Державна політика: теоретико-методологічні засади дослідження процесу формування та здійснення - Автореферат

Дотепер не створено розгорнутої теоретичної моделі державної політики, не повною мірою визначено її змістовні, структурні та функціональні особливості, не розроблено концептуальний механізм формування та здійснення ефективної державної політики в Україні. Дане дослідження координується комплексним науковим проектом “Державне управління та місцеве самоврядування” (№ 0200U004103) Української Академії державного управління при Президентові України і є складовою комплексної наукової теми “Державна політика: аналіз і механізм впровадження”, що розробляється науковцями кафедри політології Української Академії державного управління при Президентові України. Для реалізації мети й завдань дослідження використовувався комплекс методів, зокрема: теоретичний аналіз філософської, політологічної, соціологічної літератури; структурно-функціональний, який розкриває систему основних характеристик державної політики як сфери суспільного життя; компаративістський, що дає можливість порівняння різних концепцій формування державної політики в історичних просторово-часових вимірах; політичний аналіз як інструмент створення теоретичної та емпіричної бази для розробки концептуальних засад становлення державної політики й упровадження її в реальне життя; прогностичний (пошуковий, констатуючий). Відповідно до такого підходу отримано результати, що характеризуються науковою новизною: - на основі аналізу різних наукових підходів зарубіжних і вітчизняних дослідників виділено три головні теоретичні моделі формування державної політики: плюралістичну, суспільного вибору й детерміністську; за методологією порівняльного політичного аналізу цих моделей визначено наукові засади дослідження цілеспрямованих соціально-політичних змін, виявлено тенденції, особливості й потреби реформування державної політики в Україні; обґрунтовано концептуальне розуміння державної політики як багатокомпонентної, багатовимірної, динамічної системи, що є “стрижнем” виміру політичного життя суспільства й людини з різнорівневими горизонтальними та вертикальними звязками, зовнішніми впливами та внутрішніми процесами, що відображають єдність економічної, політичної та соціальної сфер, процес взаємодії державної політики й державного управління;Результати дослідження даної дисертаційної теми узагальнено наступними концептуальними положеннями: 1.Новітня політична історія України, її сьогодення свідчать про суперечливий, проте загалом висхідний процес соціального поступу, що зазвичай притаманно кожній історично перехідній добі, коли відбувається зміна парадигми суспільного розвитку країни. Вихід бачиться в поетапному здійсненні цілеспрямованої, науково обґрунтованої програми виходу з кризи, суть якої полягає в поєднанні регулюючого впливу державних органів на економіку з паралельним поглибленням соціального змісту ринкових відносин. Державна політика нашої країни не може зараз повною мірою базуватися на канонах Західної демократії, оскільки Україна поки що знаходиться на етапі завершення формування фундаменту правової держави й зробила лише перші кроки до утвердження підвалин громадянського суспільства. Концептуальні засади державної політики - це система теоретично розроблених і законодавчо закріплених загальних принципів і пріоритетів управління державою, що фіксують стратегічні напрями економічної, соціальної, оборонної, національної, гуманітарної, екологічної та іншої внутрішньої, а також зовнішньої політики України на найближчі роки й подальшу перспективу. Це не означає, що кожна з них (концепцій) є недоцільною, оскільки містить висновки й положення, які можна вважати певним теоретичним підгрунтям для наукового аналізу різних аспектів державної політики й бути підставою для наступних, більш комплексних досліджень цього вельми складного соціального феномена.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Результати дослідження даної дисертаційної теми узагальнено наступними концептуальними положеннями: 1.Новітня політична історія України, її сьогодення свідчать про суперечливий, проте загалом висхідний процес соціального поступу, що зазвичай притаманно кожній історично перехідній добі, коли відбувається зміна парадигми суспільного розвитку країни. Прискорений рух до ліберальної моделі ринкової економіки виявився ілюзією. Вихід бачиться в поетапному здійсненні цілеспрямованої, науково обґрунтованої програми виходу з кризи, суть якої полягає в поєднанні регулюючого впливу державних органів на економіку з паралельним поглибленням соціального змісту ринкових відносин. Державна політика нашої країни не може зараз повною мірою базуватися на канонах Західної демократії, оскільки Україна поки що знаходиться на етапі завершення формування фундаменту правової держави й зробила лише перші кроки до утвердження підвалин громадянського суспільства.

Узагальненим пізнавальним засобом системного дослідження проблем управління соціальними процесами є політичний аналіз, що забезпечує теоретичне проблемне поле та конкретну емпіричну базу для державно-управлінських, політико-правових досліджень. Водночас політичний аналіз є інструментом розробки концептуальних засад державної політики, упровадження її в соціальну реальність і визначення передумов її ефективного здійснення.

Концептуальні засади державної політики - це система теоретично розроблених і законодавчо закріплених загальних принципів і пріоритетів управління державою, що фіксують стратегічні напрями економічної, соціальної, оборонної, національної, гуманітарної, екологічної та іншої внутрішньої, а також зовнішньої політики України на найближчі роки й подальшу перспективу.

Жодна з теоретичних моделей державної політики не має підстав претендувати на монопольне визнання своєї істинності. Доцільнішим є розгляд зазначених теоретичних концепцій (плюралістична, соціального вибору, детерміністська) як таких, що претендують лише на парціальне (тобто стосується лише певної частини обєкта) продуктивне пояснення процесу формування державної політики. Це не означає, що кожна з них (концепцій) є недоцільною, оскільки містить висновки й положення, які можна вважати певним теоретичним підгрунтям для наукового аналізу різних аспектів державної політики й бути підставою для наступних, більш комплексних досліджень цього вельми складного соціального феномена.

В умовах розбудови незалежної демократичної України змістовні та структурно-функціональні характеристики державної політики визначаються стратегією соціального вибору, масштабами суспільних перетворень. Оскільки будь-яка політика формується під вирішальним впливом основних потреб та інтересів суспільства, що в соціальному вимірі мають складну структуру, то й специфіка державної політики в цілому відбиває багатоаспектність їх (цих потреб та інтересів) існування й розвитку.

Державна політика має бути комплексною, охоплюючи всі сфери й напрями людської життєдіяльності. При всьому “базисному” характері економіки стратегічний розвиток держави визначається не тільки економічними факторами, але й політичними, соціальними, правовими, національними, психологічними та іншими регуляторами суспільного життя. Тому державна політика, спрямована на подолання кризи, повинна спиратися на принципи та закономірності системної трансформації суспільства, бути чітко визначена за пріоритетами, що мають дедалі більше розкривати саме соціальний характер усієї державної політики.

Реформування державного управління в Україну, у першу чергу передбачає створення його ефективної системи, що повинна відповідати принципам, стандартам демократичної правової держави із соціально орієнтованою ринковою економікою. Ця система має бути прозорою для суспільства, побудованою на наукових засадах і діяти адекватно цілям і завданням суспільних реформ.

Адміністративна реформа буде впроваджуватися не один рік, що актуалізує проблему підготовки відповідних фахівців-управлінців експертної кваліфікації, політичних експертів. Центральною ланкою цієї важливої справи має стати організована на базі вищих навчальних закладів державно-управлінського профілю фахова та загальногуманітарна підготовка й перепідготовка управлінських кадрів, здатних прогнозувати реальні наслідки запровадження політичних рішень і державних програм. Ключовим завданням системи підготовки й перепідготовки управлінських кадрів є формування національної політичної еліти з масштабним державницьким мисленням, глибоким розумінням сутності та тенденцій розвитку політичних і соціально-економічних процесів у країні та за її межами, відповідальністю за процес і наслідки своїх дій.

Ефективність державної політики в сучасних умовах реформування українського суспільства має визначатися глибоким аналітичним обґрунтуванням державно-управлінських рішень, всебічним аналізом надбань і втрат від їх упровадження, дієвістю системних елементів здійснення владних повноважень, чітким і відповідальним виконанням професійних та інших функціональних обовязків усіма владними структурами держави.

1. Кучеренко О. Президентська вертикаль в Україні: так чи ні? // Розбудова держави. - 1995. - № 5-6. - С. 14 -23.

2. Кучеренко О. “Держава” і “Політика” - органічний синтез чи постійне протистояння? // Вісн. УАДУ. - 1997. - № 2. - С. 286-291.

3. Кучеренко О., Лашко О. Державна політика як соціально-економічний феномен // Вісн. УАДУ. - 1999. - № 1. - С. 164-171.

4. Кучеренко О. Місце та роль політичного аналізу в системі державної політики // Вісн. УАДУ. - 1999. - № 2. - С. 142-147.

5. Кучеренко О. Теоретичні системи в підходах до політичного аналізу // Вісн. УАДУ. - 1999. - № 3. - С. 173-180.

6. Кучеренко О. Державна політика: аналіз сучасних політологічних концепцій // Актуальні проблеми реформування державного управління в Україні: Матеріали щоріч. наук.-практ. конф. наук.-пед. персоналу, слухачів, асп., докторантів Акад., 29 трав. 1997 р. - К.: Вид-во УАДУ, 1997. - С. 279-281.

7. Кучеренко О. Політична культура у демократичному суспільстві: сучасна ситуація та перспективи в Україні // Тези доп. та матер. конф. в Ін-ті соціальної та політичної психології АПН України. - К., 1998. - С. 185-187.