Дослідження демінутивів латинської мови та особливостей їх відтворення українською мовою. Способи творення демінутивів. Демінутивні суфікси. Аналіз семантико-функціональної етномовної специфіки демінутивів латинськомовного тексту Апулея "Метаморфози".
Актуальність нашого дослідження зумовлена, по-перше, тенденціями сучасної лінгвістики до вивчення універсальних та ідіоетнічних рис у контексті національно-мовних картин світу, і оцінно-емоційної концептуалізації зокрема, по-друге, пріоритетністю опису семантичної деривації, як засобу формування мовної картини світу [8,с.79], і, по-третє, проблемами перекладознавства, адже часто значення, що відтворюються в певній мові в межах засобів одного рівня, знаходять своє вираження в іншій за допомогою засобів інших рівнів мовної структури. Обєктом дослідження виступають демінутиви латинськомовного тексту Апулея "Метаморфози" (Metamorphoses) та їхні відповідники в українському перекладі.Ця властивість мозку (надавати оцінку обєкту) - своєрідне усвідомлення буття, тому свідомість має в собі ставлення субєкта до навколишнього середовища. Ставлення субєкта до навколишнього середовища виражається завдяки емоційно-експресивній лексиці і властиве мові, присутнє у функціональній стороні мови, тому важливе вивчення не тільки логіко-поняттєвої структури мови, але й конотативної [6, с. Конотація - це семантична сутність, котра візуально чи оказіонально входить в семантику мовних одиниць і виражає емотивно-оцінювальне і стилістично марковане ставлення субєкта мовлення до дійсності при її означенні і висловлюванні, котре отримує на основі цієї інформації експресивний ефект [8, с.5]. Тобто, субєкт дає оцінку обєкту, а оцінка напряму залежить від того, в якому культурному осередку і в якій історичній епосі перебуває субєкт. Тому, розглядаючи мову, можна віднайти картину світу, що є одним із завдань вивчення мовних засобів вираження ставлення субєкта до обєктивної дійсності.Деякі демінутиви мають настільки виражену дериваційну структуру, що при перекладі, навіть без контексту, можна визначати емоційне значення: blandola - ласкавенька, novellus - новесенький, nepotilla - внученька [5, с. При перекладі рідною мовою, варто врахувати те, що часто в латинській мові використовуються демінутиви, тісно повязані з побутом, котрі виражають значення реальної зменшеності предметів у розмірах або недорослість живих істот. Насамперед варто зазначити, що українська та латинська мови як мови синтетичного ладу флективного типу, дво та три морфемної будови типового слова при вираженні значення малості використовують переважно суфіксальний словотвір, а саме демінутиви - похідні суфіксальні утворення зі значенням зменшеного розміру, ослабленого вияву ознаки чи дії, яке може супроводжуватися певними оцінно-емоційними або експресивними семами. Переважна більшість демінутивів латинськомовного тексту на позначення обєктів, тісно повязаних із життям та побутом людини, які виражають значення реальної зменшеності матеріальних обєктів за усіма фізичними параметрами та вказують на недорослість живих істот знаходять в українському перекладі формально-семантичні еквіваленти: (напр. vasculum - посудинка, mensula - столик, urnula - скляночка, fenestrula - віконце, carbunculus - жаринка, surculus - гілочка, lapillus - камінчик, igniculus-вогник, hortulus - садок, rivulus - струмочок, grabattulum - тапчанчик, gallinula - курочка, formicula - мурашка, vaccula - теличка, dammula - кізонька, catellus - щенятко, pullulus - курчатко, ranula - жабка). Особливістю латинської мови є іменники-демінутиви, утворені від основ, що позначають різні абстрактні поняття і вказують на слабку інтенсивність дії, стану чи ознаки; вони не мають суфіксально утворених відповідників в українській мові, а тому перекладаються описово: (specula - слабка надія, incrementulum - невелике збільшення, punctulum - нешкідливе торкання, viaticulum - невелика сума грошей, viriculae - мізерні статки, summula - невелика сума).За категоріальною приналежністю твірних основ, антропоніми можна поділити на: а) десубстантивні; В латинській мові демінутиви утворюються за допомогою додавання до кореня слова суфіксів-ulus\-culus (споконвічних демінутивних суфіксів, які включають індоєвропейський демінутивний формант lo (lu)) і їх варіантів та різновидностей:-olus,-iolus,-iculus,-ellus,-illus,-ullus і родових іменникових, прикметникових чи прислівникових закінчень. Підраховано, що «приблизно на 18 тис. лексичних одиниць, поданих в індексі імен CIL, з суфіксом-ulus(-olus) міститься 95 утворень,-iolus - 5,-culus (-iculus) - 20,-ellus - 70,-illus - 140,-ullus - 80» [5, с.Найбільш загальне правило для дистрибуції суфіксів було сформульоване пізньолатинськими граматиками: суфікс-ulus приєднується до основ на-а,-о (іменники І і ІІ відміни), а-culus - до іменників інших відмін. 2.Утворення від основ, що мають закінчення на усі інші приголосні, окрім c, g: iuvent-ulus, ossulum; 3.Утворення від основ, що закінчуються на c, g: facula, indic-ulum, nutric-ula, regulus; Ця відносність полягає у тому, що суфікс-culu складніше приєднати до основи, що закінчується на приголосний звук, аніж суфікс-ulu [3, с.10]. А в інших випадках, котрі утворені таким же суфіксом-ulu\-olu в долітературний період відбувся перерозклад та
План
Зміст
Вступ
Розділ 1. ДЕМІНУТИВИ - СУФІКСАЛЬНІ УТВОРЕННЯ ІЗ СЕМАНТИКОЮ ЗМЕНШУВАНОСТІ
1.1 Поняття демінутива
1.2 Семантика демінутивів та їх переклад українською мовою
1.3 Способи творення демінутивів
1.4 Демінутивні суфікси
РОЗДІЛ 2. КЛАСИФІКАЦІЯ ДЕМІНУТИВІВ У ТВОРІ «МЕТАМОРФОЗИ»
2.1 Типи, принципи класифікацій
2.2 Семантичні групи демінутивів у творі Апулея «Метаморфози»
Висновок
Список використаної літератури
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
