Демонологічна лексика української мови - Дипломная работа

Демонологічна лексика, що є складовою лексичної системи сучасної української мови вживається на позначення реалій демонології, що є органічною частиною міфології, яка з давніх-давен була важливим складником суспільного життя українського народу. Опрацювання літератури, присвяченої вивченню демонології та демонологічної лексики української мови, засвідчило: під впливом значного національного і культурного піднесення в Україні відбулося підвищення наукового інтересу до світу вірувань та повірїв. Увага до демонологічної лексики посилилася завдяки працям В. Християнська релігія і культура, з одного боку, збагатили демонологічну лексику завдяки появі нових лексем, а з іншого боку, - стали причиною зникнення або кардинальної зміни у лексичному значенні понять. Демонологічна лексика - це спеціальна лексика, що вживається для позначення слів певного семантичного забарвлення, які обслуговують демонологію.

Демонологічна лексика, що є складовою лексичної системи сучасної української мови вживається на позначення реалій демонології, що є органічною частиною міфології, яка з давніх-давен була важливим складником суспільного життя українського народу. Українська демонологія сформувалася в період язичництва, але кардинально змінилася під діями екстралінгвальних чинників - впливом християнства.

Опрацювання літератури, присвяченої вивченню демонології та демонологічної лексики української мови, засвідчило: під впливом значного національного і культурного піднесення в Україні відбулося підвищення наукового інтересу до світу вірувань та повірїв. Така ситуація спостерігалася в середині ХІХ - на початоку ХХ ст. - у часи романтизму та неоромантизму.

У цей період відбувається активне збирання зразків народної демонології, тлумачення, систематизування набутої інформації, завдяки фольклорним та мовним експедиціям. Увага до демонологічної лексики посилилася завдяки працям В. Гнатюка, П. Чубинського, В. Милорадовича, І. Нечуя-Левицького та художній літературі, а саме творам О. Стороженка, М. Гоголя, Т. Шевченка, М. Коцюбинського, І. Франка, Лесі Українки, О. Олеся.

Демонологія відображала частину картини світу українців і була побудована на їхніх уявленнях про довкілля і процеси, які в ньому відбуваються. На формування уявлень українців мала вплив релігія та суспільний лад, що формували певну картину світу. В українців упродовж історичного розвитку демонології відбулася кардинальна зміна семантичного наповнення багатьох лексем, а також існування частини з них. Така ситуація склалася завдяки переходу українців від язичницького до християнського вірування.

Язичницька релігія й уявлення про світ, які були їй притаманні, робили людину ближчою до навколишнього світу, завдяки цьому в міфології природа часто олюднювалася. Християнська релігія і культура, з одного боку, збагатили демонологічну лексику завдяки появі нових лексем, а з іншого боку, - стали причиною зникнення або кардинальної зміни у лексичному значенні понять.

Демонологічна лексика - це спеціальна лексика, що вживається для позначення слів певного семантичного забарвлення, які обслуговують демонологію.

Українська демонологічна лексика поділяється на три групи: антропоморфну, зооморфну та антропо-зооморфну, кожна з них має свої лексико-семантичні групи, які становлять розгалужену і незамкнену мікросистему.

Незважаючи на тривалий процес формування, демонологічна лексика не є консервативною, а розвивається, набуваючи якісних ознак як у словотворенні, так і в семантиці. Розширення семного складу лексичного значення назв спричинене відображенням у ньому елементів різних картин світу: язичницької (відьмочка, домовичок, мавочка, русалочка, чортяточко), що характеризується шанобливим ставленням до духів природи, та християнської (диявол, сатана) з різко негативною оцінкою демонів зла.

Демонологічна лексика має вихід у різні сфери функціонування мови. Як загальновживані одиниці демономени притаманні більшості стилів мови, проте в межах кожного з них вони зазнають певних семантичних модифікацій. У публіцистичному стилі ресурси демонологічної лексики використовуються на позначення понять суспільно-політичної ситуації в Україні. Розмовно-побутовий стиль послуговується демономенами на позначення людей за різними ознаками.

У сучасному світі найбільш активним місцем уживання демономенів є художня література, яка характеризуються залученням демонологічної лексики, образної системи для відтворення народних вірувань та уявлень.

Демонологічна лексика є важливим компонентом у формуванні сучасної української літературної мови, яка постійно розвивається, збагачуючи літературно-мистецькі жанри художніми засобами. Більшість загальновживаних демономенів зафіксовано в етнографічних та фольклорних джерелах, художній літературі. Засвідчено широке функціонування демонологічних назв у художніх текстах ХІХ ст. (Т. Шевченко, Леся Українка, М. Коцюбинський, Б. Грінченко та ін.) і в сучасних літературних творах (Л. Костенко, В. Шевчук, О. Забужко, Є. Кононенко, брати Капранови та ін.). Письменники ХІХ ст. використовують демономени з метою відображення християнсько-релігійного світогляду українця з яскравими елементами язичництва.

За походженням демонологічна лексика неоднорідна, бо слова, що вживаються на позначення українських демонологічних назв містять прасловянські утворення (бала, біс, відьма, волхв, дідько, чорт, яга та ін.), запозичення (астролог, василіск, екстрасенс, маг, полтергейст, сатана, шаман) та питомо українські слова (вовкун, дияволка, русалонька, чортисько, чортяточко та ін.), які кількісно переважають.

Незважаючи на відсутність передумов до активного поповнення демонологічної лексики, еволюція аналізованої лексико-семантичної мікросистеми відбувається і простежується на рівні якісних і кількісних характеристик складників. Первинним механізмом її розвитку є формування значень на грунті існуючих понять (відьма - жінка, яка багато знає та жінка, яка займається чаклуванням; русалка - дівчина-утоплениця або дівчина-риба), словотворення (відьмище, вовкун, дракончик, непрості, упирятко), запозичення (василіск, гідра, полтергейст, сукуб).

Лексико-семантичні зміни в межах груп стали можливі завдяки впливу мовних (лінгвальних) та позамовних (екстралінгвльних) чинників. До позамовних чинників, які вплинули на розширення складу демонологічної лексики, на думку Н. Тяпкіної, належить переоцінювання носіями мови назв за полярністю добро/зло через прийняття християнства, а також оберегові заборони на вживання демономенів, що спричинило появу евфемізмів.

На території України заборона на вживання демонологічної лексики є нерівномірною залежно від регіону, тобто визначена територіально, це повязано з особливостями культурного та релігійного виховання. На території південно-західної України заборона на вживання демонологічної лексики є найсуворішою і принципово повязана з релігійними віруваннями українців, в усіх інших регіонах вона менш сувора. Власне мовні чинники розвитку системи демонологічних назв змінили якісні показники демономенів (утворилися фонетичні, словотвірні варіанти).

Зважаючи на постійний розвиток і трансформацію мовної картини світу, необхідно говорити про наявність демонолексем, які входять водночас до кількох лексико-семантичних груп, що відбулося завдяки змішуванню понять: водяна відьма, лісова мавка.

Демонологічна лексика відзначається маркованістю, що визначає особливості її сприйняття та функціонування. Демономени здебільшого вживаються у прямому значенні і не тільки називають предмети уявної дійсності, а й виконують оцінно-експресивну функцію, що дає змогу зрозуміти негативне чи позитивне ставлення до названих предметів з боку мовця.

Зрідка лексеми на позначення демонологічних персонажів мають зменшено-пестливу або пестливу форму: відьмочка, упирятко, чортяточко. На характеристику демономенів упливають світоглядні знання людей, їхній культурно-історичний досвід.

Традиційно демонологічна лексика позначає субєкти, поведінка яких є відхиленням від моральних, соціальних норм, а зовнішність відзначається потворністю. Така особливість впливає на негативне оцінювання більшості демонологічних назв.

У художній літературі демонологічні назви функціонують у міфологічних, сатирично-гумористичних та символічних текстах, що вказує на стилістичне забарвлення демонологічної лексики у відповідному контексті. Оказіональні утворення є характерною ознакою мови художньої літератури.

Загалом проведене дослідження засвідчило, що поділ демонологічної лексики на тематичні та лексико-семантичні групи є умовним.

демонологія персонаж стороженко лексика

1. Афанасьев А. Поэтические воззрения славян на природу: В трех томах. - М.: Современный писатель, 1995. - Т. 1 - 3. - 179 с.

2. Балушок В. Архаїчні витоки образу Марка Проклятого // Слово і час. - 1996. - №11 - 12. - С. 73 - 76.

3. Білодід І., Франко З., Горецький П. Українська літературна мова другої половини ХІХ - початку ХХ століття. - К.: Радянська школа, 1957. - 256 с.

4. Білоусенко В. Із спостережень за творенням евфемізмів в демонологічних найменуваннях // Східнословянські мови в їх історичному розвитку. Збірник наук праць, присв. памяті проф. С.П. Самійленка. Част 2. - Запоріжжя: ЗДУ. 1996. - С. 17-19.

5. Білоусенко В. Назви відьом в українській мові // Вісник ЗДУ. - 1998. - №1. - С. 21-23.

6. Болебрух А. Світосприйняття давньоруських людей // Київська старовина. - 2002. - №6. - С. 56-79.

7. Булашев Г. Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях. - К.: Довіра, 1992. - 414 с.

8. Бурячок А. Принципи моделювання семантичних полів лексики // Мовознавство. - 1985. - №4. - С. 41-47.

9. Василенко А. Міфологічні номінації: лексико-семантичний аспект // Наукові записки Ніжинського державного педагогічного університету імені Миколи Гоголя. Філологічна науки. - Ніжин, 2001. - С. 60-64.

10. Василенко А. Українська міфологічна лексика в художній літературі ХІХ ст.: Автореф. дис…канд. філол. наук: 10.02.01. - К, 2003. - 19 с.

11. Ващенко В. Українська лексикологія: Семантико-стилістична типологія слів. - Дніпропетровськ: ДДУ, 1979. - 127 с.

12. Веденская Л., Колесников Н. Этимология: Учебное пособие. - СПБ.: Питер, 2004. - 221 с.

13. Великий тлумачний словник сучасної української мови. / ред. В. Бусел. - К.: Перун, 2001. - 1440 с.

14. Вересаєв В. Номінації міфічних обєктів російського фольклору. Автореф. Дис. канд. філол. наук: 10.02.01. - Одеса, 1993. - 16 с.

15. Веселовский А. Легенда о Вечном Жиде и об императоре Траяне // Журнал Министерства народного просвещения. - СПБ., 1880. - Ч. 210, №7 - 8. - С. 85 - 97.

16. Виноградова Л. Народная демонология и мифоритуальная традиция славян. - М.: Индрик, 2000. - 431 с.

17. Виноградова Л. Славянская народная демонология: проблемы сравнительного изучения // http://www.ruthenia.ru/folklore/vinogradova1.htm

18. Вільчинська Т. Демонологічна лексика української мови (на матеріалі «Лісової пісні» Лесі Українки) // Леся Українка і сучасність. Збірник наукових праць. - 2008. - Т. 4. - Кн. 2. - С. 240 - 251.

19. Вовк Х. Студії з української етнографії та антропології. - К.: Мистецтво, 1995. - 336 с.

20. Войтович В. Українська міфологія. - К.: Либідь, 2002. - 664 с.

21. Воропай О. Звичаї нашого народу (Етнографічний нарис). - К.: Оберіг, 1991. - Т.1. - 455 с.

22. Геник В. Упирі: анатомія міфу // Людина і світ. - 1997. - №5-6. - С. 43-46.

23. Глинка Г. Древняя религия славян // Кайсаров А., Глинка Г. Рыбаков Б. Мифы древних славян. Велесова книга. / Сост. А. Баженова. - Саратов: Надежда, 1993. - С. 85-140.

24. Головацький Я. Виклади давньословянських легенд, або міфологія. - К.: Довіра, 1991. - 91 с.

25. Горленко В., Наулко В. Народні знання, світоглядні уявлення, вірування, мораль // Культура і побут населення України: навч. Посібник. - К.: Либідь, 1993. - С. 233-244.

26. Гриценко П. До проблеми лінгвістичного опису українського демонімікону: вступна стаття. // Хобзей Н. Гуцульська міфологія: етнолігвістичний словник. - Львів, 2002. - С. 3-18.

27. Гуторов В. Міфологема чорт в експресивно-зниженому узусі української, російської, польської та англійської мов. Автореферат. дис. канд. філол. наук: 10.02.15. - Харків, 1996. - 19 с.

28. Давидюк В. Українська міфологічна легенда. - Львів: Світ, 1992. - 176 с.

29. Давидюк В. Кроковеє колесо. Нариси з історичної семантики українського фольклору. - К.: Наукова думка, 2002. - 187 с.

30. Давидюк В. Первісна міфологія українського фольклору. - Луцьк: Вежа, 1997. - 295 с.

31. Дзендзелівський Й. Лексика демонології у драмі-феєрії Лесі Українки Лісова пісня // Леся Українка: Публікації. Статті. Дослідження. - К.: Наукова думка, 1973. - С. 155-177.

32. Демоністичні вірування // Академічне релігієзнавство. - К.: Світ знань, 2000. - С. 333-335.

33. Дунаевская Л. Поэтика украинской народной сказки: Автореферат диссертации. - К., 1982. - 24 с.

34. Етимологічний словник української мови / За ред. О. Мельничука: У 7 т. - К.: Наукова думка, 1982-1989. - Т.1-3.

35. Жайворонок В. Лексична підсистема мови і значення мовних одиниць // Мовознавство. - 1999. - №6. - С. 32-46.

36. Івченко Я. Візуальна характеристика чорта в польській та українській фразеології та параміології // Лінгвістика. Зб. наук. праць. - №1 (4). - 2005. - С. 131-136.

37. Іларіон Дохристиянські вірування українського народу. - К.: Обереги, 1994. - 424 с.

38. Кияк Т. Мотивованість лексичних одиниць (кількісні і якісні характеристики). - Львів: Вища школа, 1988. - 161 с.

39. Кобилянський Б. Східнокарпатські міфоніми // Мовознавство. - 1980. - №1. - С. 41-49.

40. Колесса Ф. Демонологічні постаті в українській усній словесності // Енциклопедія українознавства. - Мюнхен, 1949. - Т.1. - С. 249-250.

41. Костомаров М. Словянська міфологія. - К.: Либідь, 1994. - 384 с.

42. Кочерган М. Лексична сполучуваність і семна структура слова // Мовознавство. - 1984. - №1. - С. 28-30.

43. Курочкін О. Відьма в українській міфологічній традиції // Народна творчість та етнографія. - 1990. - №3-4. - С. 23-29.

44. Літературознавчий словник-довідник / Р. Громяк, Ю. Ковалів та ін. - К.: ВЦ «Академія», 1997. - 752 с.

45. Леся Українка. Твори в чотирьох томах. - Т.3. - К.: Наукова думка, 1981. - 470 с.

46. Леся Українка Зібрання творів у 12 т. - К.: Наукова думка, 1975-1979.

47. Леся Українка. Вибрані твори / Вступ. ст. Л.І.Міщенко. - Ужгород: Карпати, 1988. - 246 с.

48. Лингвистический энциклопедический словар / гл. ред. В. Ярцева. - М.: Советская энциклопедия, 1990. - 685 с.

49. Лисиченко Л. Лексико-семантична система української мови. - Харків: Вид-во ХДПУ, 1997. - 1137 с.

50. Лозко Г. Українське язичництво. - К.: Український центр духовної культури, 1994. - 94 с.

Размещено на