можемо засвідчити про значний поступ за роки незалежності України у вирішенні питань соціального захисту дітей: ратифіковано низку міжнародних нормативно-правових актів, прийнято системовизначальні вітчизняні закони та інші правові документи, вивчається та застосовується кращий закордонний досвід розвинутих країн світу в побудові сучасної національної системи охорони дитинства тощо.

Разом з тим, наявність законодавчої бази з питань захисту прав дітей, не означає ефективність реалізації положень вітчизняного законодавства. Навпаки, практика діяльності дитячого омбудсмена свідчить про численні факти порушень прав дітей. Зокрема, аналіз звернень до Уповноваженого Президента України з прав дитини виявив зростаючу потребу в правовому захисті та охороні дитинства, серед яких найбільш типовими були: захист житлових і майнових прав дітей; захист прав дітей-сиріт та дітей з багатодітних родин, неповнолітніх, які перебувають у конфлікті із законом; захист від насильства над дітьми; від загрози життю й здоровю дітей, які перебувають у зоні військового конфлікту; розвязання конфліктів між батьками щодо місця проживання дитини; скарги на дії або бездіяльність місцевих органів влади тощо. Отже, характерним для України підходом щодо захисту дітей залишається виявлення зовнішніх, очевидних аспектів правових явищ без проникнення у внутрішні сутнісні сторони та звязки, через що залишається недієвою практика застосування положень законодавства.

Перманентні зміни функцій, повноважень і підпорядкування органів державної влади, відповідальних за захист прав і благополуччя дітей, не сприяють підвищенню ефективності державної політики у цій сфері. Потребує посиленої уваги стан реалізації прав дітей з категорії внутрішньо переміщених осіб, дітей учасників АТО, які загинули або стали непрацездатними.

В українському законодавстві санкції за порушення прав дітей зібрані у Сімейному, Кримінальному та Цивільному кодексах, проте частина порушень статистично не обліковуються, що свідчить про відсутність механізмів реагування на порушення, тому детального аналізу потребують державні механізми захисту прав дитини. Також важливо проводити щорічні статистичні перевірки кількості дітей-сиріт, дітей, залишених без батьківського піклування, неблагополучних сімей, в яких виховуються діти, щоб у подальшому своєчасно вживати заходи щодо покращення становища цих дітей задля спільного благополуччя.

Перспективи подальших досліджень. В умовах децентралізації влади варто розробити методику визначення оптимального числа служб у справах дітей, соціальних служб з надання соціальних послуг сімям з дітьми на місцевому рівні, чисельності працюючих у цих інституціях. Сьогоднішня тенденція щодо їх скорочення заради начебто економії фінансових ресурсів може призвести до значного, а можливо й незворотного погіршення показників охорони дитинства в цілому.

1. Захист прав дитини в Україні. Підсумки діяльності у 2013 році Уповноваженого Президента України з прав дитини Ю.О. Павленка [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www. unicef.org/ukraine/ Report_2014_OBL. pdf.

2. Парамонов Є.О. Актуальні питання захисту прав дитини в Україні [Електронний ресурс]/Є.О. Парамонов. - Режим доступу :http://lib.chdu.edu.ua/pdf/naukpraci/govermgmt/2012/194-182-7.pdf.

3. Марцеляк О. Омбудсмен з прав дитини: проблеми формування і розвитку у світі і в Україні / О. Марцеляк // Право України. - 2003. - № 10. - С. 44-48.

4. Загальна декларація прав людини - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_015.

5. Декларація прав дитини 20.11.1959 р., [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_384.

6. Конвенція про права дитини // [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/995_021.

7. Макаренко A. C. Деякі висновки з педагогічного досвіду // A. Макаренко Вибр. пед. твори: в 7-и т. - К.: Рад. шк., 1954. - Т. 5. - с. 209-300.

8. Сухомлинський В.О. Як виховати справжню людину // В. Сухомлинський Вибрані твори: в 5-ти т. - К.: Рад. школа, 1976. - Т. 2. - с. 149-418.

9. Соціальний захист дітей сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування / Український інститут соціальних досліджень. - К.: [б. в.], 2000. - 256 с.

10. Комітет ООН з прав дитини. Заключні спостереження: Україна. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.president.gov.ua/docs/ unicef_ukraine2011.pdf.

11. Про Уповноваженого Президента України з прав дитини: Указ Президента України від 11 серп. 2011р. №812. - Режим доступу: http://www.president.gov.ua/documents/13859.html.

12. Закон України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо перемішених осіб" від 20 жовтня 2014р. № 1706-VII - Режим доступу: http://www.rada.gov.ua.

References: 1. Commissioner of the President of Ukraine for Childrens Rights (2014), "Protection of childrens rights in Ukraine. Results of the 2013 Commissioner of the President of Ukraine for Childrens Rights Y.O. Pavlenko", available at: www.unicef.org/ukraine/Report_2014_OBL.pdf (Accessed 15 March 2017).

2. Paramonov, Ie. O. (2012), "Current issues of children rights protection in Ukraine", available at: http://lib.chdu.edu.ua/pdf/naukpraci/govermgmt/2012/194-182-7.pdf (Accessed 15 March 2017).

3. Martseliak, O. (2003), "Ombudsman for Childrens Rights: Problems of formation and development in the world and in Ukraine", Pravo Ukrainy, vol. 10, pp. 44-48.

4. UN (1959), "Universal Declaration of Human Rights", available at: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_015 (Accessed 15 March 2017).

5. UN (1959), "Declaration of the Rights of the Child", available at: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_384 (Accessed 15 March 2017).

6. UN (1989), "Convention on the Rights of the Child", available at: (Accessed 15 March 2017). http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/995_021.

7. Makarenko, A. C. (1954), "Some conclusions from the teaching experience", Vybr. ped. tvory: v 7-y t [Select. ped. works: a 7-vol.], vol.5, pp.209-300, Rad. shk.,Kyiv, Ukraine.

8. Sukhomlynskyi, V. O. (1976), "How to raise a real person", Vybrani tvory v 5-ty t. [Selected works: in 5 vol.], vol. 2, pp.149-418, Rad. shkola, Kyiv, Ukraine.

9. Ukrainskyi instytut sotsialnykh doslidzhen (2000), Sotsialnyi zakhyst ditei syrit i ditei, pozbavlenykh batkivskoho pikluvannia [Social protection of orphans and children deprived of parental care], Ukrainskyi instytut sotsialnykh doslidzhen, Kyiv, Ukraine.

10. UNICEF (2011), "UN Committee on the Rights of the Child. Concluding observations: Ukraine", available at: http://www.president.gov.ua/docs/ unicef_ukraine2011.pdf (Accessed 15 March 2017).

11. President of Ukraine (2011), "On the Commissioner of the President of Ukraine for Childrens Rights", available at: http://www.president.gov.ua/ documents/13859.html (Accessed 15 March 2017).

12. Verkhovna Rada of Ukraine (2014), The Law of Ukraine "On ensuring rights and freedoms of internally displaced persons", available at: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1706-18 (Accessed 15 March 2017).

Размещено на .ru