Держава: сутність, поняття, форма, функції та механізм - Курсовая работа

Після Жовтневої революції у радянській юридичній літературі панували уявлення про державу, що походили від ідеї класового устрою суспільства, в світлі якої вона розглядалася “як знаряддя, машина для придушення одного класу іншим”, “організація економічно пануючого класу” тощо. Необхідно зазначити, що держава повністю не зливається із суспільством, не розчиняється в ньому, вона є організацією, яка певним чином відокремлена, інституалізована у вигляді механізму держави (державної системи), має власні закономірності становлення, функціонування та розвитку, особливі потреби та інтереси. Отже, держава має такі, лише їй притаманні ознаки: 1) всеохоплююча організація - обєднує в єдине ціле всіх членів суспільства (більшість населення повязана з державою стійкими відносинами підданства або громадянства), відображує та забезпечує як загальносуспільні інтереси і потреби, так і інтереси й потреби його членів (усі інші соціальні організації - політичні партії, професійні та молодіжні спілки, трудові колективи, тощо - охоплюють лише окремі верстви населення); 9) повязана правом - організовує життя на правових засадах; право юридично оформлює державу та державну владу та тим самим робить їх легітимними, тобто законними; держава здійснює свої функції в правових формах. Разом податки та збори формують державну казну, з якої фінансується сама держава та фінансується виконання державою певних соціальних функцій (освітніх, медичних тощо), надає матеріальну підтримку в межах міжнародного співробітництва економічно слаборозвинутим державам чи постраждалим від природних катаклізмів тощо.Внутрішній суверенітет має такі ознаки: 1) верховенство (або прерогатива влади) - розуміється виключно як територіальне верховенство, згідно з яким держава має виключну владу в межах своєї території, що виключає діяльність в цьому просторі будь-якої іншої публічної влади; Суверенітетом володіють будь-які держави незалежно від розміру їх території, кількості населення, форми правління й устрою. У межах власної території здійснюються такі суверенні права, як: право законотворчості; право визначати правовий статус особи (зокрема - статус громадянства); право збору податків; право формування державного бюджету; право державної власності; право на зовнішньоекономічну діяльність; право застосування примусу; право забезпечення національної безпеки; право на інформацію. Отже, до основних прав народу, які закріплюють його суверенітет, можна віднести: можливість бути носієм і джерелом влади в державі; право визначати і змінювати конституційний лад; право на законні форми протесту; право змінювати територію власної держави; право на володіння, користування і розпорядження національним багатством; право формування складу органів державної влади та органів місцевого самоврядування; брати участь у законотворчій діяльності. Основні права нації: право на існування і вільний розвиток, здатність реалізувати право на політичне самовизначення; право на духовно-культурний розвиток, розвиток національної мови, звичаїв, традицій; право розпоряджатися природними і матеріальними ресурсами на своїй території; право на мирне співіснування з іншими народами і націями; право на екологічну безпеку й ін.У державознавстві, поняття «форма держави» досліджується двома основними шляхами: перший підхід - інструментальний (практично-політичний) передбачає вивчення форми держави з точки зору забезпечення ефективності державного управління, стабільності функціонування державного апарату, побудови взаємовідносин уряду та народу тощо (їм займається наука конституційного права); другий підхід - науково-пізнавальний (гносеологічний) дозволяє виявити взаємозвязки між формою держави та її сутністю, змістом та історичним типом. У державах, які мають писану конституції, форма держави закріплюється в окремій главі Основного закону, що має відповідну назву, або ж у розділі, який присвячений конституційному ладу. У державах, де відсутня писана конституція, форма держави визначається окремими конституційними законами або конвенційними нормами, які формуються історично. Вивчати ж державу з точки зору її форми - значить у першу чергу вивчити її побудову, її основні складові частині та здійснення державної влади. Форма державно-територіального устрою - це елемент форми держави, який характеризує внутрішню будову держави, територіальну організацію влади та спосіб (порядок) розподілу території держави на складові частини (адміністративно-територіальні одиниці або політичні утворення), взаємодією між ними у межах держави.Дослідження функцій держави на сучасному етапі дає змогу виділити пріоритетні напрями в її діяльності, структурі, що забезпечують реалізацію соціальних потреб, а також встановити рівновагу соціальних відносин і сприяти подальшому розвитку суспільного прогресу. На сучасному етапі розвитку суспільства під функціями держави розуміють розглянуті в комплексі предмет і зміст діяльності держави в конкретних історичних умовах розвитку суспільства та засоби і способи, що її забезпечують. реаліз

План

1. Основні сучасні підходи до розуміння держави

2. Суверенітет держави і його співвідношення із суверенітетом народу і суверенітетом нації

3. Сучасні тенденції еволюції форми держави

4. Функції сучасної української держави

5. Механізм держави: ретроспективний огляд та сучасні тенденції визначення

1. Основні сучасні підходи до розуміння держави