Державна митна політика в Україні та в інших країнах: порівняльний аналіз - Магистерская работа

Визначаючи місце митної політики в системі діяльності держави щодо виконання своїх функцій підкреслимо, що на сучасному етапі виникає необхідність розглядати в комплексі предмет і зміст діяльності держави та засоби і способи, що її забезпечують. Саме політика передбачає урахування та повязання інтересів держави з інтересами інших держав, соціальних груп та індивідів, та головне - визначення конкретного змісту та форм діяльності держави в тій чи іншій сфері. Головною загальною функцією митної політики, як і державної політики взагалі, є забезпечення та захист національних інтересів держави в сфері правових відносин, які виникають щодо переміщення через митний кордон України товарів та транспортних засобів. За період, починаючи з 1991 року в Україні було створено власну систему митних органів, яка на цей час складається з Державної митної служби України, регіональних митниць, митниць, митних постів, обєднуючи в структурі митних органів біля 18000 службовців. Також практично не приділяється уваги ролі митної політики в захисті національних інтересів держави, ролі митної політики в системі функцій держави.3 МКУ митна справа є складовою діяльності держави у відповідних сферах - зовнішньополітичній та економічній, а митна політика повинна визначати напрями цієї діяльності. Функції держави розвиваються та змінюються одночасно з розвитком самої держави і прямо залежать від зовнішніх та внутрішніх факторів суспільного розвитку та конкретних завдань, що стоять перед суспільством на даному історичному етапі. Кожна з функцій має свій відокремлений зміст та реалізується в окремій сфері діяльності держави та суспільства. Окремі напрями діяльності держави або коло завдань, які виконує держава, відповідають певним обовязкам держави. Саме політика передбачає урахування та повязання інтересів держави з інтересами інших держав, соціальних груп та індивідів, та головне - визначення конкретного змісту та форм діяльності держави в тій чи іншій сфері.Таке має місце при забезпеченні виконання міжнародно-правових зобовязань держави, наприклад, при приєднанні до міжнародних санкцій в рамках ООН, які вимагають припинення зовнішньоекономічних контактів з певними країнами, або виконання зобовязань України в рамках договору щодо нерозповсюдження ядерної зброї. Система органів, що здійснюють регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні, до якої закон відносить Верховну Раду України, Кабінет Міністрів, Міністерство зовнішньоекономічних звязків і торгівлі, Державну Митну Службу, інші міністерства та відомства, органи місцевого самоврядування, діє на основі єдиної законодавчої бази у відповідності до єдиних принципів та цілей. Принципу єдності митної території не суперечать правові норми, що встановлюють виключення певної території України зі складу її митної території, як-от: територія вільних економічних (митних) зон, митних та вільних складів, яка вважається такою, що знаходиться за межами митної території України. 2 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність” і його зміст, згідно з цим Законом, полягає в тому, що Україна як держава забезпечує рівний захист інтересів всіх субєктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних субєктів господарської діяльності на її території згідно із законами України; здійснює рівний захист всіх субєктів зовнішньоекономічної діяльності України за межами України згідно з нормами міжнародного права; здійснює захист державних інтересів України як на її території, так і за її межами лише відповідно до законів України, умов підписаних нею міжнародних договорів та норм міжнародного права. Серед прикладів реалізації подібного захисту ми можемо назвати введення певних економічних заходів проти держав, які порушують права та інтереси українських субєктів зовнішньоекономічної діяльності, виплати за рахунок бюджету, або вимоги подібних виплат з боку інших держав, компенсацій українським підприємствам, що постраждали внаслідок певних дій інших держав (прикладом цього можуть бути компенсації, які було виплачено країнами НАТО українським перевізникам, що понесли збитки в результаті конфлікту в Косові влітку 1999 р.).Уже на той час у київських словян як норма звичаєвого права існувало правило збирати мито, мит, тобто податок за провезення товарів не тільки іноземних, але й з одного міста до іншого. Тому на час написання найстарішого відомого збірника норм давньоруського права “Руська правда” Ярослава Мудрого (1016 р.) терміни “митник”, “мит”, “митниця” були добре відомі і словянам і іншим народам, що підтримували торговельні відносини з Київською державою. Але враховуючи, що мито було тільки одним із численних зборів, які існували в державі та в різних містах, можна стверджувати, що вже і на той час митний збір мав значення різновиду державного податку [21, с. Вперше митниці залежно від обсягу роботи поділялися на митниці першого класу (Московська, С.-Петербурзька, Архангельська), другого класу (Євпаторійська та ін.), третього класу (Миколаївська, Маріупольська та ін.). За Статутом 1829 р. всі митні ус