Ідеологія та культура діяльності правозахисних органів України в контексті становлення громадянського суспільства (політологічний аналіз) - Автореферат

Загалом забезпечення безпеки громадян, держави і суспільства в цілому є важливою умовою існування громадянського суспільства, яке формується в Україні. Тому правозахисні органи виявляються безпосередньо відповідальними за рівень свободи і безпеку кожного громадянина на території України і за її межами. З огляду на сутність безпеки основними принципами її забезпечення виявляються законність, дотримання балансу життєво важливих інтересів особистості, суспільства і держави щодо усталеного правопорядку та інтеграція з міждержавними системами безпеки. Автор зосереджується на послідовному розвязанні таких дослідницьких завдань: - сутність ”громадянського суспільства”, його взаємодія з правозахисними органами державної влади та управління; серед основних напрямів трансформації ідеології та культури діяльності правозахисних органів автором дисертації виокремлюються: а) посилення відповідальності правозахисних органів перед особистістю; б) помякшення кримінальної політики та судової практики; в) демократизація правозахисних органів; г) ґрунтовий правовий супровід діяльності правозахисних органів; д) досягнення стабільності правового регулювання; ж) можливість введення норм застосування звільнення від кримінальної відповідальності і покарання (звільнення від відбування покарання з випробуванням тощо);Враховуючи, що держава є елементом і засобом політичної організації суспільства, яке утверджується в Україні як громадянське, автор переосмислює роль і значення в ньому правозахисних органів. Далі дисертант дотримується і розвиває думку учасників проекту „Україна - це ми”, згідно якої громадськість має бути більш активною та усвідомлювати свою громадянську позицію і виконувати свою роль у творенні майбутнього країни, зокрема, через: реалізацію політики громадської консолідації для вирішення соціально значущих проблем; вона повинна бути спрямована на мінімізацію бідності та забезпечення добробуту для більшості; визначення концептуальних засад і принципів, на яких будується взаємодія органів державної влади, органів місцевого самоврядування з бізнес-сектором та державним сектором; удосконалення наявних і розробка нових форм соціального партнерства, взаємного співробітництва органів державної влади, органів місцевого самоврядування з бізнес-сектором і державним сектором; вироблення ефективних механізмів підтримки діяльності недержавних організацій у реалізації ними соціально значущих програм; створення інститутів співдії (інфраструктури) органів державної влади, органів місцевого самоврядування з бізнес-сектором і державним сектором. У другому розділі ”Основні суперечності та тенденції становлення громадянського суспільства в Україні: демократія і порядок” підкреслюється, що процес становлення громадянського суспільства в Україні є складним, довготривалим і суперечливим. Для України та її громадян настав час дійсно великих змін та можливостей і таке співробітництво - між владою та суспільством - може стати вельми продуктивним, воно потрібне нашій державі. Третій розділ ”Ідеологічні засади та культура діяльності правозахисних органів у системі сучасних демократичних перетворень” присвячено аналізу ідеології змін місця та ролі правозахисних органів у структурі громадянського суспільства, культури їх діяльності, механізмів, за якими вони мають забезпечувати суспільний і громадський порядок - такий стан суспільства, при якому громадянами та колективними субєктами виконуються всі норми та правила, прийнятими в суспільстві, забезпечується охорона особистості, моралі й громадянського спокою, дисципліна громадян в громадських місцях і побуті.

Основний зміст дисертації