Державна інноваційна політика в умовах формування інноваційної моделі розвитку - Автореферат

В умовах формування інноваційної моделі розвитку стрімко збільшується значущість державної інноваційної політики, яка стає «стрижнем» системи регулювання економіки, спрямованим на створення умов стабільного соціально-економічного розвитку. Незважаючи на велику увагу до проблем підвищення ефективності державної інноваційної політики з боку учених-економістів, існує низка невирішених завдань, які стримують темпи економічного зростання. Відсутня чітка систематизація особливостей інноваційної моделі економічного розвитку, теоретичне обґрунтування та практична реалізація державної інноваційної політики не відповідають сучасному етапу конкурентної боротьби, не розроблено комплексного підходу до визначення детермінант підвищення ефективності державного регулювання інноваційних процесів. Дисертація виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт Донецького національного університету економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського, а саме: держбюджетної теми Д-2004-13 «Удосконалення механізму інтеграції України в систему міжнародного поділу праці» (2004-2006 рр., номер державної реєстрації 0105U006246), у якій автором зроблено порівняльний аналіз інноваційних політик розвинених країн світу й обґрунтовано напрями вдосконалення державної інноваційної політики України; держбюджетної теми Д-2007-11 «Підвищення конкурентоспроможності національної економіки» (2007-2009 рр., номер державної реєстрації 0107U003876), у якій автором виконано обґрунтування впливу державної інноваційної політики на рівень конкурентоспроможності національної економіки. Методологія дослідження базується на діалектичному методі наукового пізнання і загальнонаукових методах гносеології: теоретичного узагальнення, індукції та дедукції, системного аналізу й синтезу (для дослідження сутності державної інноваційної політики, принципів і особливостей її реалізації), аналогії (для обґрунтування теоретичних положень щодо сутності інноваційної моделі розвитку, виявлення її ознак та особливостей); аналітичних методів: статистичного аналізу (для визначення детермінант ефективності інноваційної політики в розвинених країнах світу), комплексного аналізу (для дослідження складових і передумов реалізації інноваційної політики України), порівняльного й економіко-математичного аналізу (для виявлення проблем та особливостей реалізації державної інноваційної політики України), структурного аналізу (для розробки заходів із вдосконалення інноваційної політики України).У першому розділі «Теоретичні основи реалізації державної інноваційної політики в умовах формування інноваційної моделі розвитку» досліджено онтологію інноваційної моделі розвитку економіки, розглянуто основні характеристики і принципи державної інноваційної політики, виявлено особливості її реалізації на сучасному етапі розвитку. Серед головних передумов формування інноваційної моделі розвитку виділено такі: посилення конкуренції, формування ресурсних дефіцитів, диверсифікація потреб суспільства та їх постійне розширення, виникнення глобальних проблем людства, накопичення інтелектуального капіталу, прискорення впровадження інновацій. Реалізація інноваційної моделі розвитку визначає необхідність постійного удосконалення державної інноваційної політики (ДІП) як складової частини державного регулювання економіки, що повязано із закріпленням за інноваціями структуроутворюючої, капіталоутворюючої та інституціональної ролі в економіці, формуванням інноваційного сектору промисловості й інноваційного підприємництва, реформуванням системи суспільного поділу праці, поглибленням глобалізаційних тенденцій. Сутність державної інноваційної політики пропонується визначати, виходячи з декількох підходів: 1) інституційного, у межах якого під ДІП розуміється сукупність інститутів, включаючи законодавчі, що забезпечують цілеспрямовану діяльність держави у сфері регулювання національних інноваційних процесів і формують специфічне інституціональне середовище взаємодії субєктів інноваційного процесу; 2) функціонального, згідно з яким під ДІП пропонується розуміти сферу та типи регулюючих функцій держави, у тому числі її компетенції та прерогативи; 3) формального, що дозволяє визначити ДІП як складову частину загальної політики держави, націлену на забезпечення інтенсифікації інноваційного розвитку; 4) системного, який визначає ДІП як комплекс заходів із розвитку національної інноваційної системи. Третій тип державної інноваційної політики (відповідає 5-6 технологічним устроям, реалізується у США, Німеччині, Японії) націлено на формування звязків національної інноваційної системи з іншими складовими економічної системи держави, прискорений розвиток міжнародного та трансграничного співробітництва.У дисертаційній роботі здійснено теоретичне узагальнення та запропоновано нове вирішення завдання щодо удосконалення державної інноваційної політики України в умовах формування інноваційної моделі розвитку. У сучасних умовах посилення конкурентної боротьби, прискорення науково-технологічного прогресу, формування специфічни

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ