Методологічний підхід до ідентифікації низьковуглецевості національних економік та комплексної оцінки їх інвестиційної привабливості з позицій сталого низьковуглецевого розвитку. Розробка методики оцінки низьковуглецевої інвестиційної привабливості.
З цією метою важливо сформулювати парадигму сталого низьковуглецевого розвитку, яка може бути покладена в основу методологічного підходу та формалізації кількісної і якісної оцінки його інвестиційної привабливості. Таким чином, парадигма сталого низьковуглецевого розвитку передбачає пріоритетність скорочення вуглецевих викидів над зростанням економіки і забезпечення на цій основі її конкурентоспроможності та зниження залежності від вуглецевих енергоносіїв. Однак уже є чимало країн, які тривалий час добиваються приросту ВВП при скороченні викидів вуглецю (таких більше 40 країн - 1 і 2 групи). Виходячи з цього, до категорії сталого низьковуглецевого розвитку можуть бути віднесені лише ті країни, в яких ВВП зростає, а вуглецеві викиди скорочуються. Зясовано що із 134 країн, до категорії зі сталим низьковуглецевим розвитком можна віднести лише перші дві групи країн (разом 27), які мають скорочення викидів і зростання ВВП.
Вывод
Для формулювання методологічного підходу оцінки інвестиційної привабливості сталого низьковуглецевого розвитку принципово важливо відобразити його гносеологічну природу та виділити базові установки як процесу. З цією метою важливо сформулювати парадигму сталого низьковуглецевого розвитку, яка може бути покладена в основу методологічного підходу та формалізації кількісної і якісної оцінки його інвестиційної привабливості. Перші ідеї щодо такої парадигми сталого низьковуглецевого розвитку були сформульовані Г. Дейлі [1]. Пізніше ці ідеї розвили інші вчені, в т.ч. вітчизняні, зокрема: О. Левандівський [18]; І. Мазур [19]; У. Письменна [20]; Ю. Туниця [22]. На основі цих досліджень автор прийшов до висновку, що парадигма сталого низьковуглецевого розвитку по суті грунтується на двох принципах.
Рис. 1 Групування країн за середньорічними темпами приросту (спаду) вуглецевих викидів (ВВ) та ВВП за 1970-2013 рр., %
Перший. Необхідність розмежування в теоретичному і практичному аспектах економічного зростання та зростання споживання вуглецевих енергоносіїв - основного джерела вуглецевих викидів. Для сталого низьковуглецевого розвитку ці дві тенденції контрагентні, тобто такі, що протилежно характеризують низьковуглецевий розвиток економіки.
Другий. Необхідність досягнення ключових цілей економічного розвитку саме за умови скорочення споживання вуглецевих енергоносіїв та викидів вуглецю.
Для сталого низьковуглецевого розвитку скорочення вуглецевих викидів є пріоритетніше за зростання економіки.
Таким чином, парадигма сталого низьковуглецевого розвитку передбачає пріоритетність скорочення вуглецевих викидів над зростанням економіки і забезпечення на цій основі її конкурентоспроможності та зниження залежності від вуглецевих енергоносіїв. Це досягається шляхом створення системи мотивації модернізації економіки та її інноваційного розвитку і насамперед у сфері енергоспоживання.
З проведених досліджень виходить, що суть сталого низьковуглецевого розвитку найбільш адекватно можуть характеризувати два основних показники: 1) макроекологі- чний - скорочення вуглецевих викидів (ВВ); 2) макроекономічний - зростання економіки за ВВП. Через порівняння та співвідношення цих показників можна судити про характер економіки країни з позицій глобальної антивуглецевої політики. З цією метою автором здійснено дослідження динаміки цих показників по великій сукупності країн (138) і за тривалий період (43 роки) (рис. 1).
У результаті аналізу виявлено досить суперечливий і полярний взаємозвязок між цими показниками. Загалом у більшості країн чим більший приріст ВВП, тим більший приріст викидів вуглецю. Однак уже є чимало країн, які тривалий час добиваються приросту ВВП при скороченні викидів вуглецю (таких більше 40 країн - 1 і 2 групи). У 50 країнах приріст ВВП випереджає приріст викидів вуглецю (3 і 4 групи). Водночас є багато країн (біля 50) (5 і 6 групи), де приріст викидів вуглецю тривалий час випереджає приріст ВВП.
Виходячи з принципів парадигми сталого низьковуглецевого розвитку, автором сформульовані моделі методологічного співвідношення основних оціночних показників: динаміки валового продукту (ВВП) та вуглецевих викидів (ВВ). Таке зіставлення зорієнтоване на два основні вектори: 1) скорочення ВВ і 2) зростання ВВ. По кожному з векторів динаміки вуглецевих викидів можливі різні сценарії порівняння з динамікою ВВП. На основі формалізації показників динаміки ВВП та вуглецевих викидів, автором розроблено класифікацію характеристик моделей розвитку економіки з позиції глобальної антивуглецевої політики (табл. 1).
На основі порівняння показників динаміки ВВП і вуглецевих викидів можливі 4 ситуації: 1) зростання ВВП і викидів; 2) скорочення ВВП і викидів; 3) зростання ВВП і скорочення викидів; 4) скорочення ВВП і зростання викидів. У кожній з цих ситуацій можливі по три варіанти: 1) коли темпи ВВП відповідають темпам викидів; 2) коли темпи ВВП вищі за темпи викидів; 3) коли темпи ВВП нижчі за темпи викидів. Це по суті сформульовані критерії ідентифікації економік країн на предмет їх відповідності вимогам парадигми низьковуглецевого розвитку.
Рис. 2 Групування країн за середньорічними темпами приросту (спаду) вуглецевих викидів (ВВ) та ВВП за 2008-2013 рр., %
Виходячи з цього, до категорії сталого низьковуглецевого розвитку можуть бути віднесені лише ті країни, в яких ВВП зростає, а вуглецеві викиди скорочуються. Країни, в яких викиди зростають, а ВВП скорочується - це країни з деградуючою високовуглецевою економікою.
Країни з адекватними темпами скорочення чи зростання ВВП і викидів - по суті мають вуглецеву стагнуючу економіку.
На основі сформульованих критеріїв та відповідних статистичних даних автором зроблено групування країн світу за зазначеними характеристиками економік.
Зясовано що із 134 країн, до категорії зі сталим низьковуглецевим розвитком можна віднести лише перші дві групи країн (разом 27), які мають скорочення викидів і зростання ВВП. До другої категорії країн - зі стагнуючою вуглецевою економікою належать три групи (разом 89 країн), в яких темпи скорочення або зростання викидів нижчі ніж відповідно темпи спаду або зростання ВВП. Решта 18 країн (3 групи) належать до категорії країн з деградаційною (руйнівною) економікою, в яких динаміка викидів гірша ніж ВВП (рис. 2).
За результатами аналізу також видно, що перша категорія країн (їх 27), економіки яких уже мають ознаки сталого низьковуглецевого розвитку, дає поки що 32,9% світових викидів вуглецю та 40,6% світового ВВП. Друга категорія країн (їх 89) зі стагнуючою вуглецевою економікою дає 59,4% світових викидів вуглецю і 55,1% світового ВВП. Третя категорія країн з деграційною (руйнівною) економікою дає 30% світових викидів вуглецю і всього 3,1 % ВВП. Отже, третину світових шкідливих викидів дають країни, які мають мізерну долю у світовій економіці.
Зазначені показники динаміки вуглецевих викидів та ВВП характеризують лише стан впровадження моделі сталого низьковуглецевого розвитку. Ці показники характеризують позитивність ставлення урядів країн (адаптацію країн) до реалізації глобальної антивуглецевої політики, а також ефективність і радикальність дій у цьому напрямі. Це дуже позитивний сигнал з боку країн для ТНК-інвесторів та міжнародних екологічних інституцій. Позитивна динаміка цих показників (скорочення вуглецевих викидів і зростання ВВП) свідчить, що країна перебуває на старті реалізації свого великого потенціалу. Саме така ситуація є найбільш привабливою для інвесторів.
На міжнародному рівні сьогодні ще немає узгодженого набору індикаторів для вимірювання прогресу в процесі переходу до низьковуглецевої економіки. Але, виходячи з наукових досліджень, уже можна виокремити три основні групи таких індикаторів, на які найчастіше вказують науковці: 1) економічні, які характеризують ефективність використання вуглеводних ресурсів; 2) екологічні, які характеризують інтенсивність викидів вуглецю; 3) соціальні, які характеризують рівень добробуту та якості життя людей.
Однак ці показники ще не розкривають потенціалу ефективності сталого низьковуглецевого розвитку, що має визначальне значення для інвестиційної привабливості. Найбільш повно, як показують дослідження, характеризують три показники: 1) вуглецевої ефективності економіки; 2) загальносуспільної продуктивності економіки; 3) технічно доступний потенціал розвитку відновлювальної енергетики та його освоєння. Всі ці показники відповідають вимогам глобальної антивуглецевої політики - інвестувати кошти насамперед у країни з великими і незадіяними можливостями розвитку енергоконверсії та відновлювальної енергетики.
Перший показник - вуглецевої ефективності за співвідношенням ВВП до викидів вуглецю засвідчує загальні можливості зростання економіки на основі зниження її енергоємності та вуглецеємності. Низький рівень цього показника в конкретній країні свідчить про те, що її потенціал до зростання економіки та підвищення вуглецевої ефективності є досить потужний, з великими незадіяними можливостями.
Другий показник - суспільної продуктивності економіки за співвідношенням ВВП до кількості жителів у країні має подвійне значення для такої оцінки. З одного боку, характеризує загальні можливості відносного зростання економіки, які можуть бути реалізовані на засадах сталого низьковуглецевого розвитку. А з другого боку - свідчить про великі можливості здійснення дешевих інвестицій за рахунок значно дешевших ресурсів та робочої сили. Це, до речі, підтверджує досвід Китаю, Індії та інших країн. З позицій економічної ефективності показники ВВП на вуглецеві викиди та на жителя чим більші, тим краще. Однак з позицій інтересів інвесторів інвестиційну привабливість сталого низьковуглецевого розвитку країн характеризують обернені величини показників, тобто менше - краще.
Третій показник - технічно-досяжного потенціалу відновлювальної енергетики за співвідношенням обсягів цього потенціалу у тоннах нафтового еквіваленту до ВВП країни характеризує абсолютні і відносні можлидосить потужний і проявляється альтернативно - у двох аспектах: прямій підтримці і прямій протидії.
Пряма підтримка може включати кілька напрямів: а) тарифну підтримку продажу електроенергії з відновлювальних джерел шляхом застосування підвищуючих коефіцієнтів; б) бюджетне субсидування виробників і споживачів щодо виробництва, придбання та установки обладнання для енергоконверсії (енергоощад- ності, енергомодернізації та енергоі- нновації); в) надання цінових, податкових та інших преференцій для мотивації енергоконверсії. Узагальненим показником, який може характеризувати рівень державної підтримки сталого низьковуглецевого розвитку може бути співвідношення цих витрат до ВВП у %.
Таблиця 2
Основні показники ідентифікації низьковуглецевості національних економік
Показники Характеристика
1 ~ показника 1 ного значення
1. Оцінки адаптації країн до глобальної антивуглецевої політики
1.1. Динаміка вуглецевих викидів (ВВ), % Скорочення (-), або зростання ( ) вуглецевих викидів Менше - краще
1.2. Динаміка ВВП, % Зростання ( ), або спад (-) економіки Більше - краще
2. Оцінки потенціалу ефективності інвестування
2.1. Співвідношення ВВП до ВВ, дол./т Вуглецева ефективність економіки: низький рівень свідчить про великий потенціал. Менше - краще
2.2. Рівень ВВП на жителя тис.дол./чол. Загальносуспільна продуктивність та ефективність економіки: низький рівень свідчить про великий потенціал Менше - краще
2.3. Співвідношення техніч- нодосяжного потенціалу ВДЕ до ВВП, в т н.е./дол. Високий рівень співвідношення (багаторазове перевищення) свідчить про великий потенціал Більше - краще
3. Оцінки впливу урядів країн-реципієнтів
3.1. Субсидування енергоконверсії, % до ВВП Рівень державної підтримки енергоконверсії Більше - краще
3.2. Субсидування вуглецевої енергетики, % до ВВП Рівень протидії енергоконверсії шляхом державної підтримки вуглецевої енергетики Менше - краще
4. Оцінки еколого-економічноїокупності Інвестицій
4.1. Співвідношення затрат на енергоконверсію до скорочених вуглецевих викидів, дол./т Ефективність використання коштів на енергоконверсію та окупність інвестицій Більше - краще
Пряма протидія, головним чином, може виражатись у рівні підтримки розвитку вуглецевої енергетики - основного конкурента сталого низьковуглецевого розвитку. Узагальненим показником, який може характеризувати рівень вості освоєння відновлювальних джерел енергії для протидії урядами сталого низьковуглецевого розвитку економіки. Цей показник комплексний, оскільки вира- може бути рівень субсидування вуглецевої енергетики овується за секторами відновлювальної енергетики. Важливе значення для розробки оцінки інвестиційної привабливості сталого низьковуглецевого розвитку теризує інвестиційну привабливість сталого низьковугле- має врахування впливу урядів країн-реципієнтів на цей цевого розвитку в країнах є еколого-економічна оцінка процес. А такий вплив, як показують дослідження, буває окупності вкладених інвестицій, отриманими скороченнями вуглецевих викидів. Такий показник може бути визнаі Інтегрована оцінка ОТЕМПИ приросту (спаду) ВВП ОТЕМПИ приросту (спаду) ВВ
Рис. 3 Групування країн за інтегрованою оцінкою динаміки сталого низьковуглецевого розвитку та середньорічні темпи приросту (спаду) ВВП та викидів вуглецю (ВВ), за 2008-2013 рр., % у співвідношенні до ВВП у %
Нарешті ще одним важливим показником, який харакчений як співвідношення затрат на енергоконверсію до обсягів отриманих скорочень вуглецевих викидів. Такий показник може бути обчислений по країнах, їх регіонах, галузях, секторах економіки, компаніях, підприємствах.
З урахуванням викладеного сформульовано систему показників, які комплексно характеризують інвестиційну привабливість сталого низьковуглецевого розвитку (табл. 2).
На основі сформульованого методологічного підходу автором розроблена методика кількісної оцінки інвестиційної привабливості сталого низьковуглецевого розвитку. В основу такої методики покладена формалізація співставленості (порівнянності) показників середньорічних темпів зміни вуглецевих викидів та ВВП. Ці два макроекологічні та макроекономічні показники є контрагентними в характеристиці сталого низьковуглецевого розвитку. В процесі дослідження автором розроблено систему моделей формалізації таких зіставле- ностей. Ці моделі включають кілька процедур.
- Визначення інтегрованого показника на базі середньорічних темпів приросту (спаду) вуглецевих викидів (ВВ) та ВВП. Тут можливі дві основні дії: а) сумування, коли обидва показники рівнонаправлені (обидва зростають чи спадають); б) віднімання, коли обидва показники різнонаправлені (один зростає, інший спадає).
- Встановлення коефіцієнту підсилення впливу групи показників (від 1 до 2,5).
- Визначення інтегрованої, скорегованої на коефіцієнт підсилення впливу групи показників, оцінки інвестиційної привабливості сталого низьковуглецевого розвитку країни.
Обчислені за наведеними показниками функціональні індекси відрейтинговуються за відповідною сукупністю досліджуваних країн. Далі, на основі них, шляхом усереднення рейтингових оцінок (за місцем країни в рейтингу) можна визначити інтегрований індекс інвестиційної привабливості сталого низьковуглецевого розвитку. За розробленою методикою автором обчислено інтегрований індекс інвестиційної привабливості сталого низьковуглецевого розвитку. В розрахунку використано дані по 134 країнах, за тими показниками, за якими є систематизовані дані по всій сукупності країн. На основі інтегрованої оцінки зроблено рейтингування країн. Цей рейтинг по суті відображає ефективність і радикальність політики країни у здійсненні глобальної антивуглецевої політики та забезпеченні сталого низьковуглецевого розвитку (рис. 3).
Висока інтегрована оцінка країни динаміки сталого низьковуглецевого розвитку свідчить, що країна перебуває на старті реалізації свого великого потенціалу. Саме така ситуація є найбільш привабливою для інвесторів, особливо на перспективу. По окремих країнах та їх групах результати розрахунків наведені на рисунку 4.
З наведених даних видно, що розвинуті країни ЄС і ОЕСР істотно поступаються країнам Латинської Америки, Азії та Африки за інтегрованим індексом інвестиційної привабливості сталого низьковуглецевого розвитку. До числа інвестиційно привабливих належать країни БРІКС та СНД, у т.ч. такі великі країни, як Китай, Індія, Єгипет, Філіппіни, Пакистан та інші. І це без врахування трьох важливих показників, по яких немає систематизованих даних по багатьох країнах: 1) технічно досяжного потенціалу ВДЕ (у співвідношенні до ВВП); 2) рівень субсидування відновлювальної енергетики (у співвідношенні до ВВП); 3) окупності інвестицій (співвідношення вкладених інвестицій до обсягів скорочень вуглецевих викидів. Якщо врахувати ще й ці показники, то можна з високою ймовірністю стверджувати, що рейтинг країн Латинської Америки, Азії, Африки, БРІКС і СНД істотно покращиться.
Адекватність оцінки інвестиційної привабливості сталого низьковуглецевого розвитку за розробленою автором методикою підтверджується порівнянням отриманих результатів. Зокрема зясовано, що оцінка інвестиційної привабливості за інтегрованим індексом значно краще корелює з показником екологічної ефективності країн, ніж індекс компанії Ернст енд Янг (рис. 5).
З наведених розрахунків видно, що пропонована методика достатньо повно враховує потенційні можливості для залучення капіталу в сталий низьковуглецевий розвиток. При цьому припускається, що зазначені складові - функціональні показники мають приблизно однаковий вплив на інтегровану оцінку інвестиційної привабливості. Якщо ж обчислити кореляційний вплив цих показників на інтегрований індекс, то можна стверджувати, що рейтинг зазначених країн Південно-Східної Азії, Африки і Латинської Америки ще більше зросте. Саме цим пояснюється зміщення інвестиційної активності в сталий низьковуглецевий розвиток в ці регіони світу.
Рис. 4 Групування країн за інтегрованим індексом оцінки інвестиційної привабливості сталого низьковуглецевого розвитку (в дужках місце в рейтингу серед 134 країн)
ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ
Специфічні особливості характеристики та кількісно-якісної оцінки інвестиційної привабливості сталого низьковуглецевого розвитку, які слід враховувати при формулюванні методологічних підходів та розробці методики, полягають в наступному: 1) пріоритетність скорочення вуглецевих викидів над зростанням економіки; 2) гармонізація інтересів трьох основних сторін - учасників інвестиційного процесу (міжнародні інституції, транснаціональні компанії та уряди країн-реципієнтів); 3) гармонізація національних та міжнародних систем мотивації сталого низьковуглецевого розвитку; 4) поєднання потенціалу та інтенсивності сталого низьковуглецевого розвитку.
Виходячи із цілей і пріоритетів глобальної антивуглецевої політики, задекларованих у програмних документах ООН, у методологічних підходах інвестиційної оцінки привабливості мають бути враховані основні вимоги міжнародних екологічних інституцій щодо інвестування сталого низьковуглецевого розвитку. Йдеться насамперед про пріоритетне спрямування інвестицій на екологічні цілі в ті країни, а також в ті сектори низьковуглецевої економіки, які найшвидше дадуть найбільший екологічний ефект в глобальному масштабі. Водночас, окрім найбільшого екологічного здійснення інвестицій у визначені країни і сектори низьковуглецевої економіки, має дати також великий соціальний ефект у вигляді збільшення зайнятості населення та їх доходів. Таким буде найбільш повний і загально-цивілізаційний ефект від сталого низьковуглецевого розвитку.
Список литературы
1. Дейлі Г. Поза зростання. Економічна теорія сталого розвитку / Пер. з англ.; Ін-т сталого розвитку. К.: Інтелсфера, 2002. 312 с.
2. A Framework for Assessing Green Growth Policies, OECD Economics Department Working Paper, No. 685 (2010) [Electronic Resource]. Mode of access: https:/ /sustainabledevelopment.un.org/index.php?page=- view&type=400&nr=696&menu=1515.
3. lietenberg, 1., Grubb M. International rules for greenhouse gas emissions trading: defining the principles, modalities, rules and guidelines for verification, reporting and accountability. United Nations conference on trade and development UNCTAD/GDS/GFSB/Misc. 6, Geneva, 1999, 88 p.
4. Kennet M. Editorial: Progress in Green Economics: ontology, concepts, and philosophy. Civilisation and the lost factor of reality in social and environmental justice / M. Kennet // International Journal of Green Economics. 2007. Vol 1. Issue 3 / 4.
5. Porter C. Efficiency Up, Emissions Down as U.S. Moves to Low-Carbon Economy/ IIP Digital [Electronic Resource]. Mode of access: http://iipdigital.usem- bassy.gov/st/english/article/2013/10/2013102- 8285291.html#axzz3TAIMJ1P6 .
6. Taylor P. Supporting low carbon innovation on the demand side [Electronic Resource]. Mode of access: http://www.ieb.ub.edu/files/Taylor R&D%- 20Demand-side Final for IEB.pdf .
7. Mark Muro, Jonathan Rothwell and Devashree Saha. Jobs, Sizing the Clean Economy: A National and Regional Green Assessment. Washington (DC): Brookings Institution, 2011 [Electronic Resource]. Mode of access: 07/13-clean-economy.
8. Rethinking 2050. A 100% Renewable Energy Vision for the European Union. Brussels: European Renewable Energy Council (EREC), April 2010 [Electronic Resource]. Mode of access: http://www.buildup.eu/publications/43879 .
9. OECD/EEA Database on instruments used for environmental policy and natural resources management [Electronic Resource]. Mode of access: http://www2.- oecd.org/ecoinst/queries.
10. Renewable energy country attractiveness indices 2013 [Electronic Resource] // Ernst and Young. Mode of access: Renewable_energy_country_attractiveness_indices_ February_2013/$FILE/Renewable_energy_country_- attractiveness_indices.pdf.
11. The Environmental Performance Index (EPI) [Electronic Resource]. Mode of access: .
12. Оценка макроэкономических последствий изменений климата на территории Российской Федерации не период до 2030 г. и дальнейшую перспективу / В.М. Катцов, Н.В. Кобышева, В.П. Мелешко и др.; под ред. д. ф. м. н. В.М. Катцова, д. э. н., проф. Б.Н. Порфи- рьева; Федер. служба по гидрометеорологии и мониторингу окружающей среды (Росгидромет). М.: ДАРТ // Главная геофизическая обсерватория, 2011. 252 с.
13. Проскурякова Л. Работы ОЭСР по тематике "Измерение потенциала "зеленого" роста: индикатор перехода к низкоуглеродной экономике" [Электронный ресурс]. Режим доступа: .
14. Єлісєєва Г.Ю. Статистичне оцінювання розвитку зеленої економіки в Україні / Г.Ю. Єлісєєва // Вісник Дніпропетровського університету. Сер.: Економіка. 2013. Т. 21, вип. 7 (2). С. 128 - 133. Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/vdumov_2013_- 21 7 (2) 21.pdf.
15. Жарова Л.В., Ільїна М.В. Економічні механізми контролю за викидами парникових газів / За науковою редакцією д. е. н., проф. Хлобистова Є.В. К., Сімферополь: РВПС України НАН України, НДІСРП, 2009. 62 с. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http:// www.academia.edu/3316145/Шляхи_розвитку_вуглецевого_ринку_та_контроль_за_викидами_парникови- х_газів_у_Посткіотський_період .
16. Захаркевич Н. П. Досвід країн Європейського Союзу у формуванні основ "зеленої" економіки [Електронний ресурс] / Н. П. Захаркевич // Унів. наук. записки. 2013. № 2. C. 278-285. http:// nbuv.gov.ua/j-pdf/Unzap_2013_2_44.pdf41.
17. Караєва Н.В. Формування стратегічних напрямів переходу до низьковуглецевого розвитку України на основі експертної оцінки / Економічний вісник НТУУ "КПІ" / [Електронний ресурс]. Режим доступу: http:/ /economy.kpi.ua/uk/node/595.
18. Левандівський О.Т. Інструменти фінансово-економічного регулювання природокористування та відтворення природних ресурсів [Електронний ресурс] / О.Т. Левандівський - Режим доступу: http://archi- ve.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/sre/2010_1/91.pdf .
19. Мазур І. Актуальність впровадження економічних стимулів в умовах реалізації сучасної парадигми розвитку "низьковуглецевої економіки" та модернізації промисловості [Електронний ресурс]. Режим доступу: conference/56-conferencia-29-12-2012/433 l-r---.html.
20. Письменна У. Особливості застосування показника енергомісткості ВВП як індикатора енергоефективності національної економіки / У.Письменна // Економіст. № 6. 2010. С. 28 - 31.
21. Туниця Т. Ю. Еколого-економічні засади моделі сталого розвитку / Т. Ю. Туниця // Стратегія розвитку України (економіка, соціологія, право). 2004. Вип. 3-4. С. 740-744.
