Ідеологічні детермінанти людської життєдіяльності: соціально-філософський аналіз - Автореферат

Ідеологія відіграє вирішальну роль у формуванні символічної структури суспільного буття. Завдяки ідеології відбувається “входження” індивіда у соціальні структури та формування його світосприйняття. Сам феномен “ідеологія” необхідно розглянути з точки зору його відповідності потребам людського самовизначення. Після введення на початку ХІХ сторіччя терміна “ідеологія” французьким філософом та економістом Дестютом де Трасі, її дослідженням займалися Л.Альтюсер, Т.Адорно, Р.Барт, М.Бахтін, М.Вебер, Ю.Габермас, К.Гірц, М.Горкгаймер, В.Дільтей, Е.Дюркгейм, С.Жижек, О.Конт, В.Ленін, К.Мангейм, К.Маркс, Р.Мертон, Д.С.Мілль, Х.Ортега-і-Гасет, В.Парето, Т.Парсонс, Г.Плєханов, Г.Спенсер, М.Шелер, У.Еко та ін. Дослідження феномену ідеології у звязку із проблемами українського суспільства розглядали В.Андрущенко, Є.Бистрицький, А.Бичко, І.Бичко, Є.Бобосов, В.Бондаренко, І.Бураковський, В.Венгерська, В.Вовк, В.Войтенко, О.Волков, В.Воловик, В.Воронкова, І.Гавриленко, О.Гладкий, Є.Головаха, В.Горбатенко, П.Гнатенко, І.Дзюба, Р.Додонов, В.Друзь, В.Заблоцький, О.Заздравнова, В.Ігнатов, В.Ільїн, В.Каспрук, С.Катаєв, Р.Кісь, М.Козловець, Т.Кононенко, С.Крапивенський, Л.Кривега, С.Кримський, П.Кузик, В.Лага, В.Лутай, О.Майборода, В.Мандибура, М.Міщенко, С.Міщук, М.Михальченко, В.Нечипоренко, В.Огневюк, М.Павловський, Б.Парахонський, В.Піддубний, В.Полохало, Б.Попов, М.Попович, Ю.Римаренко, Т.Рудницька, Є.Самарська, В.Сіденко, О.Слободян, М.Слюсаревський, В.Табачковський, О.Тимошенко, В.Таран, В.Ткаченко, А.Черниш, В.Чиркін, В.Шевченко, В.Шинкарук, Л.Шкляр, О.Шморгун, О.Яценко та ін.У “ВСТУПІ” обґрунтовується актуальність теми дослідження, дається характеристика ступеня наукової розробки проблеми, формулюється мета та завдання роботи, визначається теоретико-методологічна основа та новизна дисертації, обєкт та предмет роботи, її теоретичне і практичне значення, наводяться дані про публікації та апробацію отриманих результатів.“Метафізичні основи світоглядних колізій самоідентифікації “Я” - розкривається взаємозвязок ідеології з проблемою смислу людського існування, що дає підстави деяким дослідникам вбачати пряму залежність між наростанням кризи смислу і становленням феномену, що нами досліджується. Процес секуляризації та “одухотворення” земного призводить до збільшення ролі ідеології у суспільному житті. Домінування останніх в умовах глобалізації сучасного світу тягне за собою поширення впливу ідеології на життєдіяльність індивідів. Абсолютизуючи часткові, відносні та абстрактні моменти суспільного життя, людина ставить їх на місце основи власної життєдіяльності, яка починає повністю визначатися ідеологією. Саме відносний та абстрактний характер смислу життєдіяльності, що пропонується ідеологією, є причиною, на думку автора, хронічної “кризи смислу”, котра охопила людство починаючи з кінця ХІХ сторіччя.Саме на тлі соборності як внутрішньої, позитивної єдності людини зі світом, іншими людьми та абсолютом ідеологія знаходить своє місце необхідного, однак обовязково підпорядкованого моменту людського співжиття. Виокремлюються такі основні риси цілісного знання: по-перше, це онтологічна спрямованість зазначеного явища, іншими словами, пізнання істини є “проривом до буття”; по-друге, це пізнання предмета із середини, у його живій цілісності; по-третє, це життєвість цілісного знання, здатність відтворювати конкретні орієнтири життєдіяльності задля здійснення самого життя у всій його всеохопній повноті, глибині та гармонії. Таким чином, ідеології постають як спосіб покладання нових цінностей, однак вони носять онтичний характер, тобто орієнтують людину в просторі та часі - “вічні” проблеми не входять у їх сферу. Якщо ідеологія мислиться лише як частина, як “клей” соціального життя, тоді вона залишається відкритою для іншими вимірів духовного життя людства. Головне, що іманентне відношення людини до світу та інших людей залишається нігілістичним за своєю природою.Автор узагальнює основні результати дослідження, які висвітлюють проблематику та загальну структуру роботи, визначає міру та форму логіки ідеологічної детермінації формування людської життєдіяльності, людської свободи, виявляє потенції ідеології у кореляції зі смисложиттєвою проблематикою “Я” у системі соціальних, національних та загальнолюдських духовних цінностей. Аналізуючи існуючі наукові дефініції ідеології, з огляду на сучасні реалії українського соціуму, була показана їхня неповноцінність та однобічність, оскільки зміст поняття “ідеологія” ототожнюється із духовною проблематикою взагалі. Автор виходить за межі традиційного розгляду ідеології як політичного феномену та відтворює його через призму загальносвітового (екзистенційного) досвіду, критично аналізує в рамках “вічних” колізій людського самовизначення як одну з альтернативних стратегій “самостояння” (В.Біблер) людини.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

Автор узагальнює основні результати дослідження, які висвітлюють проблематику та загальну структуру роботи, визначає міру та форму логіки ідеологічної детермінації формування людської життєдіяльності, людської свободи, виявляє потенції ідеології у кореляції зі смисложиттєвою проблематикою “Я” у системі соціальних, національних та загальнолюдських духовних цінностей.

Ґрунтовно досліджено феномен “ідеологія” у контексті духовної цілісності людини. Аналізуючи існуючі наукові дефініції ідеології, з огляду на сучасні реалії українського соціуму, була показана їхня неповноцінність та однобічність, оскільки зміст поняття “ідеологія” ототожнюється із духовною проблематикою взагалі. Автор виходить за межі традиційного розгляду ідеології як політичного феномену та відтворює його через призму загальносвітового (екзистенційного) досвіду, критично аналізує в рамках “вічних” колізій людського самовизначення як одну з альтернативних стратегій “самостояння” (В.Біблер) людини.

У роботі обґрунтовується єдність світу людини та суспільства. Ідеологія служить зовнішнім, формалізованим чинником їх єдності, внутрішня, соборна єдність досягається за рахунок співпричетності особистості ноуменальному, духовному виміру буття. Запропонована схема дозволяє більш чітко окреслити міру ідеології у процесі визначення смислових орієнтирів людської життєдіяльності.

Теоретично доведено, що сучасні широко розповсюджені соціально- філософські звернення до ідеології в пошуках нових детермінуючих начал суспільства обмежують сферу творчої самореалізації душевно-духовних запитів індивіда наявним виміром дійсності, що призводить до перетворених форм смислопокладання людської життєдіяльності. В цьому контексті доводиться важливість та необхідність окреслення і обґрунтування змістовно-ціннісної характеристики та функціонального призначення принципу самодетермінації життєдіяльності особистості.

Також в дисертаційній роботі проаналізовано діалектику взаємозвязку ідеології та духу і зроблено висновок, що вони не є взаємозамінними. Спроба підмінити духовне самовизначення особистості ідеологічними детермінантами призвела до “кризи смислу”, що була увідомлена ще філософами Срібного віку.

1. Ліпін М.В. Людина - Ідеологія - Розум: досвід читання Л. Шестова та Г. Маркузе // Вісник Прикарпатського університету. Філософські та психологічні науки. Випуск VI. - Івано-Франківськ: Прикарпатський університет імені Василя Стефаника, 2004. - С. 88-97.

2. Ліпін М.В. Онтологічні основи феномену “ідеологія” // Вісник КНТЕУ, - № 3. - К.: Київський національній торгівельно-економічний університет, 2005. С. 95-104.

3. Ліпін М.В. Ідеологія та релігійна філософія у формуванні цілісного світогляду особистості // Вісник КНТЕУ, - № 1. - К.: Київський національній торгівельно-економічний університет, 2006. - С. 120-127.

4. Ліпін М.В. Ідеал та національна ідея // Мультиверсум. Філософський альманах: Зб. Наук. праць / Гол. ред. В.В. Лях. Випуск 53. - К.: Український центр духовної культури, 2006. - С. 127-134.