Ступінь дослідження держави та права Стародавньої Греції в науковій літературі. Аналіз суспільного ладу та правового устрою Стародавньої Греції. Джерела та характерні риси права. Стародавні політичні ідеї, які не втратили актуальності в сучасному праві.
Для вільних громадян поліс був своєрідним мікрокосмом із власними формами політичного устрою, звичаями, традиціями, правом. Інакше кажучи, полісне суспільство як союз приватних власників, керуючись інтересами громади, сам контролює і створює (зрозуміло не завжди вдало, про що свідчить утвердження олігархічних і тиранічних режимів у численних містах-державах Стародавньої Греції) форми політичного устрою, які функціонують в інтересах усіх громадян-власників, які мають рівні права і обовязки. За такої системи доки поліс не буде підпорядкованим якійсь зовнішній силі або не підпаде під владу тирана (Полікрата на Самосі, Пісістрата в Афінах, Діонісія в Сиракузах), кожний з його громадян має найширші можливості творчої самореалізації не лише в духовній, а й в економічній і політичній діяльності. Отже, характерною рисою суспільства античного полісу вирізнялося те, що над особою та її власністю стояла не монополізована бюрократичною державою верховна влада - власність (що було притаманним для країн Стародавнього Сходу), а влада-власність, репрезентована громадсько-політичними органами самоврядування. Основною формою правотворчості був позитивний закон (писаний закон), позбавлений будь-якої містичної чи релігійної оболонки. державність стародавня греція правоЩе одним наслідком цього завоювання було масове переселення переможених (ахейців, іонійців) зі своїх земель на острови та узбережжя Малої Азії. Водночас Греція була достатньо багата на корисні копалини: залізо, мідь, срібло, золото, глину, будівельні матеріали (камінь, мармур, граніт). Населення поділялося на роди, декілька родів обєднувалися у фратрію, а декілька фратрій - у племя, так звану філу. Людина, котра не належала до якогось роду, була поза суспільством, вона ніким і нічим не захищалась. Земля перебувала ще у колективній власності общини (роду), але була розбита на ділянки, якими володіли окремі сімї.Серед грецьких держав-полісів, які виникли на території Балканського півострова, найбільш могутніми і впливовими були Афіни і Спарта. Аттіка - камянистий півострів, майже без родючих земель, зате там була якісна глина, родовища срібла, свинцю, мармуру. Серед полісів Аттіки на перше місце незабаром виходять Афіни, де, як і в інших грецьких общинах, діяла рада старійшин, базилевс, народні збори. У звязку з ускладненням функцій управління суспільством за домаганням аристократії створено нову посаду - архонта (начальник, старший), якого обирали на Народних зборах зазвичай із середовища родової знаті. Вона була витіснена новим органом - ареопагом, який хоч і обирали на Народних зборах, але тільки з представників найбільш знатних і багатих сімей.Ці люди нерідко були дуже багатими і мали значний вплив у суспільстві, хоч стояли поза общиною і були позбавлені політичних прав. Арістотель зазначив, що народ, позбавлений будь-яких прав, нарешті повстав проти своїх правителів, і ця боротьба була тривалою. Він належав до евпатридів, походив з роду легендарного афінського базилевса Кодра, який свого часу врятував Афіни від дорійців. Солон був поетом, людиною середнього достатку, багато подорожував, займався торгівлею. У тому випадку, коли заповідач не мав законних дітей, він міг заповісти своє майно будь-якій особі чи віддати його на суспільні потреби.У 584 р. до н. е. було вирішено збільшити кількість архонтів до десяти, причому евпатриди погодились, що троє з них будуть геоморами і двоє - деміургами. Тиран конфіскував частину земель у евпатридів, наділивши ними бідних селян, запровадив державний довгостроковий кредит селянам і ремісникам, увів інститут розїзних суддів, щоб люди з місць не мусили їздити по судових справах у Афіни. Пісістрат помер і тиранами стали двоє його синів, їхня політика була дещо іншою: збільшувались податки, чинились розправи над політичними супротивниками, посилився терор. Основною метою Клісфена було остаточно ліквідувати вплив і силу реакційної землевласницької родової знаті, демократизувати суспільно-політичний устрій Афін. Причому у кожній філі 2/3 населення були міські жителі і ті, що тяжіли до міст, і тільки 1/3 - сільські, де відчутними були вплив і влада аристократії.Невеликі, але багаті грецькі держави, які існували буквально під боком Персії, викликали у перських царів бажання негайно їх завоювати, тим паче, що противник, як їм здавалося, був слабкий, сили його розпорошені. Ця загроза була цілком реальною, бо серед греків виникали постійні суперечки, грецькі держави ворогували між собою, вели безперервні міжусобні війни. Перський флот потрапив (біля сучасного Афону) у жорстокий шторм і більша частина кораблів була знищена, а сухопутна армія зазнала значних втрат у боях з войовничими фракійськими племенами, територією яких просувалася до Греції [23, 307]. Афіни до бою залучили всіх, кого тільки можна, і було зібрано 10 тис. воїнів. Афіни стали наймогутнішою морською державою Греції, і це було надзвичайно важливо, бо Персія, яку після смерті Дарія очолював цар Ксеркс (486-465 рр. до н. е.), знову готувала похід проти Греції, який розпоча
План
Зміст
Вступ
Розділ І. Греція "гомерівської" доби
Розділ ІІ. Держава і право стародавніх Афін
2.1 Утворення Афінської держави. Реформи Тесея
2.2 Реформи Солона
2.3 Реформи Клісфена
2.4 Реформи Ефіальта і Перікла. Розвиток афінської державності та її падіння
2.5 Суспільний лад
2.6 Державний устрій
Розділ ІІІ. Держава і право Спарти
3.1 Утворення і розвиток Спартанської держави
3.2 Суспільний лад
3.3 Державний устрій
3.4 Джерела та характерні риси права
Висновки
Список використаних джерел та літератури
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
