Ідентифікація громадської думки з проблем політики в соціологічних дослідження - Автореферат

Про це свідчить хоча б справжній бум замовлень на опитування носіїв політичної громадської думки, адресований чисельним полстерівським і соціологічним дослідницьким осередкам, особливо під час виборчих кампаній, обговорення в парламенті ролі громадської думки з питань економічних і політичних реформ. Таким чином, адекватна реаліям інформація про стан і динаміку громадської думки стає справжнім стратегічним товаром на політичному ринку і актуалізує в суто практичному сенсі проблему емпіричної ідентифікації цієї думки в процесі її досліджень. Спочатку громадська думка проявляла себе насамперед через тих, хто був заангажований в практичну політику і, у відповідності зі специфічною логікою політичної боротьби, прагнув надати власній особистій думці колективний характер, претендуючи на право проголошувати: „громадськість думає, що...” , „я думаю як народ”, або, що одне і теж - „народ думає як я”. Інакше кажучи, громадська думка була всього лише деяким продуктом символічної боротьби між різними політичними лідерами, які привласнювали собі право артикулювати „громадську думку” від імені всього народу. Ця обставина, не в останню чергу, актуалізує наукову проблематику пошуку ефективних методик ідентифікації громадської думки, подолання ситуації, коли, за словами В.Л.Оссовського, „часто-густо те, що вважають за громадську думку, в кращому випадку являє собою рухливий, ситуативний стан настроїв лабільної соціальної множини, а ще частіше, на жаль, - коктейль з різноманітних інгредієнтів суспільної свідомості індивідів, замішаний на артефактах”.Перший розділ „Експлікація поняття громадської думки з проблем політики”, який композиційно складається з трьох параграфів, присвячений розгляду специфіки соціологічного бачення феномену „громадської думки”, атрибутивному визначенню поняття громадської думки з проблем політики та зясуванню характеристики субєктів останньої. У дисертації підкреслено, що соціологічні дослідження громадської думки взагалі, громадської думки з проблем політики зокрема, відрізняються від розповсюджених полстерівських опитувань принаймні в наступних позиціях: 1) світоглядна позиція соціологів полягає у тому, що для них моделлю сучасного суспільства є структуроване плюралістичне суспільство, в той час, коли для полстерів моделлю суспільства є проста агрегація індивідів; 2) для полстерів громадська думка є простою сумою індивідуальних думок респондентів, які потрапили у вибірку, або їх окремих соціальних категорій. Для соціологів громадська думка - це феномен колективної свідомості, результат процесу комунікації і взаємодії індивідів в групах різної природи; 3) на відміну від полстерів для соціолога субєкт громадської думки не є сума індивідів, а органічна цілісність типу соціальної групи, характер і функціонування якої залежить від стану соціальної структури суспільства та особливостей суспільних відносин. Здійснюючи пошук соціологічної специфіки досліджень громадської думки взагалі та з проблем політики зокрема, автор акцентує увагу на наступні характеристики громадської думки: вона має властивість певних (як малих, так і великих) соціальних спільнот, в громадській думці знаходять вираз інтереси цих спільнот; вона (думка) є специфічною формою переживання і пізнання суспільного світу; в громадській думці знаходять свій вираз усталені оціночні погляди, уяви, настрої, настанови в котрих виражено відношення соціальних субєктів до оточуючого їх суспільного середовища; громадська думка слугує інструментом розуміння і пояснення суспільного світу; вона виступає в якості одного з важливих засобів ініціації соціальних дій; громадська думка є одним із засобів встановлення прямих і зворотних звязків громадськості різних форм з владними структурами суспільства. Виходячи із соціологічного бачення феномену громадської думки, її субєктом ми вважаємо соціальну спільноту, соціальний організм типу соціальної групи, в соціологічному розумінні цього терміну, соціальне утворення, що є похідним від особливостей соціальної структури суспільства на певному етапі його розвитку.Дослідження громадської думки взагалі, громадської думки з проблем політики зокрема, потребують перш за все визначення і ретельного дотримування парадигмальних, нормативних чи інтерпретативних методологічних засад отримання і аналізу даних, які визначають технологію побудови вибірки, обрання тих чи інших методів і технік проведення дослідження. В тому випадку, коли стратегія і тактика організації і проведення дослідження політичної громадської думки ґрунтується на нормативній парадигмі, слід застосовувати традиційні статистичні методи побудови вибірки, в основі яких лежить принцип рандомізації (проста випадкова вибірка, кластерна вибірка, стратифікована вибірка тощо). Дослідження політичної громадської думки вимагає розробки і застосування адаптованих до предмету аналізу психосемантичних методів, які дозволяють реконструювати політичну картину внутрішнього світу субєкта у режимі „вживання”, не тільки пояснювати дію зовнішніх і внутрішніх причин думок, а і

2. Основний зміст роботи