Демократія: сутність, механізми здійснення та сучасні світові тенденції розвитку - Автореферат

Демократія, на нашу думку, належить до тих фундаментальних ідей, історична доцільність яких є переконливою і не викликає сумніву у переважної більшості субєктів політики. Через це феномен демократії, безперечно, завжди привертав і буде привертати до себе увагу практично кожної політично свідомої людини, а, отже, проблема вивчення демократії є актуальною як для сучасної політичної науки, так і для практики політичного життя. Актуальність обраної теми посилюється і тим, що за 25 століть існування демократичної традиції людство не винайшло кращого способу життєдіяльності суспільства, механізму функціонування політичної системи, кращої моделі організації державної влади, аніж демократія. Однак, і історичний досвід розвитку світової цивілізації, і сучасність переконують в тому, що демократичний устрій суспільного життя народів різних країн світу утверджується складно, суперечливо та іноді - з великими втратами і соціально-політичними конфліктами, відмовою від базових демократичних постулатів та навіть перемогою антиподів демократії. Окремі передумови, сприятливі чинники переходу до демократії, шляхи та структурні фази демократичної трансформації поставторитарних і посттоталітарних суспільств розглядаються у працях західних науковців В.Політична наука пройшла у своєму вивченні демократії три стадії і зберегла до сьогодні відповідно три підходи до визначення сутності феномена демократії: традиційний інституціоналізм, який сприймає демократію як максимальну законність; біхевіористський (поведінковий) підхід у комбінуванні з соціологією політичних інститутів; функціоналістський підхід, який поєднує в собі елементи першого і другого підходів, і робить акцент саме на реальному функціонуванні інститутів демократії на основі конституційних норм із врахуванням поведінки політичних "акторів", тобто громадян і політичних груп. Хоча цілком зрозуміло, що визначення демократії як народовладдя, якщо підходити до нього суто науково, а не говорити про повноту і рівень розвитку демократії за переліком декларованих прав і свобод громадян або за іншими формальними ознаками, цілком може бути застосовано лише до ідеалу демократії, коли народовладдя має під собою систему соціально-економічних і конституційних гарантій та забезпечено реальним використанням громадянами своїх політичних прав і їх масовою участю в управлінні справами держави і суспільства, в суспільно-політичному житті. На нашу думку, в політико-правовій теорії визначення поняття демократії має декілька вимірів, які виявляють її сутність повною мірою: по-перше, демократія - це форма держави; по-друге, демократія - це форма плюралістичної організації громадянського суспільства і політичних партій, профспілок і інших громадських організацій, що висловлюють його інтереси; по-третє, демократія виступає як політичний світогляд і відповідний суспільно-політичний рух. Демократія, з нашої точки зору, не є ні універсальним засобом організації суспільства в цілому, ні вищою формою суспільного розвитку, а це - лише та інституційна матриця, в межах якої організується управління цим суспільством. До конституюючих ознак демократії, враховуючи сучасні тенденції, можна віднести наступні критерії, наявність яких дозволяє розглядати ту чи іншу державу як демократичну: законодавче проголошення верховенства влади народу, який є єдиним джерелом влади; демократія передбачає ротацію осіб, які знаходяться при владі; усім громадянам надається рівне право на участь в управлінні державою; демократія визначає результати дискусій під час прийняття рішень більшістю і прагне до підпорядкованості меншості волі більшості; громадяни мають право на доступ до інформації, яка стосується їх корінних суспільно-політичних інтересів.На нашу думку, демократія - це суспільно-політична система, заснована на рівних можливостях, а не на ієрархії та привілеях; система соціального забезпечення і перерозподілу, що спрямована на зменшення соціальної нерівності; система управління, котра гарантує права і інтереси меншості через контроль влади більшості і, нарешті, система управління, яка слугує інтересам народу, незалежно від його участі в політичному житті. Якщо демократію розглядають як спірний та відносно нестабільний феномен, який тісно звязаний з практичними реаліями, то демократизація відбувається шляхом тривалих соціальних перебудов, які мають бути відносно прозорими. Множинність теорій демократій і різноманітність досвіду демократизації свідчать про імовірну справедливість наступних тверджень: немає єдиного чинника, який міг би слугувати достатнім поясненням розвитку демократії в усіх країнах або в одній окремій країні; немає єдиного чинника, який був би необхідним для розвитку демократії в усіх країнах; демократизація в кожній країні є результатом комбінації причин; комбінація причин, які породжують демократію, в різних країнах буває різною. При усій різноманітності варіантів переходу від авторитаризму до демократії існують загальні компоненти, які характеризують процес політичної модернізації і демокра

Основний зміст дисертації