Державна молодіжна політика в Україні: процес формування та розвитку (1991–2004 рр.) - Автореферат

Своєрідність процесу формування та розвитку державної молодіжної політики в Україні полягає в тому, що владним інституціям потрібно враховувати особливості трансформаційного періоду, надбання радянської та світової історії, потреби молодих громадян, суспільства й держави. Наукова актуальність дослідження історії державної молодіжної політики в Україні визначається тим, що вона дозволяє сфокусувати увагу на широкому комплексі проблем сучасної доби, її соціально-економічному, соціально-політичному, духовно-культурному, етнонаціональному та інших аспектах українських суспільних трансформацій на початку третього тисячоліття. Дослідження повязано з науково-дослідними темами Дніпропетровського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, де автор призначався науковим керівником: “Державна молодіжна політика в Україні: тенденції розвитку, теорія та практика” (державний реєстраційний номер 0206U005896) та “Трансформація державної молодіжної політики в контексті європейської інтеграції України” (державний реєстраційний номер 0106U006530). Для реалізації визначеної мети дослідження автор сформулював такі дослідницькі завдання: зясувати стан наукового розроблення проблеми, окреслити напрями подальших наукових розвідок; проаналізувати джерельну базу з проблеми, здійснити її класифікацію та проаналізувати документальні матеріали з погляду репрезентативності та вірогідності; розробити методологію вивчення історичного зрізу державної молодіжної політики; виявити та проаналізувати напрями, форми, методи та результати діяльності різних гілок влади у сфері підтримки молоді; простежити генезу української моделі державної молодіжної політики; дослідити процес створення ювенального законодавства в Україні; зясувати роль Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, представників політичних сил та молодіжного руху у формуванні державної молодіжної політики; здійснити порівняльно-історичний аналіз ролі владних інститутів у визначенні пріоритетів соціального становлення та розвитку молоді в Україні; систематизувати наявну нормативно-правову базу із зазначеної проблематики; виявити основні форми підтримки молодих громадян з боку держави та визначити їх ефективність; простежити процес створення мережі молодіжних установ, закладів та організацій, розроблення цільових та комплексних програм підтримки молоді, запровадження пільг для молодих громадян. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження були апробовані на таких міжнародних наукових, науково-практичних конференціях та “круглих столах”: “Молодежная политика: опыт, проблемы, перспективы” (Киев, 26 - 27 ноября 1991 г.); “Проблеми соціального захисту молоді в умовах змін соціально-економічних відносин” (Київ, 25 - 28 листопада 1992 р.); “Вивчення молоді на сучасному етапі: питання методології і методики” (Київ, 11 - 13 жовтня 1995 р.); “Молодь і правова держава” (Київ, 23 - 24 травня 1996 р.); “Україна - Німеччина: економічне та інтеграційне співробітництво (ХІХ - ХХ ст.)” (Дніпропетровськ, 2 - 3 жовтня 1997 р.); “Формування національних і загальнолюдських цінностей в системі вищої історичної освіти” (Дніпропетровськ, 17 - 18 квітня 2003 р.); “Социальная поддержка молодого поколения: проблемы и пути решения” (Орел, 2 марта 2006 р.); “Молодіжна політика: проблеми і перспективи” (Дрогобич, 10 - 11 березня 2006 р.); “Молодь в умовах нової соціальної перспективи” (Житомир, 17 - 18 травня 2006 р.); “Україна і Європейський Союз: шляхи та напрями зближення і співпраці” (Львів, 14 - 15 вересня 2006 р.); “Наддніпрянська Україна в контексті історичного розвитку Центрально-Східної Європи” (Дніпропетровськ, 24 - 25 жовтня 2006 р.); “Зростання політичної активності молоді як суттєвий чинник вдосконалення партійної системи” (Київ, 25 жовтня 2006 р.).Перепелиці “Державна молодіжна політика в Україні (регіональний аспект)” (2001 р.), у якій було проаналізовано зміст поняття “регіональна молодіжна політика держави”. 15) містить листування з міністерствами, відомствами, урядом Автономної Республіки Крим, обласними державними адміністраціями, міжнародними, зарубіжними та іншими організаціями про роботу з молоддю, молодіжними та дитячими організаціями, обґрунтування та експертні оцінки проектів нормативно-правових актів уряду. Висвітлено спільну діяльність Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Міністерства України у справах сімї та молоді, Українського науково-дослідного інституту проблем молоді, інших структур з підготовки молодіжних законопроектів як основу для успішного законотворення. “Розвиток базових положень законодавства стосовно соціального становлення та розвитку молоді” розглянуто процес розроблення й прийняття законів України “Про молодіжні та дитячі громадські організації” та “Про соціальну роботу з дітьми та молоддю”. Здійснено аналіз Закону України “Про молодіжні та дитячі громадські організації” від 1 грудня 1998 р., як важливого документа, що визначив статус обєдна

Основний зміст дисертаційної роботи