Поняття та структура пенальної політики України. Поняття та основні види депеналізації, сутність факторів, що обумовлюють її застосування. Співвідношення депеналізації з кримінально-виконавчою та кримінологічною сферами пенальної політики України.
Під час розробки положень правової політики держави у сфері протидії злочинності особлива увага має звертатись на теоретичні та практичні питання формування та вдосконалення кримінально-правових інститутів. Необхідність зазначеного дослідження інституту покарання обумовлює розроблення окремого політико-правового підходу в рамках правової політики держави у сфері протидії злочинності - пенальної політики держави. Депеналізацію як елемент правової політики держави у сфері протидії злочинності під різними кутами зору та в різних аспектах досліджували як українські, так і зарубіжні вчені. Дослідження теоретичних та практичних питань депеналізації відбувалось на основі таких методів: історико-правового (під час дослідження історичних передумов та сучасного розвитку депеналізації в Україніі - підрозділи 1.2., 3.1.); формально-догматичного (при зясуванні соціально-правової природи окремих термінів, що застосовуються на законодавчому та доктринальному рівні у кримінальному праві України - всі розділи); системно-структурного (під час аналізу підстав класифікації депеналізації, її видів, ознак та особливостей, факторів застосування депеналізації, співвідношення депеналізації із кримінально-виконавчою і кримінологічною сферами пенальної політики України - підрозділи 1.1., 2.1., 2.3.); аналізу та синтезу (при дослідженні принципів депеналізації, формулюванні дефініцій основних понять, що повязані з депеналізацією як елементом пенальної політики України - підрозділи 1.1., 1.3., 2.2., 2.3., 3.1., 3.2.); компаративістського (під час порівняння кримінального законодавства України з відповідними положеннями законодавства зарубіжних країн - підрозділ 3.2., частково - 1.2. та 3.1.); моделювання (при передбаченні шляхів удосконалення депеналізації та засобів їх реалізації у правозастосовній практиці - підрозділи 1.3., 2.3., 3.1., 3.2.); соціологічного (при проведенні анкетування та експрес-опитування - підрозділи 2.3. та 3.1.); статистичного (під час вивчення та опрацювання судової практики та статистики - підрозділи 1.2., 1.3., 2.1, 2.3., 3.1., 3.2.). Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені в дисертації теоретичні та прикладні висновки й рекомендації можуть бути підґрунтям у науково-дослідницькій роботі - для подальших досліджень депеналізації та пенальної політики як в науці кримінального права, так в інших юридичних науках; у законодавчому процесі - для подальшого вдосконалення законодавчого забезпечення депеналізації в Україні (Лист Головного юридичного управління Верховної Ради України № 07/8-512 від 09.09.2009); у правозастосуванні - сприяти вдосконаленню застосування практичної депеналізації (акт впровадження в діяльність суддів палати по розгляду кримінальних справ Апеляційного суду України в Запорізькій області від 09.08.2010; акт впровадження у діяльність відділу соціально-виховної та психологічної роботи Мічурінської виправної колонії № 57 від 04.12.2010); у навчальному процесі - під час викладання/вивчення навчальних дисциплін «Кримінальне право України», «Актуальні проблеми кримінального права України», «Кримінально-виконавче право України», «Кримінологія та профілактика правопорушень», «Актуальні проблеми кримінології» (акти впроваджень у навчальний процес Донецького юридичного інституту ЛДУВС імені Е.О.«Поняття та структура пенальної політики України» для зясування поняття та сутності пенальної політики України проводиться дослідження основних категорій та понять за такою схемою: політика - правова політика - правова політика у сфері протидії злочинності - пенальна політика. Естрін) вчених автор стверджує, що весь комплекс питань, повязаний з інститутом покарання, є предметом регулювання пенальної політики, під якою пропонується розуміти інституційний вимір правової політики держави у сфері протидії злочинності, який має своїм предметом мету, оптимальні вид і розмір покарання за злочин, розробляє положення щодо призначення й звільнення від покарання та його відбування, формує засоби протидіючого впливу на злочинність під час реалізації покарання та набуває вираження в нормах кримінально-правового, кримінально-виконавчого, кримінально-процесуального й кримінологічного законодавства і практиці їх застосування. Стверджується, що структурно пенальна політика України складається з чотирьох складових, перед кожною з яких стоїть конкретне завдання, що охоплює певну «ділянку» існування інституту покарання: кримінально-правова сфера розкриває загальну мету покарання, визначає межі, порядок та умови призначення покарання, визначає підстави звільнення від покарання та його відбування, встановлює міру покарання в кримінально-правових санкціях; кримінально-виконавча сфера встановлює шляхи досягнення мети покарання, передбачає основні засоби виправного впливу на засуджених, порядок і умови відбування тих чи інших видів покарань, порядок звільнення від відбування покарання - тобто деталізує положення кримінально-правової сфери в процесі виконання/відбування покарань; кримінально-процесуальна сфера
План
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
