Держава в системі соціального партнерства - Реферат

У Росії ця модель наполегливо впроваджувалася спочатку урядом Гайдара, а згодом - з деякими модифікаціями - урядом Черномирдіна. Соціальна держава має пряме відношення до соціального партнерства, тому що саме соціальне партнерство і передбачає соціально - орієнтовану політику, що проводиться державою. У соціальній політиці це означає пере розподіл (на основі закону) частини багатств для підтримки незаможних верств - у цьому полягає істотне значення соціальної держави; визначає прожитковий мінімум, який реалізує через встановлені закони про мінімальні розміри заробітної плати, пенсій, допомоги по безробіттю; - забезпечує громадянам певний комплект безкоштовних послуг у галузі освіти, охорони здоровя, екологічної безпеки, доступності до культурних благ; створює мінімальні необхідні умови для соціального страхування. Виступаючи як субєкт соціального партнерства, держава виконує в необхідних випадках також свої адміністративні та інформаційні функції. Держава, наприклад, яка взяла на себе обовязок розвивати підприємницьку культуру, здатне через засоби масової інформації, мистецтво та інші канали впливу наочно рекламувати підприємництво як благо для суспільства.Основні складові політики держави у сфері соціального партнерства: узгодження між партнерами на вищому (національному) рівні основних напрямків соціально-економічної політики в цілому, включаючи розробку основних критеріїв та показників соціальної справедливості, заходів щодо захисту субєктів трудових відносин; формування та вдосконалення механізмів та інститутів, сприяють узгодженню інтересів соціальних партнерів на різних рівнях; створення відповідних органів, комісій, покликаних займатися вирішенням завдань розвитку соціального партнерства і регулювання соціально-трудових відносин; сприяння розширенню участі трудящих в управлінні підприємствами, галузями виробництва, справами держави і суспільства, розвиток і стимулювання переговорного характеру процесу врегулювання виникаючих між сторонами суперечностей і розбіжностей; зниження рівня і помякшення гостроти соціальних конфліктів за допомогою розвитку і вдосконалення законно стосовно практики, примирних і погоджувальних процедур. Формування соціальної держави тісно взаємоповязане з розвитком системи соціального партнерства, яке здатне значно розвантажити державу від багатьох соціальних функцій. Як свідчить сучасна практика, найбільше поширення в діяльності органів державного управління отримали укладення договорів, угод на основі досягнення консенсусу у найважливіших напрямах соціально-економічного та політичного розвитку, шляхом погодження інтересів різних груп, верств і класів. Консенсус у партнерських відносинах виявляється в наступних трьох основних видах: позитивний, тобто достатній для запобігання розростання соціальних конфліктів, недопущення масових соціальних хвилювань, воєн; негативний, при якому досить високий рівень недовіри між основними субєктами соціального партнерства; неоднозначний та двосічний, характеризується стійкою тенденцією зростання соціальних конфліктів, страйків, масових акцій протесту. Процес узгодження та захисту інтересів працівників і роботодавців, підприємців може здійснюватися як безпосередньо, шляхом організації взаємодії органів державного та муніципального управління з представниками профспілок та обєднаннями роботодавців, так і опосередковано в результаті обміну інформацією, створення сприятливих умов для вирішення виникаючих проблем, ведення переговорів і підписання колективних договорів, угод.Звязки інститутів державного та муніципального управління з профспілками та обєднаннями підприємців, роботодавців можна розглядати з різних позицій: з точки зору узгодження або констатації загальних цілей взаємодії, а також характеристики специфічних напрямків, осмислення особливостей поведінки кожного субєкта в залежності від стану справ у сфері соціально-трудових відносин у даний момент або в прогнозованому майбутньому. Обєктивно всі три сторони - владні структури, профспілки та обєднання роботодавців - у своїй діяльності прагнуть до забезпечення економічного і соціального прогресу, до раціонального використання трудового потенціалу, поліпшення умов праці і побуту працівників, до створення ефективної системи колективних договорів та угод і т.д. Відбуваються в економіці, на виробництві процеси найчастіше перешкоджають досягненню названих цілей, створюють ситуацію, при якій державні органи, обєднання підприємців не в змозі сприяти динамічному розвитку виробництва, втрачають контроль над соціально-економічною обстановкою. Держава, обєднуючи всіх громадян країни, здатне представляти в системі соціального партнерства їх загальні інтереси і цілі, висловлювати загальну волю народу, забезпечувати втілення її в життя, застосовуючи найрізноманітніші технології, в тому числі умиротворення, стримування, розколу "по горизонталі" і "по вертикалі ".У 1998 р. прийнята і реалізується "Федеральна цільова програма сприяння зайнятості населення РФ за 1998-2000 роки"

Зміст

Вступ

1. Місце держави у соціальному партнерстві

2. Роль держави в системі соціального партнерства

3. Держава і консенсус в партнерських відносинах

4. Держава як виразник загальної волі народу

5. Соціальне партнерство і регулювання безробіття

6. Державний мінімальний соціальний стандарт

Висновок

Список літератури