Причина дерусифікація в УСРР більшовиками. Особливості її реалізації. Національний розвиток культури в Україні в 30-х рр. ХХ віку. Поняття "розстрiляне вiдродження". Історичний опис репресій інтелігенції. Аналіз творів та журналів, що виходили в цей час.
Актуальність даної теми беззаперечна, адже раніше на уроках української літератури не вивчали життя і творчість письменників, які підіймали у своїй творчості ідею національного визволення України. «Розстріляне відродження...» Застінки, ГУЛАГ, Сибір - те, що випало на їх долю, це знущання над дорогоцінним скарбом - людським життям. Сьогодні цю тему можна повязати з проблемами сучасності і маємо надію, що події 30х років будуть повчальними і ніколи більше не повторяться. «Розстріляному відродженню» в історії України передував протилежний напрям - українізація, що ставав нібито на захист української мови та культури. Це відродження було повязано з тим, що украінські митці навіть за умов замовчування й заборони створили тексти, гідні світового рівня.Прагнення більшовиків завоювати довіру українських мас і національної інтелігенції знайшло своє відображення в резолюції VIII Всеукраїнської партійної конференції «Про радянську владу в Україні», де йшлося про обовязок членів РКП(б) дійсно гарантувати право трудящих учитися й розмовляти в радянських установах рідною мовою. Леніна в Україні, він ініціював такі завдання, як створення національного пролетаріату, українізація шкільної освіти, організація Центральної школи червоних старшин, де навчання проводилося українською мовою, формування українських військових частин. Фрунзе занепокоєно говорив: може статися так, що робітники не будуть розуміти одне одного через різницю в мові та культурі. Цікаво, що такі гасла, як «українізація» і «боротьба з українським буржуазним націоналізмом» були двома сторонами єдиної політики. Процес у цій справі засвідчував і кількісні показники: до осені 1927р. на українську мову навчання перейшла чверть ВНЗ, близько половини технікумів, 80 % періодичних видань стали «україномовними», понад 92% першокласників починали навчання в українських класах.Скрипника, по суті, поклало край процесові українізації, яку проводили ті українці, в яких була добре розвинена національна самосвідомість. І те, що в буквальному розумінні українізацію не згорнули в 1927 р. заслуга М. Особливо трагічними були наслідки масових репресій серед учителів та інженерів, художньої та наукової інтелігенції. Масштабні репресії проти української інтелігенції почалися ще в 1929 р. арештами за звинуваченням у так званій справі СВУ (Спілки визволення України). У фальшуванні цієї справи нищівного удару було завдано по ВУАН, Українській автокефальній православній церкві, освітньому й кооперативному рухам.Головними літературними обєднаннями на той час були "Ланка" (пізніше "МАРС"), "Плуг", неокласики "Молодняк", "Спілка письменників західноі Украіни", ЛОЧАФ (обєднання арміі та флоту). Найвпливовішим був "Гарт", який пізніше був перейменований на "ВАПЛІТЕ" ("Вільну Академію Пролетарськоі Літератури"). В даному розділі хочеться присвятити увагу не так цифрам і історичним фактам, як митцям і їх творчості. Письменник болісно переживав і суперечності в особистій долі, численні компроміси, на які потрібно було йти, щоб не порвати остаточно з більшовицькою партією. В особі Валеряна Підмогильного наша література могла б мати письменника врівні з Мопассаном чи Франсом, Бальзаком чи Меріме, проте кривава рука більшовицького тоталітаризму обірвала життя талановитого прозаїка на початку сходження до вершин світового мистецтва.Отже, важко знайти у світовій історії аналогію, щоб жива мова, мова великого народу систематично заборонялася й переслідувалася спеціальними державними вердиктами й актами. І от, нарешті, нібито вища влада стає на захист, навіть популяризує українську мову, змушує вивчати її високопосадовців, робітникам та простому люду М. А все тому, що ніхто не ставив мети повернути Україні її мову та культуру. Українізація була проектом масштабним, навіть мала вигляд дерусифікації. В 30х роках акцент був зроблений не на національне духовне відродження, а на культурну революцію, що втілить в життя задуми влади на рахунок збільшення ефективності сфери виробництва.
План
План
Вступ
1. Дерусифікація в УСРР та її особливості
2. Огляд культури України в 30-х роках
3. Розстріляне відродження. Слово в історію
4. Розстріляне відродження. Слово в літературі
Висновок
Список використаних джерел
Вывод
Отже, важко знайти у світовій історії аналогію, щоб жива мова, мова великого народу систематично заборонялася й переслідувалася спеціальними державними вердиктами й актами. Цей тривало століттями. І от, нарешті, нібито вища влада стає на захист, навіть популяризує українську мову, змушує вивчати її високопосадовців, робітникам та простому люду М. Хвильовий та інші розповідають про надбання культури… І тут раптом інший бік медалі - «національний ухил», «буржуазний націоналізм». А все тому, що ніхто не ставив мети повернути Україні її мову та культуру. Українізація була проектом масштабним, навіть мала вигляд дерусифікації. В 30х роках акцент був зроблений не на національне духовне відродження, а на культурну революцію, що втілить в життя задуми влади на рахунок збільшення ефективності сфери виробництва. Та в цей час і не забували про популяризацію радянської системи влади. Водночас росли побоювання щодо того, що подальше поглиблення національної свідомості могло породити потяг до економічної, а далі й політичної самостійності.
Українська інтелігенція, науковці, дослідники, поети, художники, кінематографісти - ось ті свідомі українці, що могли зруйнувати сталінську ідилію. Це були люди освічені, думаючі, які бачили всю кривизну та підтекст в поступках влади.
З цього моменту почався сталінський терор проти українського письменства. Більшість літературознавців називають саме 1929 рік - рік початку підготовки фальсифікованого судового процесу в справі так званої Спілки Визволення України. Репресії, розстріли, північні табори - бездушно знищувалася творча спільнота.
Деякі з письменників, котрим пощастило вижити (П. Тичина, М. Рильський, В. Сосюра, П. Панч, Ю. Яновський та ін.), змушені були пристосовуватися до нових умов, ставати на шлях конформізму. Цьому процесові активно сприяли різні творчі спілки (письменників, композиторів, художників), організовані у середині 30-х років. Фраза «національна за формою і соціальна за змістом культура» мала прикрити навязування ідеологічних стандартів, де національному відводилася тільки роль декоруму. Усе це негативно позначилось на культурі, літературі та мистецтві, руйнувало творчий потенціал народу, збіднювало його духовне життя.
Ось таке воно було, «розстріляне» українське відродження, без права голосу, без права на вільну думку і без прав на існування. дерусифікація репресія розстріляний
Список литературы
1. Гісем О.В., Мартинюк О.О. Історія України: Довідник для учнів та абітурієнтів. / О.В. Гісем, О.О. Мартинюк. - Видання друге, доповн. і переробл. - Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2006. - 576 с.
2. Масальський В.І., Бєлікова Н.Ю.,Бєліков О.В., Мишечкін Г.В. Історія України у питаннях та відповідях: Навч. посібник з підготовки до модульного контролю знань студентів неісторичного фаху / Заг. ред.В.І.Масальського. - Донецьк: «Донеччина», 2009. - 400 с.
