Державні механізми економіко-правового регулювання природокористування - Автореферат

Потребує удосконалення не лише державна система управління природокористуванням в частині окремих складових природного середовища й економічно важливими ресурсами, але й економіко-правове регулювання природокористування. У рамках цієї теми автором досліджено теоретичні і практичні основи державного управління природокористуванням, доведена необхідність впровадження логістичних методів управління, удосконалено державні механізми економіко-правового регулювання природокористування. виявлено особливості економіко-екологічної політики держави в контексті раціонального управління природокористуванням і проаналізовано стан природокористування в Україні та її регіонах; визначено податково-правові аспекти природокористування в контексті державного регулювання раціонального використання природних ресурсів та охорони навколишнього природного середовища; Основний науковий результат дисертаційної роботи полягає в обґрунтуванні необхідності удосконалення державних механізмів економіко-правового регулювання природокористування шляхом впровадження комплексного підходу до управління природокористуванням.У першому розділі “Теоретичні засади економіко-правового регулювання природокористування” поглиблено теоретичні положення, що розкривають суть і значення природних ресурсів в макроекономічній моделі державного регулювання процесу природокористування, сутність його правового регулювання. Природні ресурси, залучені до сфери людської діяльності, відносяться одночасно до природної та соціально-економічної сфери і стають одним з основних обєктів природокористування, а ступінь поновлення та вичерпності ресурсів багато в чому залежить від його характеру, що являє собою одночасно і процес суспільного виробництва загалом, і раціональне використання природних ресурсів, їх охорона і відтворення та належні умови природного життєвого середовища. Міжнародне співробітництво в галузі природокористування реалізується через Програму по охороні навколишнього природного середовища, Світовий фонд дикої природи, Міжнародну спілку охорони природи, Міжнародні організації ЮНЕСКО, Всесвітню організацію охорони здоровя, Продовольчу та Аграрну організації, які розробили довгострокові програми по оцінці взаємодії людини і навколишнього природного середовища. У другому розділі “Аналіз проблем економіко-правового регулювання природокористування” визначено економіко-екологічну політику держави в контексті раціонального управління природокористуванням, проаналізовано стан природокористування в Україні та її регіонах, розглянуто податково-правові аспекти природокористування в межах державного регулювання раціонального використання природних ресурсів та охорони навколишнього природного середовища, проаналізовано існуючі проблеми економіко-правового регулювання природокористування. У практиці планування слід передбачати розроблення територіальних комплексних схем раціонального використання природних ресурсів і охорони навколишнього середовища, екологізацію проектування, будівництва та експлуатації природно-господарських систем, всебічне врахування природних, економічних і соціальних факторів, правильний вибір методів планування та вибір відповідної еколого-економічної моделі природокористування.На підставі проведених наукових досліджень у дисертаційній роботі виконано теоретичне узагальнення та запропоновано нове вирішення актуального наукового завдання щодо удосконалення державних механізмів економіко-правового регулювання природокористування за рахунок впровадження комплексного підходу, що ґрунтується на поєднанні інвестиційно-програмної та логістичної концепції державного управління природокористуванням. Обґрунтовано необхідність розробки нового механізму державної екологічної політики і, відповідно, нової стратегії природокористування, що має сприяти досягненню стабілізованого розвитку економіки не тільки окремої держави, але й всіх держав світу. Виявлено особливості економіко-екологічної політики держави в контексті раціонального управління природокористуванням, які полягають в тім, що серед різноманітних заходів, які відбуваються на державному рівні щодо охорони навколишнього середовища, провідна роль належить екологічному праву, виникнення і розвиток якого в Україні стало результатом обєктивних вимог розвитку суспільства, закономірним підсумком еволюції відносин між суспільством і природою. Система екологічного законодавства в Україні складається з таких елементів: конституційне регулювання екологічних правовідносин; регулювання правовідносин еколого-правовими нормами різних галузей законодавства; регулювання правовідносин нормами забезпечувальних галузей законодавства; еколого-правове регулювання; міжнародно-правове регулювання. Дослідженням доведено, що першочерговим завданням в Україні є приведення національного законодавства у відповідність із чинними нормами міжнародного права і забезпечення того, щоб нові законодавчі акти нашої держави узгоджувалися з міжнародними вимогами.

2. Основний зміст дисертації

На підставі проведених наукових досліджень у дисертаційній роботі виконано теоретичне узагальнення та запропоновано нове вирішення актуального наукового завдання щодо удосконалення державних механізмів економіко-правового регулювання природокористування за рахунок впровадження комплексного підходу, що ґрунтується на поєднанні інвестиційно-програмної та логістичної концепції державного управління природокористуванням. Основні теоретичні й практичні результати наукового дослідження зводяться до наступних положень: 1. Визначено, що однією з гостріших проблем сучасності є зростаюче залучення природних ресурсів в сферу діяльності людства. Ступінь поновлення та вичерпності ресурсів багато в чому залежить від характеру природокористування. Обґрунтовано необхідність розробки нового механізму державної екологічної політики і, відповідно, нової стратегії природокористування, що має сприяти досягненню стабілізованого розвитку економіки не тільки окремої держави, але й всіх держав світу. Провідними принципами при виробленні такої стратегії мають бути попереджальний підхід і розділення відповідальності.

2. Виявлено особливості економіко-екологічної політики держави в контексті раціонального управління природокористуванням, які полягають в тім, що серед різноманітних заходів, які відбуваються на державному рівні щодо охорони навколишнього середовища, провідна роль належить екологічному праву, виникнення і розвиток якого в Україні стало результатом обєктивних вимог розвитку суспільства, закономірним підсумком еволюції відносин між суспільством і природою. Основою екологічно-правової системи держави є Конституція України. Система екологічного законодавства в Україні складається з таких елементів: конституційне регулювання екологічних правовідносин; регулювання правовідносин еколого-правовими нормами різних галузей законодавства; регулювання правовідносин нормами забезпечувальних галузей законодавства; еколого-правове регулювання; міжнародно-правове регулювання.

3. Дослідженням доведено, що першочерговим завданням в Україні є приведення національного законодавства у відповідність із чинними нормами міжнародного права і забезпечення того, щоб нові законодавчі акти нашої держави узгоджувалися з міжнародними вимогами. Серйозною вадою чинного на сьогодні природоохоронного законодавства є відсутність комплексності в регулюванні відносин щодо природного середовища як єдиної системи. Враховуючи, що взаємозвязки між термінами і якістю прийнятих законів стосовно природних ресурсів, носять комплексний характер, парламент має виступати в ролі інституту розвитку і враховувати послідовне накопичення законодавчої інформації та поетапне прийняття законодавчих рішень.

4. Аналіз зарубіжного досвіду та міжнародних аспектів природокористування показав, що в багатьох країнах світу розроблені і діють національні програми природокористування, прийняті кодекси законів про охорону природи і її окремих складових. Загальні основи й мета політики збереження природного середовища надаються в основному законі про навколишнє природне середовище, на базі якого приймаються законодавчі акти, що регулюють окремі аспекти природокористування, спрямовані на певні регіони і галузі економіки, на відповідні компоненти навколишнього середовища. Позитивним досвідом зарубіжних країн є те, що в них крім спеціально уповноважених органів державного управління, у тому числі й галузевих, які несуть відповідальність за стан природного середовища, створені центральні органи державного управління з широкими повноваженнями. Вони відповідають за загальне керівництво в національному масштабі політикою в галузі навколишнього природного середовища, за координацію дій інших зацікавлених юридичних і фізичних осіб, установ і відомств, за участь у міжнародних програмах співробітництва. Глобальний характер природокористування обумовлює необхідність сумісних дій різних держав по рішенню екологічних проблем на основі міжнародного досвіду і характеру міжнародних економічних відносин. Серед методів і засобів цієї діяльності організаційно-правові, адміністративні та фінансово-економічні заходи.

5. Дослідження довело, що загострення екологічних проблем поставило перед державою задачу осмислення сучасних тенденцій еколого-економічного розвитку, розробки державної концепції охорони навколишнього природного середовища та створення відповідних державних структур. Істотне погіршення екологічної ситуації на всіх рівнях - глобальному, регіональному та локальному, викликає необхідність розвитку нового еколого-економічного мислення, заснованого на відповідній державній політиці, головним напрямком якої має стати розробка принципово нових методів оцінки виробничо-господарської діяльності. Доведена актуальність економічного аспекту проблем сучасного природокористування та необхідність адекватного відображення тих закономірностей і змін, які відбуваються під впливом науково-технічного прогресу між суспільним виробництвом і природою, що вимагає переходу від традиційного економічного аналізу та оцінки виробничо-господарської діяльності людини до інтегрального, еколого-економічного аналізу і еколого-економічної оцінки цієї діяльності.

6. Аналіз стану природокористування України та її регіонів показав, що сьогодні вкрай необхідні більш жорсткі вимоги до здійснення контролю за виконанням нормативних актів, держава повинна більш швидко реагувати на результати техногенного впливу на довкілля. В цілях зменшення використання земельних надр та раціонального природокористування необхідно впроваджувати активні заходи по оптимізації господарських звязків і відповідного економічного стимулювання такого господарювання, що в підсумку приведе до скорочення сукупних витрат ресурсів на виробництво продукції за рахунок їх раціонального використання. Визначені основні завдання держави, спрямовані на раціональне природокористування

7. Обґрунтовано необхідність удосконалення економіко-правових засад державного регулювання природокористування за рахунок впровадження інвестиційно-програмної концепції державного регулювання природокористування, спрямованої на раціональне і безпечне природокористування. Надана методологія розробки інвестиційної програми економічного природокористування, основу якої становить програмно-цільовий підхід. Удосконалення економіко-правових засад охорони навколишнього природного середовища і раціонального природокористування слід здійснювати через впровадження фундаментальних засад оподаткування в системі природокористування, встановлення дієвих податкових взаємовідносин, впровадження наукового підходу до рішення задач державної податкової політики.

8. Запропоновано комплекс заходів, спрямованих на підвищення ефективності формування та використання джерел інвестування економічного природокористування, впровадження яких має відбуватися на трьох рівнях: державному, регіональному, на рівні окремої галузі або підприємства. На державному рівні пропонується: розробка механізму посилення економічної зацікавленості комерційних банків у кредитуванні проектів, повязаних з природокористуванням; виділення коштів на формування державних фондів підтримки природоохоронних заходів. На регіональному рівні: відшкодування відсоткових ставок за рахунок коштів місцевого бюджету за кредитами, які будуть залучені підприємствами для реалізації своїх інвестиційних проектів економічного природокористування; розробка програми цільового кредитування підприємств, що займаються природоохоронною діяльністю, раціональним природокористуванням тощо; пріоритетне спрямування коштів на фінансування прибуткових проектів з метою підвищення ефективності використання регіональних інвестиційних ресурсів. На рівні галузі або окремих підприємств необхідним є удосконалення амортизаційної політики шляхом застосування найбільш відповідних умовам діяльності підприємства методів амортизації.

9. Обґрунтовано необхідність включення до економічного механізму природокористування додаткового інструменту - концепції природничо-продуктового ланцюга, що сприятиме раціональному природокористуванню через обмеження масштабів використання природних ресурсів та лімітування норм залучення нових природних ресурсів в господарський обіг. Запропоновано логістичний підхід до управління системою природокористування, що спрямований на формування стратегії досягнення головної мети і визначення ефективності функціонування кожної ланки системи відповідно до обраної стратегії - раціонального природокористування. Розроблена методика формування логістичної стратегії раціонального природокористування, що спрямована на оптимальне задоволення потреб споживачів.

1. Грушева Т.І. Податкова система як важлива структура державного управління / Т.І. Грушева, О.А. Долгий // Зб.н.праць ДОНДУУ. Серія “Державне управління”. Т.7, вип. 64 “Управління соціально-економічним розвитком територій та підприємств”. - Донецьк, 2006. - С.156-163.

2. Грушева Т.І. Зарубіжний досвід та міжнародні аспекти управління природокористуванням / Т.І. Грушева // Менеджер. - 2007. - № 4 (42). - С. 192-198.

3. Грушева Т.І. Логістична стратегія державного управління природокористуванням: регіональний аспект / Р.Р. Ларіна, Т.І. Грушева // Зб.н.праць ДОНДУУ. Серія “Державне управління”. Т.8, вип. 93 “Проблеми формування та реалізації державної політики у сферах державного, регіонального і галузевого управління”. - Донецьк, 2007. - С.15-22.

4. Грушева Т.І. Правове регулювання процесу державного управління природокористуванням // Р.Р. Ларіна, Т.І. Грушева // Менеджер. - 2008. - № 1 (43). - С.18-22.

5. Грушева Т.І. Удосконалення податково-правових засад охорони навколишнього природного середовища і раціонального природокористування / Т.І. Грушева // Зб.н.праць ДОНДУУ. Серія “Державне управління”. вип. 101 “Проблеми державного управління розвитком промислового потенціалу регіону”. - Донецьк, 2008. - С.227-235.

6. Грушева Т.І. Формування державної концепції економічного природокористування / Т.І. Грушева // Менеджер. - 2008. - № 2 (44). - С.95-99.

7. Грушева Т.І. Еколого-економічна політика держави в контексті раціонального управління природокористуванням / Р.Р. Ларіна, Т.І. Грушева // Зб.н. праць ДОНДУУ. Серія “Економіка”. вип. 76 “Природні ресурси й навколишнє середовище”. - Донецьк, 2007. - С.34-41.

Размещено на .ru