Теоретичні та методичні питання формування державної політики розбудови економіки знань, механізми її реалізації в умовах глобальної конкуренції. Знання як економічний ресурс, що стає базисом і засобом створення та впровадження інновацій в Україні.
Особливо в умовах кризи знання залишаються тим ресурсом, що набуває значення не лише як рівень інтелектуальних можливостей, а і як економічний ресурс, що стає базисом і засобом створення та впровадження інновацій. Термін "економіка знань" дедалі частіше зустрічається в іноземних і вітчизняних наукових дослідженнях та використовується для визначення типу економіки, де знання відіграють вирішальну роль, а виробництво знань стає джерелом зростання. Як наслідок, економіка перетворюється в систему, що функціонує на основі обміну знаннями і супроводжується їхньою взаємною оцінкою. Метою дисертаційної роботи є розвиток теоретико-методологічного обґрунтування сутності і розкриття особливостей економіки знань у країнах з ринками, що розвиваються, та формування методичних положень і практичних рекомендацій щодо розроблення та реалізації державної політики у сфері економіки знань і оцінки її результативності. · комплекс організаційно-методичних механізмів щодо забезпечення ефективності державної політики у сфері розбудови економіки знань на засадах відповідних структурно-логічних схем (сутність та складові економіки знань, концептуальне бачення моделі державної політики економіки знань, дерево цілей реалізації державної політики розбудови економіки знань), методик (ідентифікації параметрів складових економіки знань на основі чинної національної статистичної бази, визначення "регіонів знань"), алгоритмів (оцінка результативності державної політики розбудови економіки знань), що забезпечують постановку цілей, їх реалізацію і моніторинг у загальній системі стратегічного розвитку на загальнодержавному та регіональному рівнях у суспільствах, що трансформуються в напрямі постіндустріалізації на основі використання знаннєвого ресурсу;У першому розділі "Теоретико-методологічні засади розбудови економіки знань" на основі узагальнення існуючих підходів викладено теоретичні і методичні аспекти концепції економіки знань, розкрито сутність та передумови її формування; обґрунтовано особливості та роль інтелектуального потенціалу у становленні нового типу економіки; проаналізовано генезис даної проблеми в роботах зарубіжних і вітчизняних вчених-економістів; вказано на особливості державної політики різних країн на шляху розбудови економіки знань. Найбільш тісний звязок економіки знань проявляється з інноваційними системами через зближення структур або мірою сформованості останньої, де основні чотири складових інноваційного потенціалу, а саме - потенціал освоєння знань, потенціал генерування знань, потенціал поширення знань і потенційний попит на знання - взаємодіють між собою. Задовільний вплив економіки знань проявляється в таких моментах: створення нових робочих місць, зростання експортного потенціалу, скорочення виробничих витрат, розвиток малого та середнього бізнесу, що не лише забезпечують розвиток галузей економіки, але й здатні гарантувати якісну трансформацію всього суспільного укладу. У другому розділі "Стан розвитку економіки знань в Україні" автором за допомогою розроблених методичних підходів здійснено детальний аналіз сукупності показників, які характеризують готовність України рухатися шляхом розвитку економіки знань, та встановлено, що економіка країни має усі можливості адаптуватися до нових умов. У цілому, як показали дослідження, система індикаторів, що відображають рівень розвитку сектора підвищення попиту на знання і загалом економіки, заснованої на знаннях, ще тільки формується.Виконання дисертаційної роботи, спрямованої на розвязання важливого завдання - розвитку теоретико-методологічного обґрунтування сутності і розкриття особливостей економіки знань у країнах з ринками, що розвиваються, та формування методичних положень і практичних рекомендацій щодо розроблення та реалізації державної політики у сфері економіки знань і оцінки її результативності, дало змогу дійти таких висновків. Встановлено існування декількох підходів до формування сутності економіки знань (економіка, заснована на знаннях): по-перше - це частина господарства, повязана з процесами створення, поширення і використання знань ("сектор знань"), по-друге - це наука, що вивчає ці процеси; по-третє - економіка, у якій інноваційні процеси - виробництво, придбання, поширення і практичне застосування знань - перетворилося в головну рушійну силу соціально-економічного розвитку. Визначено, що до основних тенденцій, які формують фундамент економіки знань і дозволяють говорити про нову роль знання у розробленні державної економічної політики відносяться: 1) перетворення знання в найважливіший фактор виробництва поряд із природними ресурсами, працею і капіталом; 2) збільшення частки сфери послуг і випереджальне зростання знаннємістких послуг для бізнесу; 3) зростання значення людського капіталу й інвестицій в освіту і підготовку кадрів; 4) розвиток і широкомасштабне використання нових інформаційно-комунікаційних технологій; 5) перетворення інновацій в основне джерело економічного зростання і конкурентоспро
План
Основний зміст
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
