Форми участі держави у правовідносинах інтелектуальної власності, дарування та спадкування. Відповідальність держави за договірними та деліктними зобов’язаннями. Пошук шляхів удосконалення функціонування держави як учасника цивільних правовідносин.
Аннотация к работе
А ті положення чинного законодавства України, що залишилися, у сукупності з тими, які виникли в звязку з набранням чинності Цивільного та Господарського кодексів України, чітко не врегульовують, у багатьох випадках, питань, повязаних з участю держави та створюваних нею субєктів у цивільних правовідносинах, що загалом призводить до виникнення як в теорії, так і на практиці цілої низки проблемних питань. Актуальність теми дисертаційного дослідження обумовлена необхідністю розгляду питань, повязаних із визначенням правового статусу держави серед учасників цивільних правовідносин у сучасних умовах розвитку національної правової системи України, особливостей участі держави в цивільних правовідносинах та визначення форм такої участі, враховуючи специфіку правового статусу створюваних державою субєктів, а також розглядом питань щодо відповідальності держави за договірними та деліктними зобовязаннями з урахуванням особливостей реалізації такої відповідальності. Враховуючи вказане, а також те, що жодна з існуючих на сьогодні робіт у вітчизняній доктрині комплексно не розкриває особливостей правового статусу держави як учасника цивільних правовідносин, специфіки її участі у цивільних правовідносинах через органи державної влади та юридичних осіб публічного і приватного права, особливостей правовідносин, які складаються між державою та органами державної влади, юридичними особами публічного і приватного права, а також проблем деліктної та договірної відповідальності держави у приватних правовідносинах, необхідність підготовки такого дослідження вбачається очевидною. Історичний метод використовувався при вивченні історичних аспектів правового становища та участі держави у цивільних правовідносинах; порівняльно-правовий - при дослідженні правової природи держави, а також розгляді чинного та такого, що втратило чинність законодавства щодо участі держави у цивільних правовідносинах з урахуванням законодавства інших держав; системно-правовий - при виявленні факторів, що мали визначальний вплив при зясуванні особливостей участі держави у цивільних правовідносинах; статистичний - при розгляді судових справ, учасником яких є держава або обєктом яких є державна власність, а також їх аналіз; теоретико-прогностичний - для формулювання рекомендацій з удосконалення законів, а також інших нормативно-правових актів, розяснень та рекомендацій, що стосуються участі держави у цивільних відносинах. Залежно від завдань і функцій, що виконуються державою, в одних випадках - він є адекватним обсягу правосубєктності більшості учасників цивільних правовідносин, в других - лише держава може бути субєктом певних цивільних прав (наприклад, власником майна, яке не може належати іншим особам), в третіх - держава не може бути субєктом певних цивільних прав (наприклад, вона не може бути спадкодавцем або спадкоємцем за законом).У Вступі обґрунтовується актуальність теми дисертаційної роботи, її звязок з науковими програмами, планами, темами, сформульовано мету та завдання дослідження, визначено його обєкт, предмет, теоретичну та методологічну основи, викладено наукову новизну й основні її положення, що виносяться на захист, висвітлено теоретичне і практичне значення отриманих результатів, надано інформацію про їх апробацію та публікації за темою дисертації.У підрозділі 1.1 - „Поняття та правова природа держави як учасника цивільних правовідносин” - автором, на основі аналізу притаманних державі ознак як публічно-правовому утворенню, сформульовано поняття держави у якості політико-територіальної організації, що володіє суверенітетом та має спеціальний апарат управління та примусу, яка за допомогою права здатна роботи власну волю загальнообовязковою для населення та інших субєктів у її складі, а також забезпечує правопорядок, єдність та захист суспільства, законність суспільних/ індивідуальних прав та інтересів. Досліджуючи правову природу держави як публічно-правового утворення через призму доктрини цивілістичної науки з урахуванням різноманітних наукових підходів до розуміння такого явища як держава, а також положень законодавства, автором визначено, що участь держави у цивільних правовідносинах обумовлена тим, що держава, для досягнення завдань (виконання функцій), які стоять перед нею, потребує визнання можливості брати участь у майнових правовідносинах. Вступаючи у цивільні правовідносини, на державу у повній мірі розповсюджуються норми цивільного законодавства, які стосуються порядку її участі у правовідносинах, що регулюються цивільним законодавством, у тому числі вимоги по забезпеченню юридичної рівності учасників таких правовідносин. У підрозділі 1.2 - „Загальні положення участі держави в окремих видах цивільних правовідносин: інтелектуальної власності, дарування, спадкування” - автором обґрунтовано те, що: а) держава є субєктом права інтелектуальної власності, до якої такі права можуть перейти згідно закону або на підставі договору. На підставі проведеного правового аналізу закріплених у ЦК України обєктів права інтелектуальної власності, ав