Державна політика східноєвропейських країн у сфері євроінтеграції: перспективи адаптації для України - Статья

Тому з метою реалізації послідовної та "безболісної" для її економіки та громадянського суспільства державної політики щодо вступу в ЄС, особливо в період, коли не тільки на теренах нашої держави, але й безпосередньо всередині самого інтеграційного обєднання спостерігаються певні кризові явища, спричинені дисбалансом його складу, для України стало б у нагоді врахування тих механізмів реалізації державної євроінтеграційної політики східноєвропейських країн, які свого часу не були враховані їх державною владою, що спричинило певний негативний ефект для держави за роки членства в ЄС. Латвія 2004 У перші роки членства в ЄС держава нарощувала свій потенціал; однак через те, що урядом як стратегічні сфери держави були обрані с/г, транспорт і банківський сектор, у результаті було завдано значних збитків виробництву, зокрема цукровому, машинобудуванню, паперовій промисловості тощо); крім того, нераціональна політика в фінансовому секторі спричинила кризу на ринку нерухомості; держава опинилась у фінансовій кризі, і тільки повний розпродаж державної власності в обмін на допомогу Центробанку зміг її зупинити; наразі для країни є наявною неефективна державна політика в соціальній сфері (найбільший по ЄС розрив між доходами найбідніших і найбагатших громадян, загострення соціальної нерівності та напруженості, як наслідок - виїзд громадян на заробітки за кордон, але попри це на латвійських підприємствах не вистачає власних "робочих рук"). Литва 2004 У перші роки членства держави в ЄС спостерігалися високі темпи зростання ВВП - до 7,3-10%; але в дальший період низький рівень кредитних ставок і нераціональна державна політика в фінансовій сфері спричинили кризу на ринку нерухомості, у результаті чого держава опинилася на межі дефолту; але після фінансової кризи державною владою було використано державні механізми, які призвели до швидкого реформування економіки, збільшення експорту не тільки до країн ЄС, але й країн СНД; залучення значних коштів на розвиток сільського господарства й реструктуризацію економіки. Польща 2004 Збереження стрімких темпів зростання економіки держави приблизно на 4-5% за рік; збільшення рівня ВВП на душу населення; значний приток інвестицій в агропромисловий комплекс; стабільність розвитку (держава є єдиною європейською країною, яка не була в рецесії під час фінансової кризи); поліпшення позиції держави в глобальному рейтингу "Doing business"; створення багатьох вільних економічних зон. Однак досвід цих держав дає змогу констатувати, що проблеми, які характеризують їх державну політику в цьому аспекті, полягають більшою мірою не в зовнішніх чинниках (серед яких часто відзначають несприйняття європейською спільнотою менш розвинених держав через розрізненість рівнів їх розвитку, політичні суперечності між Сходом і Заходом тощо), а насамперед у внутрішніх чинниках (тобто неспроможність самих держав долати ті наслідки, які несуть реформи, з одного боку, та взагалі неготовність до сприйняття цих реформ громадянським суспільством, органами влади - з іншого).