Державна підтримка розвитку транскордонного співробітництва - Автореферат

Останнім часом помітно зріс науковий і практичний інтерес до транскордонної співпраці як однієї з форм розвязання глобалізаційних проблем на міжрегіональному рівні. Це пояснюється тим, що на сьогодні транскордонне співробітництво - процес, який сприяє розвитку добросусідських відносин між країнами в економічній, політичній, соціальній та інших сферах, а тому є першочерговим кроком на інтеграційному шляху нашої держави. Основною організаційною формою транскордонного співробітництва є єврорегіони, практика функціонування яких в останні роки підтвердила свою ефективність, особливо щодо ліквідації барєрів для вільного руху робочої сили, товарів, послуг, капіталу. Створення умов для ефективного функціонування єврорегіонів дає змогу не тільки з найбільшою вигодою використовувати інтеграційні процеси, а й поліпшувати координацію прикордонного співробітництва із сусідніми державами, що має сприяти прискоренню регіонального економічного розвитку держави, припливу зовнішніх інвестицій, спрямованих на розвиток регіонального і загальноєвропейського співробітництва. Дисертант особисто брав участь у розробці Закону України „Про транскордонне співробітництво”, підготовці Державної програми розвитку транскордонного співробітництва на 2007-2010 рр.У першому розділі - „Організаційно-інституційні засади транскордонного співробітництва” - досліджуються теоретичні основи співпраці між місцевими та регіональними органами влади, однією з головних форм якої є транскордонне співробітництво. У роботі визначено основні форми транскордонного співробітництва (а саме: єврорегіони та подібні до них структури; співробітництво на рівні робочих груп; співробітництво в межах Робочих Співтовариств; співробітництво з міжнародними асоціаціями, спілками, фондами) та їх характеристики, необхідні передумови формування і розвитку транскордонної співпраці (географічна наближеність, подібність галузевих структур, можливість спільного використання природних, трудових, науково-технічних та інших ресурсів). Змістовним та лаконічним є визначення цього поняття у Законі України „Про транскордонне співробітництво”: єврорегіон - це організаційна форма співробітництва адміністративно-територіальних одиниць європейських держав, що здійснюється відповідно до дво-або багатосторонніх угод про транскордонне співробітництво. Узагальнено головні риси, що характеризують єврорегіони і визначають їх суть (географічна - єврорегіон є територією, що має конкретне географічне положення; політична - частина цієї території перебуває під юрисдикцією суверенних держав, які мають спільний кордон; адміністративна - єврорегіон утворюють прикордонні регіони держав, що мають спільний кордон; функціональна - єврорегіон є формою транскордонного співробітництва). У третьому розділі - „Роль держави у стимулюванні інтеграційних процесів та розвитку транскордонного співробітництва” - формулюється та конкретизується поняття „державна підтримка розвитку транскордонного співробітництва”, наводиться детальна характеристика змісту, значення та механізму реалізації таких основних інструментів держави у цій сфері як визначення пріоритетних напрямів державної підтримки розвитку транскордонного співробітництва, розроблення та виконання державних програм розвитку транскордонного співробітництва, відбір проектів (програм) транскордонного співробітництва, які потребують державної підтримки, а також надання правової, організаційної, методичної, інформаційної допомоги та підтримки субєктам і учасникам транскордонного співробітництва України.У вітчизняній та зарубіжній літературі під „транскордонним співробітництвом”, як правило, розуміють спільні дії, що спрямовані на пожвавлення та розвиток добросусідських відносин між територіальними органами влади прикордонних держав, які реалізуються через укладання міжрегіональних угод та домовленостей. Транскордонне співробітництво було започатковане в Європі в 60-70-х рр. минулого століття і вже переконливо довело свою важливу роль у сприянні досягненню „чотирьох свобод”, розширенні можливостей отримання благ за рахунок діяльності транскордонних ринків, побудові громадянського суспільства, підвищенні рівня добробуту населення прикордонних територій. Це можуть бути бюджетні кошти Європейського Союзу, кошти держав-учасниць транскордонного співробітництва, адміністративно-територіальних органів влади, органів місцевого самоврядування, а також позабюджетні кошти різних фондів, фінансових організацій, підприємств і підприємців, приватних осіб та інших організацій, діяльність яких не заборонена законодавством. Тому Україна намагається брати активну участь в інтеграційних процесах, у розвитку яких важливу роль відіграє транскордонне співробітництво прикордонних територій.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

транскордонний співробітництво підтримка регулювання

У дисертаційній роботі на теоретичному й практичному рівнях вирішене актуальне наукове завдання щодо розвитку транскордонного співробітництва в Україні, а також розроблені рекомендації з формування та ефективного функціонування механізмів державної підтримки розвитку транскордонної співпраці з метою прискорення інтеграційних процесів, сталого економічного зростання та підвищення життєвого рівня громадян України.

1. У вітчизняній та зарубіжній літературі під „транскордонним співробітництвом”, як правило, розуміють спільні дії, що спрямовані на пожвавлення та розвиток добросусідських відносин між територіальними органами влади прикордонних держав, які реалізуються через укладання міжрегіональних угод та домовленостей. Це одна із чотирьох можливих форм співпраці між місцевими та територіальними органами влади, паралельно з якою в Європі розвиваються ще й такі форми співробітництва, як транснаціональне, міжтериторіальне та співробітництво у рамках Європейських Асоціацій.

Транскордонні звязки, які є на сьогодні найбільш поширеними, - це звязки, які виникають у сфері політики, економіки, охорони навколишнього середовища, культури, освіти, демографічного регулювання, інших сферах у межах певного транскордонного простору - території, що охоплює два чи більше регіонів прикордонних держав та обєднує їх за географічними і соціально-економічними ознаками.

Транскордонне співробітництво було започатковане в Європі в 60-70-х рр. минулого століття і вже переконливо довело свою важливу роль у сприянні досягненню „чотирьох свобод”, розширенні можливостей отримання благ за рахунок діяльності транскордонних ринків, побудові громадянського суспільства, підвищенні рівня добробуту населення прикордонних територій.

Установлено, що успішне функціонування єврорегіонів багато в чому зумовлюється належною державною підтримкою їх розвитку та фінансовим забезпеченням їх діяльності. Практика європейських єврорегіонів показує, що фінансування має здійснюватися з різних джерел і в різних частках. Це можуть бути бюджетні кошти Європейського Союзу, кошти держав-учасниць транскордонного співробітництва, адміністративно-територіальних органів влади, органів місцевого самоврядування, а також позабюджетні кошти різних фондів, фінансових організацій, підприємств і підприємців, приватних осіб та інших організацій, діяльність яких не заборонена законодавством. Крім того, європейський досвід свідчить, що ефективний розвиток транскордонного співробітництва може бути досягнутий лише за умови належного нормативно-правового, інституційного та організаційного забезпечення.

2. Історія розвитку економічних відносин між державами свідчить про безперспективність курсу на самоізоляцію, який неминуче призводить до технологічного відставання та економічних втрат. Тому Україна намагається брати активну участь в інтеграційних процесах, у розвитку яких важливу роль відіграє транскордонне співробітництво прикордонних територій. Україна завдяки вигідному геополітичному положенню має великі потенційні можливості щодо його розвитку, оскільки 19 з 25 регіонів держави є прикордонними.

Розвиток транскордонного співробітництва в Україні було започатковано у 90-х рр. минулого століття. Так, за період з 1993 р. було створено сім єврорегіонів, до участі у яких залучено девять областей України та адміністративно-територіальні одиниці пяти прикордонних іноземних держав. Територія України, що входить до складу єврорегіонів, становить третину від її загальної площі, на ній проживає 31,5% від населення нашої країни.

Узагальнення особливостей розвитку транскордонного співробітництва в Україні показує, що: ? транскордонне співробітництво в Україні - явище відносно нове, і сьогодні з-поміж чотирьох можливих його форм найбільш розвиненою є співпраця в рамках єврорегіонів;

? існуюча на сьогодні законодавча та нормативно-правова база створює сприятливі умови для подальшого розвитку транскордонного співробітництва;

? транскордонне співробітництво у рамках єврорегіонів розглядається у двох площинах - як інструмент розвитку прикордонних територій і як чинник реалізації інтеграційних прагнень України;

? транскордонне співробітництво прикордонних областей України і сусідніх країн умовно можна поділити на два напрями: 1) на кордоні України з ЄС; 2) у так званому новому прикордонні, уздовж кордонів колишніх радянських республік.

3. Державним органам відводиться значна роль у процесі формування та розвитку транскордонної співпраці, яка полягає ось у чому: ? визначенні пріоритетних напрямів державної підтримки розвитку транскордонного співробітництва, розробленні та виконанні відповідних державних програм;

? прийнятті необхідних нормативно-правових актів, які регламентують транскордонне співробітництво та створюють сприятливі умови для його розвитку;

? співучасті у фінансовому забезпеченні діяльності єврорегіонів;

? створенні інституційних та організаційних засад розвитку транскордонного співробітництва, наданні методичної та інформаційної підтримки субєктам та учасникам транскордонного співробітництва;

? проведенні порівняльного аналізу діяльності єврорегіонів на базі транскордонної статистики, що дасть змогу оцінювати їх ефективність, вибирати основні напрями подальшої співпраці та приймати обґрунтовані управлінські рішення.

Доведено, що державна підтримка розвитку транскордонного співробітництва багато в чому залежить від досягнення взаєморозуміння між центральними та місцевими органами влади, сприяє стимулюванню інтеграційних процесів, посиленню впливу держави в різних регіонах, активізації торговельно-економічних звязків, надходженню інвестицій, усуненню перешкод на шляху отримання технічної, кредитної та грантової допомоги, що в цілому приводить до покращання соціально-економічного розвитку країни.

4. На підставі аналізу участі українських регіонів у транскордонному співробітництві узагальнено низку проблем, які перешкоджають його ефективному розвитку. Так, до причин повільного розвитку транскордонного співробітництва можна віднести: ? недостатню самостійність місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у прийнятті рішень щодо здійснення спільних заходів із субєктами транскордонного співробітництва іноземних держав;

? відсутність комплексного підходу до організації транскордонного співробітництва, зокрема брак кваліфікованих кадрів, здатних забезпечувати підготовку необхідних проектів транскордонного співробітництва та встановлювати контакти з представниками територіальних громад іноземних держав, з урахуванням відповідного фахового рівня та мовних знань;

? незадовільний рівень фінансування діяльності єврорегіонів, зокрема з державного бюджету, що призводить до неспроможності органів місцевого самоврядування належно виконувати більшість з тих функцій, що визначені їх повноваженнями;

? низький рівень залучення недержавних підприємств, установ, а також громадських організацій до здійснення заходів у рамках транскордонного співробітництва.

5. З метою створення необхідних умов для ефективного розвитку в Україні транскордонного співробітництва, розробки дієвої комплексної системи державної підтримки такого співробітництва за участю прикордонних регіонів України видається доцільним у коротко- та середньостроковій перспективі запропонувати деякі рекомендації: ? забезпечити функціонування багаторівневої організаційно-інституціональної структури з питань регулювання транскордонних процесів, сформувати органи управління транскордонним співробітництвом, управління при обласних адміністраціях, які б опікувалися питаннями транскордонної співпраці;

? забезпечити фінансову підтримку транскордонного співробітництва прикордонних регіонів України, в тому числі шляхом участі в європейських програмах та фондах, повязаних з регіональним розвитком;

? вирішити проблему нестачі кваліфікованих кадрів з питань транскордонного співробітництва. При цьому важливим механізмом має стати підготовка спеціалістів з питань проектного менеджменту, основ регіональної політики (у тому числі європейської), нормативно-правового забезпечення тощо;

? проводити ефективну презентацію інтересів місцевих органів влади на форумах європейських інституцій та організацій, повязаних з транскордонним співробітництвом;

? організувати належне інформаційне супроводження транскордонного співробітництва (в тому числі підготовку і запровадження спеціальної форми звітності щодо транскордонної статистики, яка стане основою для розробки спільних міжнародних проектів, стратегій соціально-економічного розвитку та просторового облаштування прикордонних територій);

? запровадити оцінку основних результатів та моніторинг діяльності єврорегіонів; відпрацювати та впровадити єдині методичні аспекти щодо принципів та порядку здійснення оцінки транскордонної співпраці;

? розробити систему загальнодержавного та регіонального прогнозування і планування розвитку транскордонного співробітництв;

? суттєво вдосконалити механізм фінансової підтримки розвитку транскордонної співпраці. Крім бюджетних коштів (з боку як уряду України, так і адміністративно-територіальних одиниць), джерелами фінансування мають стати кошти Структурних Фондів Європейського Союзу, а також альтернативні джерела фінансування (фінансово-кредитні установи, міжнародні організації та фонди, неурядові організації, приватний сектор тощо). Надходження бюджетних коштів на розвиток транскордонного співробітництва в подальшому має стати гарантом залучення більших обсягів фінансування з інших джерел.

6. Розвиток і поглиблення транскордонного співробітництва сприятиме формуванню позитивного іміджу держави на міжнародній арені, зміцненню зовнішніх економічних звязків, оптимізації територіального (міжнародного, міжрегіонального) поділу праці, зменшенню територіальних диспропорцій, і, зрештою, повноцінній інтеграції України у європейську і світову економіки.

1. Кушніренко О.М. Державна підтримка розвитку транскордонного співробітництва в Україні // Упр. сучас. містом. - 2005. - № 1 - 2/1-6 (17-18). - С. 118-126.

2. Кушніренко О.М. Рівні та форми транскордонного співробітництва // Актуальні проблеми внутрішньої політики. - К.: Вид-во НАДУ, 2005. - Вип. 1(5). - С. 156-163.

3. Кушніренко О.М. Нова валюта на європейському континенті // Вісн. УАДУ. - 2002. - № 3. - С. 93-99.

4. Кушніренко О.М. Транскордонне співробітництво латвійських прикордонних регіонів. Досвід єврорегіону “Балтика” // Розвиток суспільства: Монографія / Е.Афонін, Ю.Бажал, В.Бакуменко та ін.; За заг. ред. І.Розпутенка та Б.Лессера - К.: Вид-во „К.І.С.”, 2004. - С. 123-132.

5. Кушніренко О.М. Транскордонне співробітництво як одна з категорій співпраці місцевих та регіональних органів влади // Транскордонне співробітництво / І.Бондарчук, І.Грицяк, А.Даруліс та ін.; За заг. ред. Б.Лессера та І.Розпутенка - К.: Вид-во „К.І.С.”, 2003. - С. 59-124.

6. Кушніренко О.М. Соціальна політика в країнах-членах ЄС: основні напрямки, проблеми та шляхи їх подолання // Економічний розвиток і державна політика. Вип. 8. Соціальна політика: Практикум / Ю.Бажал, Н.Грицяк, С.Дзюбик та ін.; За заг. ред. І.Розпутенка. - К.: Вид-во „К.І.С.”, 2002. - С. 202-212.

7. Кушніренко О.М. Валюта нового покоління: перші результати та очікувані наслідки запровадження // Економічний розвиток і державна політика. Вип. 9. Фінансовий менеджмент у системі державного управління: Практикум / Ю.Бажал, Д.Ремі, В.Жданов та ін.; За заг. ред. І.Розпутенка. - К.: Вид-во „К.І.С.”, 2002. - С. 202-215.

8. Кушніренко О.М. Трудова міграція в Європі: її причини, роль та наслідки // Економічний розвиток і державна політика. Вип. 10. Ринок праці в умовах перехідної економіки: Практикум / Ю.Бажал, Т.Вюртенбергер, С.Грищенко та ін.; За заг. ред. І.Розпутенка. - К.: Вид-во „К.І.С.”, 2002. - С. 129-152.

9. Кушніренко О.М., Романюк О.П. Охорона здоровя населення в країнах-членах Європейського Союзу // Економічний розвиток і державна політика. Вип. 11. Державна політика та економіка охорони здоровя в Україні: Практикум / М.Білинська, В.Григорович, Л.Жаліло та ін.; За заг. ред. І.Розпутенка, І.Солоненка. - К.: Вид-во „К.І.С.”, 2002. - С. 150-191. - Авторські: С. 150-160.

10. Кушніренко О.М., Романюк О.П. Єврорегіон як форма міжрегіонального співробітництва // Економічний розвиток і державна політика. Вип. 12. Регіональній розвиток і підприємництво: Практикум / О.Глагола, С.Дідківська, О.Кушніренко, Б.Лессер та ін.; За заг. ред. І.Розпутенка. - К.: Вид-во „К.І.С.”, 2002. - С. 41-73. - Авторські: С. 41-71.

11. Кушніренко О.М. Екологічна політика Європейського Союзу // Ефективність державного управління. Вип. 3. Економіка природних ресурсів і довкілля: Практикум / Ю.Бажал, В.Бакуменко, С.Буряк та ін.; За заг. ред. І.Розпутенка. - К.: Вид-во „К.І.С.”, 2003. - С. 227-263.

12. Кушніренко О.М. Політика конкуренції європейських держав: принципи, особливості та законодавче регулювання // Ефективність державного управління. Вип. 2. Конкурентна політика: Практикум / Ю.Бажал, З.Борисенко, В.Жданов та ін.; За заг. ред. І.Розпутенка. - К.: Вид-во „К.І.С.”, 2003. - С. 236-269.

13. Кушніренко О.М. Економічна теорія і державна політика України в перехідній економіці: Навч. посіб: У 2 кн. Кн. 2. / Ю.Бажал, А.Бауманіс, Л.Вілкончюс та ін.; За заг. ред. І.Розпутенка та Б.Лессера - К.: Вид-во „К.І.С.”, 2004. - Ч.5. - Розд. 1, п.1.4. - С. 50-60; Розд. 3, п.3.5. - С. 159-169; Розд. 4, п.4.15. - С. 232-254.

14. Kushnirenko O. Cross-border cooperation - a form of cooperation between local and regional governments // Cross-border cooperation / Editors-in-chief B.Lesser and I.Rozputenko. - layout: K.I.S.: Ltd, 2003. - Р. 50-75.

15. Кушніренко О.М. Процес європейської інтеграції та його витоки - взірці, чинники і етапи розвитку // Європейська інтеграція та Україна: Навч.-метод. посіб. / В.Будкін, І.Бураковський, Л.Віткін та ін. - К.: Макрос, 2002. - С. 12-21.

16. Кушніренко О.М. Економіка України та європейський вибір // Європейська інтеграція та Україна: Навч.-метод. посіб. / В.Будкін, І.Бураковський, Л.Віткін та ін. - К.: Макрос, 2002. - С. 409-421.

17. Кушніренко О.М. Проблеми і перспективи розвитку єврорегіонів за участю України // Державне управління в умовах інтеграції України в Європейський Союз: Матеріали наук.-практ. конф. за міжнар. участю (29 трав. 2002 р., м.Київ): У 2 т. / За заг. ред. В.І.Лугового, В.М.Князєва. - К.: Вид-во УАДУ, 2002. - Т. 2. - С. 258-259.

18. Кушніренко О.М. Формування правового поля розвитку транскордонного співробітництва // Ефективність державного управління в контексті глобалізації та євроінтеграції: Матеріали наук.-практ. конф. за міжнар. участю (29 трав. 2003 р., м.Київ): У 2 т. / За заг. ред. В.І.Лугового, В.М.Князєва. - К.: Вид-во НАДУ, 2003. - Т. 1. - С. 131-133.

19. Кушніренко О.М. Створення нової моделі транскордонного співробітництва // Актуальні теоретико-методологічні та організаційно-практичні проблеми державного управління: Матеріали наук.-практ. конф. за міжнар. участю (28 трав. 2004 р., м.Київ): У 2 т. / За заг. ред. В.І.Лугового, В.М.Князєва. - К.: Вид-во УАДУ, 2004. - Т.2. - С. 122-123.

20. Кушніренко О.М. Україна - ЄС: нові програми прикордонного співробітництва // Міжнародне економічне співробітництво України (правові проблеми): Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. / Відп. ред. В.Ф.Опришко. - К.: КНЕУ, 2004. - С. 325-328.

21. Кушніренко О.М. Фінансова підтримка розвитку єврорегіонів // Проблеми трансформації системи державного управління в умовах політичної реформи в Україні: Матеріали наук.-практ. конф. за міжнар. участю (31 трав. 2006 р., м.Київ): У 2 т. / За заг. ред. О.Ю.Оболенського, В.М.Князєва. - К.: Вид-во НАДУ, 2006. - Т.2. - С. 406-408.