Державна підтримка розвитку житлового будівництва в Україні - Автореферат

Досвід розвинутих країн показує, що ефективне виконання державою своїх функцій дає потужний стимул розвитку житлового будівництва. Водночас держава часто зазнає критики за створення різних барєрів на шляху розвитку житлового будівництва. Адміністративні барєри, бюрократична тяганина, корупція й непрозорість у здійсненні основних функцій держави безпосередньо впливають на обсяги ринку будівництва та ціну житла, оскільки забудовники перекладають усі витрати на подолання барєрів влади на кінцевого покупця житла. Високі адміністративні барєри, слабка фінансова система країни й відсутність інженерної підготовки територій перешкоджають інтенсивному розвитку індустрії житлового будівництва та збільшенню пропозиції житла. Політика держави щодо стимулювання пропозиції житла полягає в лібералізації ринку будівництва, підвищенні прозорості та мінімізації своєї участі.У першому розділі - «Теоретичні засади функціонування механізмів державного управління розвитку будівельного комплексу України» - розглянуто теоретичні основи механізмів державного управління в умовах ринкової економіки; визначено особливості функціонування будівельного комплексу як обєкта державного управління; досліджено зарубіжний досвід державного регулювання економіки в житлово-комунальній сфері. Досліджено такі основні напрями державної політики розвитку житлового будівництва, як: регіональний протекціонізм «власного будівельника»; планування держзамовлень з позиції «теореми» збалансованого бюджету (кратне збільшення продукції рівносильно кратного збільшення доходів і податкових надходжень); використання податкової системи, у тому числі коригування податкових ставок, у межах компетенції регіону; фінансовий та кредитний вплив на товаровиробника; перетворення матеріально-технічної бази будівельної галузі; страхування ризику на ринку будівництва; інформаційне забезпечення та надання консультацій різного роду. Для подальшого розвитку індивідуального житлового будівництва необхідно вжити таких заходів: використання в житловому будівництві прогресивних технологій, сучасних архітектурно-будівельних і містобудівних рішень, екологічно чистих, сучасних за дизайном видів продукції та матеріалів, що відповідають за асортиментом і номенклатурою платоспроможному попиту різних верств населення як на елітне житло, так і на житлові будинки для громадян з невисокими доходами; відведення земельних ділянок під будівництво будинків поблизу магістральних інженерних мереж, а також на територіях, не зайнятих будовами і комунікаціями. ОВЖ стало узагальнювальним поняттям різних юридичних форм житлової кооперації, наприклад таких, як територіальні співтовариства жителів (Planning Unit Developments - PUD), кондомінімуми (Condominium Association), житлові кооперативи (Houses building Cooperatives) в США і Канаді; синдикати у Франції; квартирні акціонерні товариства у Фінляндії; обєднання співвласників багатоквартирних будинків (ОСББ) в Україні; товариства власників житла (ТВЖ) і житлово-будівельні кооперативи (ЖСК) в Росії. У другому розділі - «Сутність і специфіка організації житлового будівництва та комунальної інфраструктури в Україні» - розглянуто сучасний стан розвитку житлового будівництва й комунальної інфраструктури в України; визначено основні напрями державної політики щодо стимулювання пропозиції житла; запропоновано програмний підхід до формування цілеспрямованої державної політики розвитку житлового будівництва.Розуміння суті та призначення державного регулювання як координації діяльності господарюючих субєктів з метою максимізації можливої ефективності, з повним правом можна віднести до будівництва, що відіграє важливу роль в економічному та соціальному розвитку країни. Світовий досвід управління ЖКГ показує, що будівництво житла, комунальні послуги й усе, що повязано із житлом, є життєво важливими. Основним напрямом стимулювання попиту на житло є розвиток банківського сектора, що надає громадянам довгострокові (на 20-30 років) кредити на придбання або будівництво індивідуального житла під заставу цього житла (іпотека). Зниження вартості угод на ринку житла й іпотечного кредитування вимагає вдосконалення діяльності державних систем реєстрації прав на нерухомість і обліку обєктів нерухомості (підвищення прозорості, надійності та інформаційної доступності, зниження витрат і часу обслуговування для учасників ринку житла, посилення гарантій прав через систему реєстрації прав та інші заходи). Забезпечення молоді житлом шляхом надання пільгових довгострокових державних кредитів на будівництво (реконструкцію) і придбання житла та цільових адресних субсидій здійснюється на принципах: строковості надання пільгових довгострокових державних кредитів на будівництво (реконструкцію) або придбання житла; повернення наданих кредитних ресурсів; платності наданих кредитних ресурсів; безповоротності цільових адресних субсидій; забезпеченості наданого кредиту на будівництво (реконструкцію) або придбання житла; цільового використання кредитних ресурсів та цільових адресних субсидій на

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ