Дерев’яний та металевий декор у міській архітектурі Гуцульщини і Покуття наприкінці ХІХ - у першій третині ХХ ст - Автореферат

До таких феноменів належить й архітектонічний декор (профілювання, вирізування, різьблення, кування тощо) міських будинків, особняків, вілл, пансіонатів Гуцульщини та Покуття, що наприкінці XIX - у першій третині ХХ ст. відзначилися особливою мистецькою стилістикою та виразністю. У міській архітектурі початку ХХ ст. помітно різноманітні мистецькі ідеї оздоблення, які запозичені із світських і церковних споруд минулого, при цьому виникає нова технологія ажурного та накладного різьблення завдяки сміливим експериментам майстрів, вдосконаленню інструментів і частковій механізації виробничих процесів. Комплексне вивчення декоративних деталей міської деревяної архітектури періоду модерну та ар-деко дозволить визначити закономірності розвитку стилістики на місцевому ґрунті, зясувати відповідні причинно-наслідкові звязки еволюції та взаємовпливи, що характеризують їхню типологію і художні особливості. Зосередження дослідницької уваги саме на деревяних і металевих деталях в архітектурі пояснюється їх оригінальністю, частим та гармонійним поєднанням у стилістиці модерну й ар-деко. Дисертація розвязує одне із завдань науково-тематичного напряму ”Теоретичні та історичні проблеми народної творчості” та загальної теми “Парадигми унікального та універсального в традиційному мистецтві українців: порівняльний аспект” (шифр 3.3.4.19.), що виконувалася у відділі народного мистецтва Інституту народознавства НАН України за постановою бюро Відділення літератури мови і мистецтвознавства НАН України (протокол №18 від 14.10.2003 року).Короткі відомості про декоративні деталі містять дослідження В.Матлаковського (1901), К. Важливу частину джерельної бази складають польові матеріали, які автор зібрала протягом 2003-2007рр. у містах Вижниця, Ворохта, Городенка, Івано-Франківськ, Коломия, Косів, Кути, Моршин, Путила, Снятин, Тлумач, Яремча, Львів і Трускавець; у Польщі - Закопане і Криниця. У другому розділі „З ІСТОРІЇ АРХІТЕКТУРНОГО ДЕКОРУ В УКРАЇНЇ” висвітлено генезу і визначено основні етапи розвитку архітектурного декору в Україні від Середньовіччя до новітнього часу, встановлено системи ідеальних типів деталей. У третьому розділі „СИСТЕМАТИЗАЦІЯ І ТИПОЛОГІЯ” визначено принципи систематизації і типології декоративних деталей архітектури. Визначається типологічна група профільованих стовпів, кронштейнів, випустів, брусів, обвязок покрівлі фронтону, шалівок-зашиття стін, увінчання фронтонів і причілків, обрамлення вікон, елементів вхідних дверей.У XVII-XVIII ст. оздоблення деревяних деталей архітектури в регіонах Прикарпаття і Українських Карпат досягає найбільшого розквіту ? формується система ідеальних типів декору. Мистецькою виразністю характеризуються деревяні елементи, зокрема, плоске та обємне профілювання стовпів, вітрових дощок, перил, обвязки фронтонів, шалювання причілків, ажурне і накладне різьблення будівлі. Встановлено, що деревяні і ковані деталі, виконані різноманітними техніками художнього дерева та ковальства, надавали помешканням і реакреаційним будівлям урочистого вигляду, збільшували декоративність і привабливість. Деревяний декор міської архітектури новітнього часу складає девять типологічних груп: стовпи, випусти (кронштейни), обвязки, шалівки, вітрові дошки, поруччя, увінчання покрівлі, обрамлення вікон, двері. Художня виразність системи оздоблення деревяних деталей архітектури досягається завдяки цілісності, тектоніці, масштабу та контрасту.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

На основі опрацювання літературних джерел, дослідження декору міських вілл, особняків кін. ХІХ - першої трет. ХХ ст. Гуцульщини та Покуття отримані такі результати: 1. Початки традиційного будівельного декору, ймовірно, сягають часу дохристиянської епохи. У Київській Русі князівські та боярські тереми будували з профільованими стовпами, ажурною різьбою. У XVII-XVIII ст. оздоблення деревяних деталей архітектури в регіонах Прикарпаття і Українських Карпат досягає найбільшого розквіту ? формується система ідеальних типів декору. Зростає роль кованого металу.

2. Завдяки декоративним можливостям деревини та відносно стійким фізико-механічним характеристикам, майстри успішно використовували її для гармонізації конструктивних частин споруд, це впливало й на художньо-естетичні особливості архітектурного декору. Мистецькою виразністю характеризуються деревяні елементи, зокрема, плоске та обємне профілювання стовпів, вітрових дощок, перил, обвязки фронтонів, шалювання причілків, ажурне і накладне різьблення будівлі.

3. У контексті поступового розвитку планувально-просторових конструкцій деревяної церковної архітектури помітне стале розташування декоративних деталей будівель, перевага консерватизму над модернізацією. Архітектурне оздоблення підпорядковується іншим закономірностям генезису та еволюції, які повязані із давніми знаками візерунків, із впливами західноєвропейського декоративного мистецтва.

4. Стилістичні особливості декору деревяних церков XVII - XIX ст. стали творчим джерелом для оздоблення міської деревяної архітектури XVIII - першої пол. ХІХ ст., а також міської архітектури стилю модерну і ар-деко. Поштовхом до будівництва особняків з екзотичним і народним декором, ймовірно, була тривала практика спорудження виставкових павільйонів. Встановлено, що деревяні і ковані деталі, виконані різноманітними техніками художнього дерева та ковальства, надавали помешканням і реакреаційним будівлям урочистого вигляду, збільшували декоративність і привабливість.

5. Деревяний декор міської архітектури новітнього часу складає девять типологічних груп: стовпи, випусти (кронштейни), обвязки, шалівки, вітрові дошки, поруччя, увінчання покрівлі, обрамлення вікон, двері. Кожна типологічна група складається з кількох підгруп. Вони вирізняються сукупністю певних декоративних і формальних ознак, що сприяють їх ідентифікації. Налічується пять типологічних груп та двадцять три підгрупи металевого оздоблення.

6. У технології виготовлення декоративних деталей архітектури застосовується плоске профілювання і обємне на стовпах, балках, кроквах тощо. Для оздоблення міських особняків, вілл Коломиї, Івано-Франківська, Ворохти, Косова, Кут виконували наскрізне вирізування за допомогою коловороту та лобзика, рідше ? рельєфне різьблення. Виробництво ковальсько-слюсарських творів для архітектури полегшилося внаслідок упровадження модульних елементів. Решітки із застосуванням прутів, смуг і бляхи відзначаються складністю композиції та дзеркальною симетрією.

7. Художня виразність системи оздоблення деревяних деталей архітектури досягається завдяки цілісності, тектоніці, масштабу та контрасту. Організація орнаментальної структури здійснюється прийомами ритму, симетрії і динаміки, а також ажурності, пластичності, рідше кольору. Використовують семантичні засоби: символ, знак, атрибут тощо. Найпоширенішими декоративними елементами будівлі є теслярські обвязки крайньої крокви причілку чи ґанку таких конструкцій: хрещата, прямокутна, ламано-зубчата, луковидна, прямокутно-луковидна, півкругла та подвійно півкругла.

Ажурний різьблений декор деревяних деталей міської архітектури - це поєднання знаків, які представлені переважно мотивами рослинного характеру, а також долучених силуетів пташок, фігурок і масок левів, написів. Виявлена ажурність, яка нагадує орнаменти плетінкової та витинанкової структури.

8. Стилістика деревяного архітектурного декору - це поєднання окремих складових, зокрема стилістики теслярського профілювання, фахверку, стилістики плоскорельєфного різьблення, художніх особливостей прорізного декору, пластики точених деталей та мотивів декоративного мистецтва. Художня система архітектурного оздоблення ґрунтується на національних і локальних традиціях. Профільовані елементи будівлі підкреслюють важливість несучих конструкцій. Переважають рослинні гнучкі стебла, листки та квіти з ажурним тлом. Відчутні впливи східної та західної орнаментики, що поширювалися з альбомів і посібників. Застосовувалися дзеркально симетричні та асиметричні композиційні схеми, стрічкові рапорти тощо.

9. Встановлено, що оздоблені архітектурні деталі міських особняків і вілл спорадично ще зустрічаються і за межами досліджуваної території у східному та північному напрямах, на теренах бойківського Підгіря, Опілля та Західного Поділля. Фахверкові, стовпові конструкції будівель, за винятком відкосів, в Україні і в сусідніх країнах відзначаються простою універсальною формою. Унікальністю наділені круглі, подвійно-круглі та фігурні обвязки, профільовані кронштейни, відкоси стовпів, ажурне і накладне різьблення фронтонів. Подібна стилістика різьблення єднає вілли і пансіонати України, Польщі та Австрії. Російський прорізний декор будівель схожий до українського хвилястими зигзаговидними візерунками, “есиками”, що розвинулися незалежно на ґрунті середньовічних мистецьких традицій.

В оздобленні ковальсько-слюсарських деталей архітектури переважає універсальність стилістики орнаментальних мотивів. У металевих решітках поєднуються відголоски неорококо, необароко, неокласицизму з художніми особливостями модерну.

10. Вілли й особняки модерну та ар-деко є культурною та мистецькою спадщиною, вимагають наукового вивчення, реставрації, паспортизації та охорони. Запропоновані паспортні категорії для обліку памяток складаються із девяти позицій: 1) тип реєстраційно-охоронних даних; 2) типологія-систематизація; 3) історія обєкта; 4) культурно-історичне походження; 5) локалізація; 6) фізичні дані; 7) мистецькі особливості; 8) вартість, страхування; 9) реставрація, бібліографія. Для збереження унікальних обєктів архітектури і декоративного мистецтва їх вносять до переліку памяток обласного чи загальнодержавного значення. Будівлі, яким загрожує знесення, запропоновано створити музей під відкритим небом “Вілли Гуцульщини і Покуття”.

11. Запровадження деталей декору архітектури в дизайн сучасних споруд відпочинкового характеру є також одним із методів збереження деревяних конструкцій та ажурної орнаментики. Пропонуємо залучити до навчальної програми для студентів художніх вузів Прикарпаття предмет “архітектонічний декор”, який допоможе засвоїти основні поняття теорії та практики оздоблення сучасних особняків.

12. Дослідження декоративних деталей у міській архітектурі Гуцульщини та Покуття може посприяти впровадженню профільованих, різьблених і кованих мотивів оздоблення в сучасну творчу практику дизайну архітектурного середовища. Перспективу вивчення цієї теми слід повязати з фольклорними явищами в оздобленні сільського житла другої пол. ХХ ст. і в громадському будівництві Прикарпаття і Карпат.

1. Архітектурний декор гуцульських і покутських міст першої третини ХХ ст. ? тема наукового дослідження // Мистецтвознавство’05: Науковий збірник. ? Львів: СКІМ, 2005. ? С.119-126.

2. З історії архітектурного декору в Україні // Мистецтвознавство’06: Науковий збірник. ? Львів: СКІМ, 2006. ? С.151-158.

3. Типологія декоративних деталей міської архітектури Гуцульщини і Покуття кінця ХІХ? першої третини ХХ ст.// Вісник Прикарпатського національного університету: Мистецтвознавство. ? 2007 ? Вип. Х-ХІ. ? С.32-36.

4. Стилістика деталей міської архітектури Гуцульщини та Покуття першої третини ХХ століття // Мистецтвознавство’07 (1): Науковий збірник. ? Львів: СКІМ, 2007. ? С.123-134.

5. Металевий декор міських вілл Гуцульщини і Покуття // Народознавчі Зошити. ? 2007. ? № 3-4. ? С.331-335.

6. Проблема збереження архітектурного оздоблення // Мистецтвознавство ’07(2): Науковий збірник. ? Львів: СКІМ, 2008. ? С.91-100.

Размещено на .ru