Державні механізми управління енергозбереженням - Автореферат

Причиною ситуації, що склалася, у значній мірі, є відсутність злагоджених державних механізмів управління енергозбереженням, які забезпечують узгодження інтересів усіх субєктів державної енергозберігаючої політики. Перехід до активної державної політики енергозбереження, яка буде підкріплена діючими державними механізмами управління енергозбереженням, є актуальним завданням, рішення якого забезпечить значні економічні переваги, як для України в цілому, так і для субєктів господарювання: зростання загальної ефективності функціонування економіки, поліпшення її структури, підвищення конкурентоспроможності продукції на світових ринках, зниження екологічного навантаження на навколишнє природне середовище, більш комфортні умови для проживання людей. При всій цінності й актуальності проведених досліджень зберігається необхідність застосування комплексного підходу до розвитку державних механізмів управління енергозбереженням, який би дозволив погодити інтереси всіх учасників державної енергозберігаючої політики. Методичну основу роботи становлять загальнонаукові і спеціальні методи досліджень, а саме: методи аналізу й синтезу - для уточнення сутності поняття «енергозбереження», для розробки системи інформаційно-аналітичного забезпечення прийняття управлінських рішень у сфері енергозбереження; порівняння - для здійснення порівняльного аналізу державних механізмів управління енергозбереженням у контексті вітчизняного й світового досвіду, а також методи узагальнення результатів при формуванні висновків. Системний підхід було використано для визначення структурних елементів державних механізмів управління енергозбереженням і дослідження їх взаємозвязків, для обґрунтування рекомендацій з удосконалення державних механізмів управління енергозбереженням.На основі дослідження результатів впровадження державної енергозберігаючої політики у зарубіжних країнах і формування відповідної системи державного управління енергозбереженням, було виділено певні особливості, які можуть бути використані у вітчизняних умовах: - застосування комплексного й системного підходу до формування й реалізації державної енергозберігаючої політики; У другому розділі - «Дослідження ефективності застосування державних механізмів управління енергозбереженням в Україні» - досліджено практичні аспекти застосування державних механізмів управління енергозбереженням та визначено їх ефективність. На основі проведеного аналізу нормативно-законодавчої бази енергозбереження було встановлено, що система державного управління енергозбереженням знаходиться у стані постійної трансформації. Держава, розглядаючи енергозбереження як пріоритетний напрям державної політики України, не забезпечує стабільність бюджетного фінансування розроблених програм енергозбереження, що не дозволяє досягти поставлених завдань та підриває довіру субєктів господарювання до цілеспрямованості дій держави. У третьому розділі - «Удосконалення державних механізмів управління енергозбереженням» - розроблено методичний підхід до управління енергозбереженням, науково обґрунтовано напрями удосконалення організаційного, економічного та інформаційного механізмів управління енергозбереженням, що дозволить підвищити ефективність реалізації державної енергозберігаючої політики.У дисертаційному дослідженні вирішено актуальне науково-практичне завдання щодо вдосконалення державних механізмів управління енергозбереженням. Необхідність здійснення реорганізації системи управління енергозбереженням в Україні зумовлюється неефективністю існуючої державної енергозберігаючої політики, яка не відповідає потребам суспільства й тягне значні витрати держави на забезпечення субєктів господарювання та населення енергоресурсами. Проведено аналіз сучасних наукових поглядів щодо сутності поняття «енергозбереження» та обґрунтовано роль енергозбереження у забезпеченні національної безпеки, передусім, в економічній, енергетичній, екологічній та соціальній сферах. Зясовано, що висока результативність державної енергозберігаючої політики у розвинених країнах зумовлена застосуванням комплексного й системного підходу до її формування й реалізації, поєднанням ринкових і державних механізмів управління, зосередженням основної діяльності щодо енергозбереження на регіональному рівні із наданням державної підтримки в декількох напрямах, зокрема, у житлово-комунальному господарстві й бюджетній сфері на основі використання принципів виділеної компетенції та ресурсної забезпеченості. Виділено недоліки, що обумовили низькі результати реалізації державної політики енергозбереження в Україні: відсутність ефективного механізму фінансування енергозберігаючих програм; перевага адміністративних методів державного управління; нераціональна структура інститутів управління, яка має слабку регіональну орієнтацію; низька ефективність економічного механізму управління енергозбереженням.

План Факт % до плану План Факт % до плану

У дисертаційному дослідженні вирішено актуальне науково-практичне завдання щодо вдосконалення державних механізмів управління енергозбереженням. Отримані у процесі дослідження результати дають можливість сформулювати такі загальні висновки: 1. Необхідність здійснення реорганізації системи управління енергозбереженням в Україні зумовлюється неефективністю існуючої державної енергозберігаючої політики, яка не відповідає потребам суспільства й тягне значні витрати держави на забезпечення субєктів господарювання та населення енергоресурсами. Це вказує на необхідність подальшого пошуку механізмів, спрямованих на підвищення ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів.

2. Проведено аналіз сучасних наукових поглядів щодо сутності поняття «енергозбереження» та обґрунтовано роль енергозбереження у забезпеченні національної безпеки, передусім, в економічній, енергетичній, екологічній та соціальній сферах. Запропоновано власне бачення сутності даного поняття: процес раціонального використання енергоресурсів та залучення в господарський оборот поновлюваних джерел енергії з метою забезпечення енергоефективного економічного розвитку й поліпшення соціальної ситуації в країні, а також збереження екосистеми й непоновлюваних енергетичних ресурсів для майбутніх поколінь.

3. Виявлено особливості реалізації державної політики енергозбереження в Україні й розвинених країнах. Зроблено висновок про неналежний вплив державних органів на процеси, які відбуваються в національній економіці нашої держави, зокрема, у сфері енергозбереження. Підтвердженням даної думки є низькі результати реалізації Комплексної державної програми енергозбереження України.

Зясовано, що висока результативність державної енергозберігаючої політики у розвинених країнах зумовлена застосуванням комплексного й системного підходу до її формування й реалізації, поєднанням ринкових і державних механізмів управління, зосередженням основної діяльності щодо енергозбереження на регіональному рівні із наданням державної підтримки в декількох напрямах, зокрема, у житлово-комунальному господарстві й бюджетній сфері на основі використання принципів виділеної компетенції та ресурсної забезпеченості. Позитивний досвід зарубіжних країн зумовлює необхідність перегляду та удосконалення державних механізмів управління енергозбереженням в Україні.

4. Визначено ефективність застосування державних механізмів управління енергозбереженням. Виділено недоліки, що обумовили низькі результати реалізації державної політики енергозбереження в Україні: відсутність ефективного механізму фінансування енергозберігаючих програм; перевага адміністративних методів державного управління; нераціональна структура інститутів управління, яка має слабку регіональну орієнтацію; низька ефективність економічного механізму управління енергозбереженням.

5. Розроблено методичний підхід до управління енергозбереженням, який передбачає реалізацію послідовних етапів з урахуванням необхідності переходу до впровадження довгострокових енергозберігаючих проектів. Запропоновано: - реформувати організацію бюджетного процесу шляхом практичної реалізації програмно-цільового методу;

- створити вертикальну систему державного управління енергозбереженням;

- застосувати комплексний підхід до розвитку державних механізмів управління енергозбереженням;

- проводити постійний моніторинг щодо виконання проміжних запланованих показників енергозбереження на основі системи індикаторів.

6. Удосконалено інституційні основи державного управління енергозбереженням. Пропонується за Державним агентством з енергоефективності та енергозбереження України закріпити на законодавчому рівні повноваження щодо розробки єдиної державної політики енергозбереження та створення сприятливих умов для активізації даного процесу в Україні; функцію виконавчої агенції з реалізації прийнятих державних програм та проектів передати регіональним компаніям енергозбереження, створення яких передбачається у складі Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження. З метою широкого залучення населення та юридичних осіб до енергозбереження було запропоновано створення на місцевому рівні енергозберігаючих офісів.

7. Науково обґрунтовано напрями удосконалення організаційного та економічного механізмів управління енергозбереженням на основі застосування комплексного підходу. Зясовано, що організація карткових приладів контролю та обліку витрат паливно-енергетичних ресурсів, створення домових комітетів та зміна підходу до формування тарифної політики в електроенергетиці дозволить вирішити протиріччя між органами державної влади, енергопостачальними підприємствами та учасниками процесів енергоспоживання.

З метою прискорення процесу реалізації енергозберігаючих проектів було запропоновано: спростити процедуру узгодження інвестиційних проектів на всіх рівнях управління на основі використання принципу «одного вікна», створити на регіональному рівні револьверні фонди енергозбереження.

8. Удосконалено інформаційний механізм управління енергозбереженням шляхом створення єдиного інформаційного центру з енергозбереження, який дозволить не тільки підвищити інформованість усіх субєктів господарювання, але й забезпечить інформаційно-аналітичну підтримку прийняття рішень у сфері енергозбереження. Дану інституційну структуру пропонується створити в рамках Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України.

Статті у фахових виданнях

1. Кошева Г.О. Сутність та значення ресурсозбереження в стратегії управління підприємством / Г.О. Кошева, О.І. Шапоренко // Фінансово - банківські механізми державного управління економікою України : зб. наук. пр. ДОНДУУ. - 2007. - Т.VIII. - С. 133 - 141. - (Державне управління; вип. 82).

Особистий внесок: обґрунтовано роль ресурсозбереження як основи підвищення конкурентоспроможності підприємства.

2. Кошева Г.О. Енергозбереження й економічне зростання / Г.О. Кошева // Державні механізми управління природокористуванням : зб. наук. пр. ДОНДУУ. - 2008. - Т.ІХ. - С. 107 - 115. - (Державне управління; вип. 111).

3. Кошева Г.О. Удосконалення механізмів управління ресурсозбереженням в Україні / Г.О. Кошева // Державні механізми управління природокористуванням : зб. наук. пр. ДОНДУУ. - 2008. - Т.ІХ. - С. 40 - 49. (Державне управління; вип. 100).

4. Кошева Г.О. Методичні аспекти управління ресурсозбереженням на макро- та мікроекономічному рівнях / Г.О. Кошева // Державні механізми управління природокористуванням : зб. наук. пр. ДОНДУУ. - 2009. - Т.Х. - С. 149 - 156. - (Державне управління; вип. 134).

5. Кошева Г. О. Екологічний аудит як інструмент екоорієнтованого управління економікою / Г.О. Кошева // Соціальні аспекти державного управління : зб. наук. пр. ДОНДУУ. - 2009. - Т.Х. - С. 172 - 178. - (Державне управління; вип. 115).

6. Кошева Г.О. Механізми фінансування заходів щодо економії та раціонального використання паливно-енергетичних ресурсів / Г.О. Кошева // Державні механізми управління природокористуванням : зб. наук. пр. ДОНДУУ. - 2010. - Т. ХІ. - С. 123 - 131. - (Державне управління; вип. 170).

7. Кошева Г.О. Можливості використання резервів енергозбереження в економічному розвитку України / Г.О. Кошева, С.Ф. Марова // Економіка та держава. - 2010. - №12. - С. 90 - 92.

Особистий внесок: визначено чинники, які впливають на здійснення енергозбереження та використання існуючих резервів.

8. Кошева Г.О. Контроль та облік витрат енергоресурсів - первинна умова енергозбереження / Г.О. Кошева, С.Ф. Марова // Менеджер. - 2011. - №1(55). - С. 161 - 164.

Особистий внесок: запропоновано впровадження механізму кредитування споживачами енергоресурсів енергопостачальних підприємств шляхом установки приладів контролю й обліку витрат енергоресурсів на картковій основі.

9. Кошева Г.О. Концептуальні основи ресурсозберігаючої політики України / Г. О. Кошева, О.І. Шапоренко // Пріоритети збалансованого (сталого) розвитку України : матеріали ІІ Українського екологічного конгресу (м. Київ, 27 - 28.10.2008 р.) - К., 2009. - С. 122 - 125.

Особистий внесок: узагальнено методологічні положення концептуальних основ формування ресурсозберігаючої політики.

10. Кошева Г.О. Проблеми формування ефективного економічного механізму управління ресурсозбереженням в Україні / Г.О. Кошева // Структурна перебудова та екологізація економіки в контексті переходу України до збалансованого розвитку : матеріали ІІІ Українського екологічного конгресу (м. Київ, 10 - 11.12.2009 р.). - Київ, 2009. - С. 123 - 126.

11. Кошева Г.О. Законодавче забезпечення державного контролю за ефективністю використання паливно-енергетичних ресурсів / Г.О. Кошева // Збалансований (сталий) розвиток України - пріоритет національної політики : матеріали Всеукраїнської наукової екологічної конференції (м.Київ, 26 жовтня 2010 р.) - К. : Центр екологічної освіти та інформації, 2010. - С. 131 - 135.

12. Кошева Г.О. Механізми державного управління енергозбереженням в Україні: проблеми та шляхи вирішення / Г.О. Кошева // Екологічний менеджмент у загальній системі управління : матеріали Х щорічної Всеукраїнської наукової конференції (м. Суми, 20 - 21 квітня 2010р.) : у 2 т. - Суми : СУМДУ, 2010. - Т.1. - С. 155 - 158.

13. Кошева Г.О. Механізми державного управління енергозбереженням у розвинених країнах: аналіз, пропозиції щодо їх використання в Україні / Г.О. Кошева // Економіка природокористування та охорони навколишнього середовища : зб. наук. пр./ ДОНДУУ. - 2010. - Т.ХІ. - С. 186 - 196. - (Економіка; вип. 156).