Демографічна ситуація в Україні та її регіональні особливості - Курсовая работа

У сучасній Україні демографічна ситуація відрізняється великою гостротою і напруженістю. Вона визначається структурою населення і характером його руху, видами, типами і режимом відтворення, рівнем народжуваності і смертності, кількістю шлюбів та розлучень. Зміни кількості населення, його структури на певній території за певний часовий відрізок характеризують демографічний процес. Демографічний чинник є одним з визначальних для забезпечення стабільного й безпечного розвитку держави, а проблеми оптимального демографічного розвитку слід розглядати як першочергові інтереси держави, як фактор і водночас як результат її функціонування. Вивченням проблеми демографічної ситуації України займається Інститут демографії та соціальних досліджень НАН України.Нерівномірність в розвитку суспільства, природно-екологічні і соціально-політичні потрясіння, війни, репресії, якими багата українська історія XX ст., і супутні їм різкі погіршення рівня життя відчутно позначаються на режимі відтворення населення, ведуть до падіння народжуваності, зростання смертності. В Україні, як і в більшості держав світу , сьогодні існує дві основні форми обліку населення - поточний облік та переписи населення. Для отримання детальніших відомостей по населення приблизно раз на десять років проводять переписи населення. Перші переписи населення на українських територіях в сучасному розумінні цього слова відбулися 1867 року в межах Австро-Угорщини, в Російській Імперії 9 лютого 1897 року. 5 грудня 2001 року в Україні відбувся перший і поки останній Всеукраїнський перепис населення, згідно якого чисельність населення України становила 48,457 млн. осіб.Тенденції руху населення характеризуються такими показниками: 1985 р. народилося 762,8 тис. дітей, а померло 617,6 тис. чоловік, і таким чином, природний приріст становив 145,2 тис. чол., то у 1998 р. народилося вже 419,2 тис. дітей, а померло 720,0 тис. чол. Так, якщо в 1959 р. найбільший природний приріст населення був у Донецькій області (73,0 тис. чол.), Дніпропетровській (36,6 тис. чол.), Луганській (44,7 тис. чол.) та Харківській (26,4 тис. чол.) областях, а найменший - у Кіровоградській (11,1 тис. чол.). Масштаби депопуляції (переважання померлих над народженими) протягом останніх років найбільшими були у Донецькій, Дніпропетровській, Запорізькій та Луганській областях, де раніше мав місце найвищий природний приріст населення [9]. До третього ареалу за близькими за значеннями показниками природного приросту населення входять Хмельницька, Тернопільська та Житомирська області. Єдиний ареал на Україні, в якому відносні показники природного руху населення мали додатне значення і протягом значного історичного періоду зберігався природний приріст населення, формується такими областями, як Закарпатська, Івано-Франківська, Рівненська, Львівська, Волинська та Чернівецька області.Україна належить до країн з першим типом відновлення населення, який характеризується низькими показниками народжуваності, смертності і незначним природним приростом населення. Найбільш швидко зростає чисельність населення великих міст - Київ, Харків, Дніпропетровськ, Донецьк, Одеса - за рахунок прибуття населення з невеликих міст і сіл в пошуках роботи. Сучасна демографічна ситуація в Україні характеризується тільки її властивими особливостями, що зумовлені специфікою суспільно-політичного розвитку, рівнем матеріального забезпечення населення , його національно-культурними традиціями , побутом, духовністю. На сучасну демографічну ситуацію ще й досі помітно впливають голодомори 1921-го , 1932-33рр. та 1946 року , які призвели до загибелі 10млн. осіб, війна 1941-1945рр., у продовж якої втрати становили 7 млн. осіб та Чорнобильська катастрофа 1986 року. Депопуляційний процес розпочався у сільській місцевості в 1979 році, а на загальнонаціональний рівень вийшов у 1991 році, тобто 19991 рік відкрив рахунок відємного приросту населення, який становив 39,1 тис.осіб.Українська РСР у 1927 роціТаблиця 1.1 Дані перепису населення Кількість наявного населення, тис. осіб 2001 р. у % до 1989 р. Автономна Республіка Крим 2033,7 2063,6 99 Згідно даних Державного комітету статистики, в Україні проживало на кінець 1999 - 49,43 млн.осіб;Таблиця 1.3 Кількість населення великих держав Європи станом на 2008 рік Держава Населення (млн..осіб)Таблиця 1.4 Природний рух населення Коефіцієнт природного руху Природний приріст Регіон 1990 1991 1993 1995 1997 1999 2001 2003 2005 2007 2009 1990-2010Динаміка статево - вікової структури України за результатами перепису населення у 2001 роціЩільність населення Донецької областіЧисельність населення Волноваського р-на (Донецької обл.) Територія Все населення Тис чол Міське Сільське Волноваський р-н 96,1 58,1 38,0 м.Волноваха 26,6 26,0 0,6 смт. Володимирівка 7,8 7,8 - смт.Донське 5,6 5,6 - смт.Комсомольський 0,7 0,7 - смт.

Результати проведеного дослідження дають змогу зробити ряд висновків.

Станом на 1 січня 2012 року в Україні проживає 45 млн. 634 тис. мешканців. А за прогнозами дослідників в найближчі 5 років проживатиме 42 млн. [додаток 11]. Україна належить до країн з першим типом відновлення населення, який характеризується низькими показниками народжуваності, смертності і незначним природним приростом населення.

В Україні відбувається старіння населення, а також урбанізація - зростання частки міських жителів. Найбільш швидко зростає чисельність населення великих міст - Київ, Харків, Дніпропетровськ, Донецьк, Одеса - за рахунок прибуття населення з невеликих міст і сіл в пошуках роботи.

Серед регіональних проблем необхідно відзначити особливо низьку народжуваність в Чернігівській, Черкаській, Полтавській, Сумській, Вінницькій областях України, а також деформовану у бік збільшення частки населення старшого віку і абсолютне переважання в цій структурі жінок .

Сучасна демографічна ситуація в Україні характеризується тільки її властивими особливостями, що зумовлені специфікою суспільно-політичного розвитку, рівнем матеріального забезпечення населення , його національно-культурними традиціями , побутом, духовністю. На сучасну демографічну ситуацію ще й досі помітно впливають голодомори 1921-го , 1932-33рр. та 1946 року , які призвели до загибелі 10млн. осіб, війна 1941-1945рр., у продовж якої втрати становили 7 млн. осіб та Чорнобильська катастрофа 1986 року. Довготривале уповільнення темпів загального приросту населення, зниження за останні 30 років коефіцієнта народжуваності на 40 % та зростання коефіцієнта смертності на 87 % призвели до того, що вперше в історії країни у 1991 році почався процес депопуляції , за якого кількість померлих почала перевищувати кількість народжених. Чисельність населення нашої країни скоротилась з 51,8 млн. осіб у 1989 році до 48,4 млн. осіб на кінець 2001 року, при цьому 92 % загального зменшення складають сільські жителі. Депопуляційний процес розпочався у сільській місцевості в 1979 році, а на загальнонаціональний рівень вийшов у 1991 році, тобто 19991 рік відкрив рахунок відємного приросту населення, який становив 39,1 тис.осіб. Однією з головних ознак демографічної кризи є погіршення умов відтворення сімї як первинного елементу формування відтворення населення і трудового потенціалу.

Демографічна ситуація в Україні, що склалася протягом 90-х років XX століття продовжує ускладнюватися та здобувати кризовий характер. Свідченням цього є подальше зменшення чисельності населення, а також посилення еміграційних і депопуляційних процесів, що відбуваються, як за рахунок зростання смертності, так і скорочення народжуваності.

Погіршення соціально-економічних умов життя зумовлює неадекватність соціально-психологічних реакцій людини, змінює її ставлення до сімї, до праці. Психічні розлади, алкоголізм, зловживання лікарськими засобами, розлад сімейного життя, бездоглядність дітей «процвітають» там, де послаблені соціальні звязки, де відносини мають безособовий характер.

Бідність виснажує, продовжує зневіру та відчай, зумовлює такий душевний стан, який може викликати не тільки психічне та соматичне захворювання, а й спонукати до злочину, насильства. За останні пять років середня тривалість життя скоротилась і складає 68 років. За цим показником Україна майже на 10 років відстає від розвинутих європейських країн [5]. Загальною причиною такої демографічної ситуації в останні роки стало падіння життєвого рівня населення, що виявилось у зменшенні сукупного доходу сімей, відставанні заробітної плати від зростання цін, зниження як обсягів житлового будівництва, так і пільгового (безкоштовного) отримання житла молодим сімям від держави. Перед нашим суспільством гостро постало питання відновлення «демографічної рівноваги» (для того, щоб підтримати природний приріст на відповідному рівні, вважаючи цей рівень бажаним, необхідно мати 1,5-2,5 дитини в середньому на сімю.

Для запровадження дієвої демографічної політики, спрямованої на покращення демографічної ситуації на базі підвищення рівня та поліпшення якості життя населення, необхідно здійснювати аналіз реальної демографічної ситуації як на національному, так і регіональному рівнях із залучанням арсеналу сучасних методів різних наук, у тому числі й статистичних, що й зумовлює актуальність статистичного дослідження стану тенденції демографічного розвитку України та її регіонів.

Вирішення демографічних проблем в Україні необхідно розглядати на національному та регіональному рівнях, оскільки несприятлива демографічна ситуація негативно впливатиме на соціально-економічні показники розвитку як окремих регіонів, так і держави загалом.

1. Атлас соціальної та економічної України

2. Бень А. Втрачаємо мільйони людей без війн, голодомору, епідемій. // Голос України. - 2003. - 23 травня. - С. 2.

3. Демографічні перспективи України до 2026 року. - К., 1999. - 55 с.

4. Електронний ресурс - режим доступу: http: ??ukrstat.gov.ua

5. Журнал Економічний аналіз. Випуск 3(19). 2008. - С 65-67

6. Й.Гілецький . Економічна і соціальна географія України 9 клас Тернопіль - Підручник і посібник - 2009. - С 32-39

7. Показники населення та діяльності медичних установ Донецької області ?? статистичні матеріали ?? Донецьк, 2007. - С 10-11

8. Прибиткова І. Демографічна ситуація в Україні у дзеркалі Всеукраїнського перепису населення 2001 року // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. - 2002. - № 3. - С. 133-142.

9. Словник основних термінів і понять М.С. Жученко - Весна - 2010.

10. Статистичний довідник, Донецьк - 2008. - С 7-8

11. Статистичний щорічник Донецької області за 2011 рік. - Д: Головне управління статистики Донецької області, 2011. - C 278 -287 .

12. Шевчук П. Демографічне районування України як необхідна складова регіонального демографічного прогнозу / Рада по вивченню продуктивних сил України. // Україна: аспекти праці. - 2001. - № 1. - С. 18-22.