Демогеографічна ситуація українсько-польського пограниччя - Автореферат

Власне, необхідність вирішення цілої низки проблем, повязаних із пошуками шляхів поліпшення демогеографічної ситуації у країні посилює актуальність осмислення демографічних процесів та їхньої просторової диференціації у межах окремих регіонів. Оскільки регіон межує із Польщею, а тепер безпосередньо з Європейським Союзом, то у процесі сучасної міждержавної інтеграції, як свідчить досвід більшості європейських країн, пограниччя посідає особливе місце. Зазначимо, що актуальність полягає і у вивченні депопуляційної складової демографічної динаміки, а також змін міграційних детермінант, що призвели до значних втрат кількості та зміни типу статево-вікової структури населення регіону - це головні кризові зміни, що формують сучасну демогеографічну ситуацію регіону. Важливими є виявлення територіальних особливостей демогеографічної ситуації пограниччя та демогеографічне районування, що визначатиме у подальшому специфіку управлінських рішень щодо поліпшення демогеографічної ситуації того чи іншого демогеографічного району зокрема та регіону загалом. § розробити науково обґрунтовані рекомендації щодо досягнення збалансованого розвитку демографічних процесів та позитивного розвитку демогеографічної ситуації у регіоні.За площею регіон перевищує територію понад 60 держав світу, у тому числі таких, як Нідерланди, Швейцарія, Молдова, Бельгія та ін. За підсумками Всеукраїнського перепису населення 2001 р. кількість його жителів становила 3 663,2 тис. осіб - 7,5 % від загальної кількості населення країни. Регіон за своїми економічними властивостями належить до депресивних, про що свідчать низькі соціально-економічні показники, які відображають рівень життя населення порівняно з іншими регіонами країни. У третьому розділі „Сучасна демогеографічна ситуація регіону” проаналізовано кількість і динаміку кількості усього населення, а також міського і сільського населення у розрізі адміністративних районів. Порівняльний аналіз демографічних показників виконано за 1979-2002 рр. На підставі аналізу природного та механічного руху населення як головних прямих факторів формування загального приросту і скорочення кількості населення зазначимо, що упродовж досліджуваного періоду динаміку кількості населення можна схарактеризувати такими періодами: 1) 1979-1986 рр. - збільшення кількості населення унаслідок зростання природного приросту; 2) 1987-1993 рр. - сповільнення збільшення кількості населення внаслідок постійного зменшення показника природного приросту за незначного міграційного скорочення; 3) 1994-2002 рр. - зменшення кількості населення внаслідок депопуляції та міграційного відпливу.Досліджено динаміку кількості населення, її втрат унаслідок демографічної кризи, на підставі використання демостатистичного аналізу великої кількості інформації 1979-2002 рр. Визначено вихідні теоретичні і методологічні положення вивчення демогеографічної ситуації регіону. Упродовж досліджуваного періоду динаміку кількості населення можна схарактеризувати такими періодами: а) 1979-1986 рр. - збільшення кількості населення унаслідок зростання природного приросту; б) 1987-1993 рр. - сповільнення збільшення кількості населення внаслідок постійного зменшення показника природного приросту за незначного міграційного скорочення; в) 1994-2002 рр. - зменшення кількості населення внаслідок депопуляції та міграційного відпливу. Отже, сформована статево-вікова структура населення регіону зі збереженням теперішніх демографічних процесів сприятиме зменшенню кількості населення і подальшому „розширеному” процесу старіння населення. Просторова диференціація показників та їхня динаміка, що характеризують сучасну демогеографічну ситуацію у регіоні, дали змогу делімітувати вісім демогеографічних районів: Центрально-Північний та Південно-Східний - вище середнього рівень демогеографічної ситуації, Південно-Західний - середній рівень демогеографічної ситуації, Північно-Східний, Центральний та Центрально-Східний - низький рівень демогеографічної ситуації, Північно-Західний - дуже низький рівень демогеографічної ситуації, Південний - найнижчий рівень демогеографічної ситуації. Головними проблемами сучасної демогеографічної ситуації регіону є падіння народжуваності і підвищення смертності, що породили депопуляційну складову демографічної динаміки; скорочення шлюбності та збільшення розлучуваності, що деформували шлюбно-сімейну структуру населення; економічний чинник міграційного відпливу населення зумовив глибоку і затяжну міграційну кризу населення; деформація вікової структури населення, зокрема її перехід до „регресивного” типу, зумовила постаріння населення; демографічні процеси у цілому спричинюють скорочення кількості населення тощо.

2. Основний зміст роботи

Дисертаційна робота „Демогеографічна ситуація українсько-польського пограниччя” є дослідженням, що містить важливий науковий та практичний аналіз. Особлива увага приділена унікальності й гостроті сучасної демогеографічної ситуації пограниччя, її внутрішньорегіональним відмінностям.

Виконано аналіз передумов формування демогеографічної ситуації, прояву кризи демографічних процесів, зокрема у природних та міграційних процесах, шлюбно-сімейній та статево-віковій структурах. Досліджено динаміку кількості населення, її втрат унаслідок демографічної кризи, на підставі використання демостатистичного аналізу великої кількості інформації 1979-2002 рр. Визначено вихідні теоретичні і методологічні положення вивчення демогеографічної ситуації регіону. Головні висновки роботи зводяться до такого: 1. Найважливішими чинниками, що впливають на формування демогеографічної ситуації пограниччя, є: суспільно-географічне положення регіону, історико-географічні, природно-екологічні та соціально-економічні фактори.

2. Упродовж досліджуваного періоду динаміку кількості населення можна схарактеризувати такими періодами: а) 1979-1986 рр. - збільшення кількості населення унаслідок зростання природного приросту; б) 1987-1993 рр. - сповільнення збільшення кількості населення внаслідок постійного зменшення показника природного приросту за незначного міграційного скорочення; в) 1994-2002 рр. - зменшення кількості населення внаслідок депопуляції та міграційного відпливу.

3. До 1993 р. переважним фактором формування кількості жителів у регіоні був природний приріст населення, який неухильно та без коливань зменшувався з 1986 р., досягнувши відємного значення у 1994 р. Якщо у 1994 р. кількість смертей перевищила кількість народжень на 3,3 тис. осіб, то у 2002 р. - на 13,0 тис. осіб, і коефіцієнт природного скорочення становив 3,5 ‰, відповідно у міських поселеннях - 2,0 ‰, у сільських - 5,6 ‰. У загальних втратах кількості населення регіону на втрати унаслідок депопуляції припадає 35,6 %. Зазначимо, що природне скорочення сільського населення було ще у 1991 році. Воно набуло спонтанного характеру і поки що немає ознак його помякшення. У міських поселеннях депопуляція почалася дещо пізніше, у 1998 р. Інтенсивність природного зменшення сільського населення і тепер є значно вища (у 2,1 раза), ніж міського. З урахуванням територіальних відмінностей регіону зазначимо, що депопуляція охопила практично всі райони пограниччя, виняток становлять лише деякі поліські та карпатські райони.

4. Міграційні процеси населення виявляються в еміграції, падінні інтенсивності міграційних процесів, повільній переорієнтації міграційних потоків з міських поселень у сільську місцевість, у формуванні міждержавних потоків трудових мігрантів. У загальних втратах населення міграційне зменшення становило 64,4 %. Головний чинник міграційного відпливу населення - економічний. Оскільки регіон пограничний, є всі зручні передумови та можливості закордонних міграцій, зокрема, трудових. Найбільші втрати кількості населення унаслідок міграційного скорочення зафіксовано у Перемишлянському районі, карпатських та поліських районах пограниччя. Унаслідок міграції зменшилась кількість населення в усіх вікових групах. У 2002 р. еміграційний відплив молодого (15-28 років) населення був в 1,2 раза більшим, ніж у цілому по усіх вікових категоріях. Із 100 % відємного сальдо міграції 38,3 % припадало на чоловіче населення, 61,7 % - на жіноче; 51,1 % - припадало на тих, хто перебувають у шлюбі. Аналіз дає підстави стверджувати, що наймогутнішим чинником деструктивних зрушень у демогеографічній ситуації регіону є несприятливі показники механічного руху населення, що негативно впливають на демографічні процеси у регіоні.

5. Звуження обсягів природного відтворення та розширення обсягів міграційного скорочення населення регіону зумовили зрушення в його статево-віковій структурі. Відбувається процес старіння населення та поступовий перехід вікової структури до „регресивного” типу. Найбільше постаріння простежується серед сільського населення. Збереження високого рівня смертності населення та відємного сальдо міграції у працездатному віці збільшує демографічне навантаження непрацездатними та дітьми. Навантаження дітьми зменшується, а особами похилого віку - збільшується. Фіксується статева диспропорція, негативні демографічні наслідки якої полягають у тому, що за такого дисбалансу формується менша кількість подружніх пар, яка могла б сформуватись, та, відповідно, менша кількість дітей, які могли б народитись серед осіб цих вікових груп за умов, якби не було статевої диспропорції. У територіальному аспекті зазначимо, що найстарішою ця структура склалась у таких районах, як Перемишлянський, де частка осіб пенсійного віку із загальної кількості населення становить 30,6 %, Жидачівський - 29,6, Мостиський - 25,2. Дещо ліпша ситуація - у Дрогобицькому та Яворівському районах, де цей показник становить 17,9 і 18,8 %. Найнижчий показник є лише у Маневицькому районі - 13,7 %.

Отже, сформована статево-вікова структура населення регіону зі збереженням теперішніх демографічних процесів сприятиме зменшенню кількості населення і подальшому „розширеному” процесу старіння населення.

6. Просторова диференціація показників та їхня динаміка, що характеризують сучасну демогеографічну ситуацію у регіоні, дали змогу делімітувати вісім демогеографічних районів: Центрально-Північний та Південно-Східний - вище середнього рівень демогеографічної ситуації, Південно-Західний - середній рівень демогеографічної ситуації, Північно-Східний, Центральний та Центрально-Східний - низький рівень демогеографічної ситуації, Північно-Західний - дуже низький рівень демогеографічної ситуації, Південний - найнижчий рівень демогеографічної ситуації.

7. Порівняно з докризовим періодом демогеографічна ситуація найнегативніших змін зазнала у міських поселеннях: 61,5 % загальнорегіональних втрат відбулись, головно, за рахунок міських жителів. У регіоні 64,4 % із загальнорегіональних втрат сформувались унаслідок „дефіциту” народжень. Осередком найбільших втрат населення, що поєднує нестачу народжень та надлишок смертей, були Центрально-Північний, Південно-Західний демогеографічні райони, а найменших - Південний, Північно-Західний та Центральний райони. Виявлено, що Центрально-Північний і Південно-Західний райони у порівнянні з Південним, Північно-Західним і Центральним районами перебувають у дещо ліпшому соціально-економічному становищі, а нестача народжень - найвища. Зроблено висновок, що матеріальний фактор не завжди є вирішальним стосовно дітонароджень. У цих районах проживає висока частка міського населення (68,3 і 69,8 %), серед якого простежується орієнтація на малодітність. А Південний, Північно-Західний та Центральний райони, в яких у значній кількості переважають сільські жителі (78,2, 76,3, 67,3 %), мають низький рівень економічного розвитку та високий показник безробіття, а нестача народжень на загальнорегіональному рівні є найнижчою. У цьому випадку, мабуть, важливу роль відіграє збереження традиційного способу життя, побутової культури, що передбачають традиційно підвищену дітородну активність населення.

8. Головними проблемами сучасної демогеографічної ситуації регіону є падіння народжуваності і підвищення смертності, що породили депопуляційну складову демографічної динаміки; скорочення шлюбності та збільшення розлучуваності, що деформували шлюбно-сімейну структуру населення; економічний чинник міграційного відпливу населення зумовив глибоку і затяжну міграційну кризу населення; деформація вікової структури населення, зокрема її перехід до „регресивного” типу, зумовила постаріння населення; демографічні процеси у цілому спричинюють скорочення кількості населення тощо. Згідно з зазначеними вище проблемами особливе занепокоєння викликає відсутність ознак відновлення демографічного відтворення, або хоча б демографічної стабілізації.

9. Головні заходи поліпшення демоегографічної ситуації регіону повинні бути спрямованні на формування людей у сфері зайнятості, подолання безробіття, поліпшення політики у галузі заробітної плати, житлової, податкової, кредитної та ін. А це, відповідно, поліпшить міграційну ситуацію у регіоні, зменшить показник закордонної трудової еміграції, що зумовить низку позитивних зрушень у статево-віковій та шлюбно-сімейній структурах населення. Зазначимо, що загальна депопуляція, яка характеризує розвиток демографічних процесів, є не тільки наслідком соціально-економічної кризи, а й деякою мірою результатом зміни вікової і статевої структури населення. Адже віковий склад населення щорічно виснажується падінням народжуваності та еміграцйним відпливом людей дітородного віку. Зазначені проблеми демогеографічної ситуації регіону потребуватимуть відповідної активної й ефективної демографічної політики, головна мета якої повинна полягати не стільки в досягненні природного приросту (що нині нереально), скільки у зведенні демографічних втрат до найменшого рівня. Необхідно стимулювати народжуваність з метою уповільнення подальшого падіння інтенсивності дітонародження. Реальний вихід із сучасної демогеографічної ситуації, що є кризовою, полягає не лише у припиненні депопуляції, а й, насамперед, у збереженні здоровя населення, у відновленні трудового потенціалу. Цілеспрямовані заходи на збереження населення шляхом запобігання руйнуванню його здоровя, що зумовлює показник високої смертності, сприятиме й помякшенню депопуляції через зниження цього показника.

Зазначимо, що практичне значення результатів цього дослідження полягає у тому, що положення роботи можуть бути використані як методична база для обгрунтування головних засад демографічної політики на регіональному рівні.

Праці, опубліковані за темою дисертації

1. Прицюк Н. Демогеографічна характеристика індустріально-аграрного адміністративного району (на прикладі Сокальського району Львівської області) // Вісн. Львів. ун-ту. Сер. геогр. - 2001. - Вип. 28. -С. 188-195.

2. Прицюк Н. Етнонаціональний склад населення українсько-польського пограниччя // Наук. зап. Терноп. пед. ун-ту. Сер. геогр. - 2003. - № 1. - С. 61-66.

3. Прицюк Н. Загальний приріст та скорочення населення українсько-польського пограниччя // Суспільно-географічні проблеми розвитку продуктивних сил України. Матеріали ІІІ Всеукр. наук.-практ. конф. 20-21 квітня 2003 р. - К.: ВГЛ Обрії, 2004. - С. 196-197.

4. Прицюк Н. Міграційні процеси населення українсько-польського пограниччя // Наук. зап. Терноп. пед. ун-ту. Сер. геогр. - 2004. - № 1. -С. 50-55.

5. Прицюк Н. Польська етнічна меншина Львівщини // Вісн. Львів. ун-ту. Сер. геогр. - 2003. - Вип. 29. - Ч2. - С. 94-98.

6. Прицюк Н. Природний приріст та зменшення населення українсько-польського пограниччя // Сучасні проблеми і тенденції розвитку географічної науки: Матеріали міжнар. конф. до 120-річчя географії у Львів. ун-ті. - Львів: ВЦ Львів. ун-ту, 2003. - С. 254-255.

7. Прицюк Н. Смертність населення українсько-польського пограниччя // Наук. зап. Терноп. ун-ту. Сер. геогр. 2003. - № 2. - С. 64-70.

8. Прицюк Н. Формування загального приросту та скорочення населення українсько-польського пограниччя // Badania geograficzne w poznawaniu srodowiska. - Lublin: wyd-wo un-tu Marii Currie-Sklodowskiej, 2004. - S. 589-598.

9. Прыцюк Н. Природный фактор демогеографии украинско-польского пограничья / География в ХХІ веке: проблемы и перспективы: материалы междунар. научн. конф., посвященной 70-летию географического факультета БГУ, 4-8 октября 2004 г. - Мн.: Квадрограф, 2004. - С. 169-170.

10. Prytciuk N. Stan obecny oraz perspektywy rozwoju turystyki pogranicza zachodnioukrainskiego. // Miejsce і rola turystuki w strategii spoleczno-gospodarczej wojew?dstw wshodniej Polski. Pod redakcja R. Cieslinskiego, K. Piecha. Zamiejscowy Wydzial Wychowania Fizychnego w Bialej Podlaskiej. Biala Podlaska, 2003. - S. 19 - 24.