Депортаційна політика сталінського тоталітарного режиму в західних областях України (1939–1953 рр.) - Автореферат

Подальше ґрунтовне вивчення діяльності тоталітарних політичних інститутів як ключових субєктів управління суспільно-політичними процесами визначається потребою теоретичного осмислення технологій і механізмів здійснення влади, місця та ролі таких її ресурсів, як насилля, примус і страх для утвердження та функціонування тоталітаризму. Складаючи сукупність послідовних дій відповідних субєктів політики, спрямованих на завоювання, утримання, зміцнення і реалізацію політичної влади, депортаційна політика значною мірою визначала темпи та результати поширюваних на регіон процесів радянізації, істотно впливала на його подальший політичний, етносоціальний, економічний розвиток. Предметом дослідження стали комплекс складових депортаційної політики, детермінанти, які зумовили її активне використання в західних областях України в 1939-1953 рр., масштаби і політичні наслідки масових виселень. Наукова новизна одержаних результатів полягає у комплексному, системному дослідженні депортаційної політики сталінського тоталітарного режиму, яка реалізувалася в західних областях України в 1939-1953 рр. У межах дослідження одержано наукові результати, які характерні новизною та є логічним розвязанням поставлених у роботі завдань: - на основі широкого кола джерел, вітчизняної і зарубіжної літератури, нового осмислення як уже відомих, так і виявлених фактів доведено формування та впровадження сталінським тоталітарним режимом у західних областях України окремого напряму політичної діяльності - цілеспрямованої депортаційної політики; Визначено, що радянська депортаційна політика, поширена на західні області України, була планованою діяльністю інституційних субєктів влади, спрямованою на розвязання низки проблем: знищення старих політичних та економічних інститутів, ліквідацію й ізоляцію „класових ворогів”, поширення на регіон нових суспільних відносин і більшовицької ідеології, що у своїй сукупності склало основу процесів радянізації;У першому розділі „Теоретико-методологічні аспекти дослідження депортаційної політики” проаналізовано стан опрацювання теми дослідження в українській і зарубіжній науковій літературі, визначено основні методологічні підходи, сутність депортаційної політики, її місце та роль у політичній технології реалізації влади сталінським тоталітарним режимом. Вивчення радянської репресивної політики зумовило появу не лише ґрунтовних розвідок узагальнюючого характеру, регіональних досліджень, а й звернення науковців до аналізу окремих аспектів функціонування тоталітарної системи, зокрема масових депортацій населення з України. Відсутність комплексного політологічного дослідження депортаційної політики сталінського тоталітарного режиму в західних областях України (1939-1953 рр.) актуалізує необхідність її цілісного аналізу як дієвого механізму утвердження радянської влади в регіоні. У другому розділі „Депортаційна політика як засіб встановлення та функціонування радянської влади в західних областях України (1939-1941 рр.)” основна увага приділяється процесам розгортання депортаційної політики в регіоні, ролі й участі в них центральних, республіканських та місцевих інститутів влади, механізмам підготовки і проведення, спрямованості та масштабності депортаційних операцій. У другому підрозділі „Політика „очищення” анексованих територій від „ворогів народу”” проаналізовано засоби реалізації депортаційної політики в західних областях України у квітні 1940 - червні 1941 р., охарактеризовано відповідну діяльність інститутів влади всіх рівнів.Проаналізовані в дисертаційній роботі документи і матеріали дають підстави констатувати цілеспрямоване проведення тоталітарним режимом на західноукраїнських землях депортаційної політики як важливої складової загальної репресивної політики радянської держави, засобу реалізації завдань внутрішньої і зовнішньої політики. Депортаційна політика розглядалася комуністичним режимом, насамперед, як ефективний компонент політичного процесу, завдяки якому інститути влади досягали швидкої інтеграції анексованих територій у тоталітарну систему, та як особлива технологія здійснення влади субєктами політики, дієвий засіб установлення і збереження механізмів авторитарного управління суспільством. У західних областях України депортаційна політика як важлива складова частина технології влади тоталітарного режиму виконувала низку функцій. Депортаційна політика в західних областях України розроблялася і проводилася під керівництвом політбюро ЦК ВКП(б), спрямовувалася з Кремля відповідними директивами, циркулярами, положеннями. Депортаційна політика в західних областях України впроваджувалася сталінським режимом у два етапи: кінець 1939 - червень 1941 рр.; лютий 1944 - початок 1953 рр. Особливістю першого етапу стало комплексне проведення в регіоні чотирьох широкомасштабних депортаційних акцій (лютий, квітень, червень 1940 р., травень-червень 1941 р.).

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Проаналізовані в дисертаційній роботі документи і матеріали дають підстави констатувати цілеспрямоване проведення тоталітарним режимом на західноукраїнських землях депортаційної політики як важливої складової загальної репресивної політики радянської держави, засобу реалізації завдань внутрішньої і зовнішньої політики.

Депортаційна політика розглядалася комуністичним режимом, насамперед, як ефективний компонент політичного процесу, завдяки якому інститути влади досягали швидкої інтеграції анексованих територій у тоталітарну систему, та як особлива технологія здійснення влади субєктами політики, дієвий засіб установлення і збереження механізмів авторитарного управління суспільством.

Шляхом реалізації депортаційної політики в західних областях України компартія та радянський уряд намагалися: ? повністю ліквідувати старі політичні, економічні, громадські інституції;

? знищити або ізолювати найбільш патріотичні, національно свідомі сили західноукраїнського суспільства;

? остаточно придушити збройний і будь-які інші форми опору місцевого населення;

? уніфікувати, відповідно до радянських стандартів, соціальну структуру населення;

? прискорити примусову колективізацію сільського господарства;

? забезпечити підтримку політичних рішень місцевої влади;

? поширити нову суспільну свідомість та ідеологію;

? частково звільнити територію від корінного населення з метою збільшення чисельності російського і російськомовного етнічного елементу.

Досягнення основних цілей давало змогу керівництву СРСР здійснити прискорену трансформацію суспільно-політичних відносин у західному регіоні, перетворивши його в „санітарний кордон” із можливістю наступного використання для експансії комунізму в держави Центральної та Західної Європи.

У західних областях України депортаційна політика як важлива складова частина технології влади тоталітарного режиму виконувала низку функцій. Вона не лише виражала, а й реалізувала політичні цілі правлячої більшовицької партії, серед яких першочерговим завданням було визнано швидку інкорпорацію західноукраїнських земель у радянське суспільство, включення населення в радянське суспільно-політичне життя, збереження цілісності тоталітарної системи.

Депортаційна політика в західних областях України розроблялася і проводилася під керівництвом політбюро ЦК ВКП(б), спрямовувалася з Кремля відповідними директивами, циркулярами, положеннями. Ключові рішення щодо депортаційної політики, прийняті політбюро ЦК ВКП(б), конкретизувались у документах РНК чи ВЦВК. Після затвердження відповідні документи проходили всією вертикаллю: їх дублювали на рівні ЦК, у ВУЦВК та Раднаркомі України, далі ? на обласному рівні. Нормативні документи й інструкції з переселення і порядку утримання депортованих у місцях розселення розроблялися та поширювалися через систему підрозділів НКВС. Відповідна політико-ідеологічна робота проводилась у засобах масової інформації, з використанням інших каналів впливу на місцеве населення. Практичне проведення депортаційної політики здійснював НКВС, який ніс політичну відповідальність за її реалізацію.

Місцева влада виконувала розпорядження Москви, порушуючи (в напрямі перевиконання) лише кількісні критерії запланованих заходів. У своїй сукупності джерела свідчать про державний розмах і досконалість механізму депортаційної політики, чітку відпрацьованість взаємодії всіх його ланок. Проведення депортаційної політики характеризувалося чіткою ієрархічністю прийняття та виконання рішень, бюрократичною планованістю масових операцій із виселення, суворим контролем за діяльністю підзвітних структур.

Депортаційна політика в західних областях України впроваджувалася сталінським режимом у два етапи: кінець 1939 - червень 1941 рр.; лютий 1944 - початок 1953 рр. Особливістю першого етапу стало комплексне проведення в регіоні чотирьох широкомасштабних депортаційних акцій (лютий, квітень, червень 1940 р., травень?червень 1941 р.). Контингенти виселенців по кожній з операцій формувалися владними інституціями за критеріями соціальної приналежності та політичної активності. На відміну від депортаційної політики 1940?1941 рр., повоєнні виселення носили передусім антинаціоналістичне, антиукраїнське спрямування і проводились із метою ліквідації соціальної бази ОУН-УПА та інших опозиційних сил. Змін у повоєнний період зазнав механізм підготовки і проведення депортацій. Лише жовтнева операція 1947 р. була проведена за аналогічними схемами довоєнного періоду, в той час як усі інші виселення проводилися в міру накопичення необхідної кількості депортованих у спеціально створюваних для цього збірних пунктах.

Сталінська депортаційна політика та здійснювана паралельно з цим політична і соціально-економічна „модернізація” забезпечили швидку радянізацію суспільно-політичного життя західних областей України та сприяли їх відносно повній і швидкій інтеграції в загальносоюзну тоталітарну систему.

Масові виселення „ворогів” радянського ладу вплинули на етнодемографічну ситуацію в регіоні, що призвело до скорочення чисельності в 1939?1941 рр., насамперед, польського й українського населення, а в 1944?1952 рр. - українського. Наслідком масових насильницьких виселень цивільного населення стали не лише кількісні, а й якісні втрати. Західноукраїнські землі були позбавлені найбільш патріотичного і здатного до самостійних дій та продуктивної праці людського потенціалу.

Механізми підготовки і проведення депортаційної політики переконливо свідчать про те, що масові виселення людей із західних областей України були не лише порушенням законності, а й чітким виконанням наперед розробленої державної політики, яку можна охарактеризувати як злочинну. Депортаційні акції з масового виселення населення західноукраїнських областей є злочином КПРС та радянської влади і не втратили складу злочину за давністю.

ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО У ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Надольський Й. Е. Довоєнні депортації населення із західних областей України // Історико-політичні проблеми сучасного світу: Зб. наук. ст.- Чернівці: Рута, 2002.- Т. 9.- С. 87?96.

2. Надольський Й. Е. Депортаційна політика щодо учасників ОУН-УПА та членів їх сімей в західних областях України (1944?1945 рр.) // Наук. вісн. Чернів. ун-ту: Зб. наук. ст.: Історія. Політичні науки. Міжнар. відносини.? Вип. 229?230.- Чернівці: Рута, 2004.- С. 58?62.

3. Надольський Й. Е. Депортація населення із західноукраїнських земель у жовтні 1947 р. // Наук. вісн. Чернів. ун-ту: Зб. наук. ст.: Історія. Політичні науки. Міжнар. відносини.- Вип. 272.- Чернівці: Рута, 2005.- С. 109?115.

4. Надольський Й. Е. Формування політичних і законодавчих основ депортацій у СРСР // Наук. вісн. ВДУ. Журн. Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки: Юрид. науки.- Луцьк, 1998.- № 11.- С. 91?94.

5. Надольський Й. Е. Масові депортації населення західних областей України: проблеми історіографії // Реабілітовані історією: Зб. наук. ст. і матеріалів міжнар. наук.-практ. конф., Луцьк, 5?6 груд. 2002 р.- Луцьк: Надстиря, 2003.- С. 145?151.

6. Надольський Й. Е. Перервана традиція взаємодії: депортації польського населення із Волині в 1940?1941 рр. // Актуальні проблеми розвитку суспільства: історична спадщина, реалії та виклики ХХІ століття / Девяті читання памяті Вячеслава Липинського // Матеріали доповідей учасників IV Міжнар. наук.-практ. конф. (27 квіт. 2006 р.) / Ред. кол.: О. П. Самойленко та ін.- Луцьк: Вид-во „Волин. обл. друк.”, 2006.- С. 169?173.

7. Надольський Й. Е. Реалізація на Рівненщині сталінської депортаційної політики в 1944?1950 рр. // Наук. записки Рівнен. обл. краєзнавчого музею.? Вип. IV.- Рівне: Волин. обереги, 2006.- С. 121?125.

8. Надольський Й. Е. Сталінська депортаційна політика і зміни етнічної структури населення західних областей України // Друга світова війна і доля народів України: Тези доповідей 2-гої всеукр. наук. конф.- К.: Сфера, 2006.- С. 70?71.

Размещено на .ru