Демографічні проблеми людства - Реферат

Це, з одного боку, стрімке зростання населення, або демографічний вибух, у країнах, що розвиваються, і з іншого - загроза депопуляції, або демографічна криза, в економічно розвинених країнах. До проблем народонаселення слід віднести також нерівномірність соціально-економічного розвитку країн, неконтрольовану урбанізацію у країнах, що розвиваються, кризу великих міст у деяких розвинених країнах, стихійну внутрішню й зовнішню міграцію, яка ускладнює політичні відносини між державами. При цьому в більшості розвинених країн він не перевищував 0,5-1 %, зате в країнах, що розвиваються, досягав, 4 %. У цих регіонах видобувається половина сировинних і паливних ресурсів планети, але країни цих континентів споживають лише 1 /8 частину своїх багатств. Демографи не сподіваються стабілізації чисельності населення раніше 30-х років XXI ст., коли вона досягне 10-12 млрд. Натомість варто очікувати різкого загострення всіх негативних процесів, помітних уже нині.Демографічна політика поділяється на два напрями: "демографічна криза" - зменшення кількості населення або "демографічний вибух" - різке зростання" кількості населення або "демографічна війна". Протягом усієї демографічної історії людства аж до кінця XVIII ст. причинами демографічної кризи були часті голодування, епідемії та війни; обумовлений ними високий рівень смертності призводив до скорочення чисельності населення деяких країн і регіонів світу, а інколи й до повного обезлюднення територій. Коли зниження смертності значно випереджає зниження народжуваності, то це приводить до прискореного збільшення чисельності населення, неузгодженого з обєктивними вимогами соціально-економічного розвитку суспільства. Оскільки сучасні високі темпи росту чисельності населення земної кулі значною мірою визначаються темпами його збільшення в країнах, що розвиваються (Азії, Африки та Латинської Америки, де проживає близько 70% населення світу), демографічний вибух у цих країнах перетворюється на світовий. Демографічний вибух - явище тимчасове; з розвитком демографічного переходу порушена узгодженість типів народжуваності та смертності відновлюється, проміжний тип відтворення населення поступається місцем основному, і демографічний вибух припиняється.За період існування людства щільність його популяції зросла більш ніж в 4 тисячі разів. Якщо раніше для подвоєння числа жителів планети треба було десь 600 років, то для останнього подвоєння було достатньо всього 38 років. Багато хто з них припускає, що взаємовідносини в системі "людина - природне середовище" будуть залежати від подальшої тенденції чисельності народонаселення. Однак, оптимісти вважають, що помітний спад приросту населення, який зараз дав про себе знати в розвинутих країнах західної Європи, в найближчому майбутньому пошириться на всю Земну Кулю, і на рівні 10,2 млрд. чоловік відбудеться стабілізація процесів росту за рахунок природних механізмів. Протягом ХХ століття в економічно розвинутих країнах природній приріст був досить низький, а "демографічний вибух" першої половини ХХ століття у більшості регіонів вже пішов на спад.Обєктами демографічної політики може бути населення країни в цілому або окремих регіонів, соціально-демографічні групи населення, сімї певних типів або стадій життєвого циклу. Вона являє собою комплекс заходів економічних (оплачувані відпустки і різні види допомоги при народженні дітей, допомога на дітей залежно від їх кількості, віку, типу сімї тощо), адміністративно-правових (законодавчі акти, які регламентують шлюби, розлучення, положення дітей у сімях, аліментні обовязки і т. ін.), а також виховних і пропагандистських, покликаних формувати суспільну думку, норми і стандарти демографічної поведінки. До першої групи належать країни з багаточисленним населенням або його високою щільністю, які мають високі показники природного приросту (Китай, Бангладеш, Індонезія, Пакистан, Малайзія, Непал, Кенія, Нігерія, Мексика та ін.). Друга група включає країни як з багаточисленним населенням (наприклад, Бразилія), так і малочисленним (Намібія), які мають висо кий приріст населення (Йорданія, Мозамбік) і низький (Данія, Японія). Тінберген та ін.) зводять проблеми народонаселення до демографічного вибуху і єдиним засобом їх розвязання вважають досягнення нульового приросту населення до 2025-2050 років шляхом скорочення народжуваності у країнах, що розвиваються.Важливість та значущість глобальної демографічної проблеми в наші часи визнають всі країни, які усвідомили, що швидкий ріст світового населення, більшість якого припадає на країни що ровиваються, відстала економіка та нерозвинута соціальна сфера яких не в змозі повернути цей ріст на благо свого розвитку; що розповсюдження небезпечних захворювань типу СНІД, сильні осередки якого припадають знову ж таки на бідні країни, ведуть до збільшення смертності; що неконтролююча міграція та урбанізація з позитивного явища перетворюються в негативне ; що звязок між розвитком народонаселення більш крихкий, ніж це зда

Зміст

Вступ

1. Історія «демографічних революцій»

2. Демографічна криза й демографічний вибух

3. Динаміка чисельності населення світу

4. Демографічна політика

Висновок

Література